Справа № 127/9353/20
Провадження №11-кп/801/49/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
27 квітня 2022 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12020020030000212, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
- 12.12.1991 року вироком Ленінського районного суду м. Вінниці за ст. 94 КК України (1960 року) до десяти років позбавлення волі;
- 28.12.2004 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком три роки;
визнано винним у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та засуджено до покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
Вироком встановлено, що 23.02.2020 року приблизно о 17:00 год. до місця проживання ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ) прийшов його знайомий ОСОБА_9 . В ході спілкування останні вирішили вжити алкогольні напої, пішли в магазин, придбали горілку та, повернувшись до місця проживання ОСОБА_8 , розпочали вживати алкогольні напої.
Після розпивання горілки ОСОБА_9 вирішив піти додому, але, піднявшись зі стільця, не втримав рівновагу, впав на підлогу та не зміг підвестися. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9 шляхом нанесення йому тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 та умисно наніс йому два удари ногою в область живота. Після нанесених ударів ОСОБА_9 залишився лежати на підлозі, що, в свою чергу, почало дратувати ОСОБА_8 . Останній почав підіймати, шарпати та тягти ОСОБА_9 , при цьому розірвав останньому сорочку та кофту. Після чого ОСОБА_8 переступив через ОСОБА_9 та пішов в магазин.
Внаслідок нанесення умисних ударів ногою в живіт ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_9 було завдано тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-очеревного травматичного розриву сечового міхура, закритої тупої травми живота. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 393 від 09.04.2020 року, вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , за ступенем тяжкості, належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки внутрішньо- очеревний травматичний розрив сечового міхура був таким, що в клінічному перебігу спричинив загрозливі для життя явища (сечовий перитоніт), котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 року відносно ОСОБА_8 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свої вимоги мотивує тим, що під дією фізичного тиску з боку працівників поліції ОСОБА_8 підписав визнання вини у скоєнні злочину, який він не вчиняв. Також судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_12 , яка пояснювала, що ОСОБА_9 про побиття ОСОБА_8 нічого не розповідав; показання свідка ОСОБА_13 , який пояснював, що ОСОБА_9 в компанії під час розпиття спиртних напоїв скаржився на біль нижче поясу; показання свідка ОСОБА_14 , який пояснював, що не бачив, щоб ОСОБА_8 бив ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021, оскільки він вину не визнає. Вимоги мотивує тим, що потерпілий не пам'ятає хто його бив, до нього він прийшов і вже тоді скаржився на гострий біль у животі. Наполягає на тому, що працівники поліції чинили на нього фізичний тиск, тому він визнав вину. Також зазначає, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_12 , яка у поясненнях сказала, що про побиття ОСОБА_8 . ОСОБА_9 їй нічого не розповідав.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_9 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 - задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 в скоєні злочину, за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, суд дав вірну юридично-правову оцінку і визначив кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Судом вірно кваліфіковано дії ОСОБА_8 як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме, показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який вказував, що з ОСОБА_8 вживав горілку, будучи в стані сп'яніння він впав на підлогу. На ньому був порваний одяг, хоча до цього одяг був цілий. Під час перебування вдома у ОСОБА_8 йому було нанесено 2-3 удари ногами в живіт, він це добре пам'ятає. В 06:30 год. він прийшов додому, погано себе почував, тому попросив матір викликати швидку.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_12 пояснювали, що ОСОБА_9 їх син. Вранці помітивши, що сину погано, вони викликали швидку допомогу, в лікарні сину одразу зробили операцію. Вдома у ОСОБА_8 ОСОБА_9 падав на підлогу, а ОСОБА_8 піднімав його. На синові була розірвана спортивна кофта і куртка.
Також свідок ОСОБА_15 пояснив, що в лікарні син повідомив, що ОСОБА_8 у себе вдома бив його ногами, наніс 2-3 удари в живіт. Далі ОСОБА_8 кудись його тягнув, розірвав йому одяг. Після цих події його син довго лікувався.
Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що двічі штурхнув ОСОБА_9 ногою зі словами «вставай», а потім відтягнув його за ноги в кімнату.
Також вину ОСОБА_8 доводять наступні докази, оцінені районним судом з відповідними висновками :
- виписка з медичної карти хворого ОСОБА_9 ;
- реєстрація виклику по спец ліній «102»;
- довідка лікарів МКЛ ШМД від 25.02.2020 року;
- протокол огляду місця події від 25.02.2020 року, відповідно до якого проводився огляд кімнати, розташованої в будинку за адресою АДРЕСА_3 . В ході огляду виявлено та вилучено в'язану шапку сіро-чорного кольору;
- заява ОСОБА_9 від 26.02.2020 року;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.02.2020 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу на фото № 4, як ОСОБА_8 , який 23.02.2020 року наніс йому тілесні ушкодження;
- довідка до даного протоколу, відповідно до якої на фото № 4 зображений ОСОБА_8 ;
- заява ОСОБА_9 від 06.04.2020 року;
- виписка з медичної карти хворого ОСОБА_9 ;
- заява ОСОБА_15 від 19.03.2020 року;
- протокол проведення слідчого експерименту від 19.03.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_15 , в ході якого останній розповідав про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8
- висновок експерта № 393 від 09.04.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-очеревного травматичного розриву сечового міхура, закритої тупої травми живота. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати терміну - 23.02.2020 року, за ступенем тяжкості, належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки внутрішньо- очеревний травматичний розрив сечового міхура був таким, що в клінічному перебігу спричинив загрозливі для життя явища (сечовий перитоніт), котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Характер, локалізація і властивості даних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 свідчать про утворення їх від травматичної дії (удару чи стиснення) з прикладанням травматичної сили в ділянку нижньої частини живота твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, що за механізмом утворення могло бути «від отримання удару (ударів) ногою (наступивши зверху вниз)» і не характерно для утворення при падінні з положення стоячи на площину;
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.04.2020 року, за участю підозрюваного ОСОБА_8 , в ході якого останній розповідав про обставини нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та показував на місці події, як саме це відбувалося.
Вказаним доказам суд першої інстанції дав вірну юридично-правову оцінку з точки зору їх допустимості та належності в їх сукупності та взаємозв'язку.
Твердження захисника ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_17 про те, що свідку ОСОБА_12 потерпілий ОСОБА_9 про побиття його ОСОБА_8 нічого не розповідав, а свідки ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_14 не бачили побиття ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , є необґрунтованими.
Суд прийняв до уваги показання цих свідків також, проте те, що ці свідки прямо не бачили або не вказали на ОСОБА_8 як на особу яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ніяким чином не спростовує в цілому інших встановлених в ході розгляду справи обставин та, з урахуванням зазначеного, не може безумовно свідчити про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, інкримінованого йому, враховуючи достатню кількість інших доказів.
Невизнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення апеляційний суд оцінює критично і розцінює як обраний спосіб його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений умисний злочин.
Також колегія суддів вважає голослівними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування щодо нього на стадії досудового розслідування незаконних методів слідства працівниками поліції, які полягають у фізичному та психологічному тиску, оскільки такі не конкретизовані і не підтверджені жодними доказами, разом з тим, обов'язок держави проведення офіційного розслідування даних тверджень виникає за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстке поводження з нею та застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 під час слідчого експерименту, проведеного за участю обвинуваченого, в присутності понятих, відтворив обставини вчинення ним злочину, зокрема, описав як і чим він наносив удар потерпілому. Протокол підписаний без доповнень і зауважень, що на думку колегії суддів, свідчить про те, що його показання були добровільними.
Наведене з урахуванням того, що ні сам ОСОБА_8 , ні його захисник на стадії досудового розслідування із письмовими заявами та скаргами про вчинення працівниками поліції злочину відносно обвинуваченого не звертались, свідчить про відсутність обґрунтованих даних про здобуття працівниками правоохоронного органу доказів у справі в протиправний спосіб.
Щодо виду та міри призначеного обвинуваченому покарання то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару,а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Абзацами 1, 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, вказаних вимог закону суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, також дотримався.
Так, судом було враховано ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини у справі про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого ,суд дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що для обвинуваченого ОСОБА_8 буде доцільним призначення покарання у виді позбавлення волі на строк необхідний та достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у межах санкції частини статті інкримінованого у вину суспільно небезпечного діяння, тобто у виді п'яти позбавлення волі. Тому призначене судом покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Судом під час розгляду провадження зазначені вимоги закону дотримані, а ухвалений вирок є законним в частині доведення вини особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2021 року відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_18