Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа №490/1531/22
1-кс/490/1238/2022
28 квітня 2022 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Снятин Івано-Франківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , обіймаючого посаду мінометника, військове звання - солдат, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, -
До Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання старшого слідчого - криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.
В поданому клопотанні слідчий зазначив, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022152150000044 від 24.04.2022 року, за фактом незаконного позбавлення волі та умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 , що спричинило смерть потерпілого, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.04.2022 року близько 15 год., більш точного часу досудовим розслідуванням на даний час не встановлено, військовослужбовці Збройних сил України: ОСОБА_8 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на автомобілі «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , рухалися по трасі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з с. Коблево, Миколаївського району, Миколаївської області (колишнього Березанського району) в бік м. Миколаєва.
Проїжджаючи повз с. Красне, Миколаївського району, Миколаївської області на узбіччі дороги вони помітили двох раніше не знайомих чоловіків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , між якими відбувався конфлікт. Зупинившись біля вказаних осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вийшли з салону вказаного автомобіля та почали спілкуватися з вищевказаними чоловіками. Під час розмови ОСОБА_7 виявився ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підозрілим, тому останні почали його розпитувати про обставини знаходження у зазначеному місці, тощо.
Після того, як ОСОБА_7 відмовився відповідати на запитання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , у останніх виник спільний намір, направлений на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що спричинення тілесних ушкоджень на узбіччі дороги може призвести до викриття їх злочинних дій, вирішили викрасти ОСОБА_7 , перевезти його в інше місце для подальшого спричинення йому тілесних ушкоджень та незаконного позбавлення волі.
Для реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на викрадення та подальше спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою подолання опору з боку ОСОБА_7 , поблизу с. Красне Миколаївського району, Миколаївської області біля траси М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з с. Коблево, завдали йому декілька ударів ногою в область тулуба, після чого, схопивши ОСОБА_7 , зв'язали йому руки скотчем та всупереч його волі потягли до поруч припаркованого автомобіля «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , та посадили до салону автомобіля, де на той час знаходилась ОСОБА_9 .
Перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_9 про свої наміри, направлені на викрадення ОСОБА_7 та спричинення йому тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_9 , вступивши у злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , почала утримувати ОСОБА_7 у вказаному автомобілі.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , способом небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, викрали та незаконно позбавили волі ОСОБА_7 .
Після цього ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на автомобілі «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , поїхали до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши у невстановлений досудовим розслідуванням час до вищевказаної бази відпочинку, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення волі та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, завели ОСОБА_7 до номеру № НОМЕР_3 бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де продовжили незаконно утримувати останнього та наносити йому численні тілесні ушкодження в область грудної клітини та тулуба, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер та тупої травми грудної клітини, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть ОСОБА_7 .
Надалі, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , розуміючи суспільну- небезпечність своїх дій та передбачену законом відповідальність за їх вчинення, вирішили приховати сліди вчинених кримінальних правопорушень шляхом переміщення тіла ОСОБА_7 в інше місце, у зв'язку з чим близько 11 год. 24.04.2022 року ОСОБА_8 залучив ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які поклали тіло ОСОБА_7 на ковдру та втрьох винесли його з території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перенесли через дорогу та поклали на землю на іншому боці вул. Кишинівська, тим самим приховали місце вчинення кримінального правопорушення.
25.04.2022 року о 21:00 за підозрою у вчиненні вищевказаного злочину, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
26.04.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 3 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки;
- ч. 2 ст. 121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: - протоколами огляду місця події; - протоколами допиту свідків ОСОБА_11 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_10 ; - лікарським свідоцтвом про смерть №1783; -протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; - іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
У відповідності до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати наступні обставини:
- переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів насильницького характеру, за вчинення яких передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або на окуповану територію;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено місцезнаходження слідів та речей, які мають значення для кримінального провадження. У разі перебування ОСОБА_6 на волі, останній буде мати змогу, знаючи про їх місце перебування, сховати або знищити їх;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зазначений ризик передбачений п. З ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що не маючи обмежень у пересуванні, ОСОБА_6 буде мати можливість впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні та схиляти їх у подальшому до зміни показань на свою користь, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, а також інших можливих свідків, які дотепер не допитані але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження, які йому достовірно відомі. Всі ці факти, а також характер та спосіб вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення насильницького характеру, дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні.;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_6 , тому, перебуваючи на волі, останній, дізнавшись від органу досудового розслідування про здобуті в ході слідства докази на обґрунтованість його підозри та виявлені під час слідства обставини кримінального правопорушення, наявні у наданих йому додатках до клопотання про обрання запобіжного заходу, може вживати заходи до перешкоджання об'єктивності досудового розслідування;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик є можливим з огляду на те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення насильницького характеру, які відносяться до категорії тяжких злочинів.
А отже лише безальтернативне обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом припинення злочинної діяльності підозрюваного.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор повністю підтримав викладені в клопотанні доводи та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечував та вказав, що 22.04.2022 року він з майором ОСОБА_8 на автомобілі рухались по автомобільній дорозі в напрямку м. Миколаєва. Проїзжаючи поблизу с. Красне вони на узбіччі побачили, що між чоловіками відбувається конфлікт. Вони зупинились і до чоловіків вийшов майор ОСОБА_8 про щось спілкувався, після чого зателефонував полковнику контррозвідки СБУ ОСОБА_18 . Переговоривши по телефону з ОСОБА_18 , майор ОСОБА_8 сказав, що чоловіка вони забирають з собою, посадили його до машини та повезли на базу відпочинку в с. Коблево. Жодного злочину не вчиняв, лише виконував накази майора ОСОБА_8 як старшого за військовим званням щодо затримання та доставки до бази відпочинку в с. Коблево потерпілого ОСОБА_7 , який ймовірно був причетний до здійснення розвідувальної діяльності проти України. ОСОБА_8 повідомив, що це був наказ співробітників контррозвідки управління Служби безпеки України. Крім того, зауважив, що після приїзду до бази відпочинку в с. Коблево, він більше не бачив потерпілого, до кімнати де знаходився потерпілий заходили лише ОСОБА_8 та ОСОБА_18 , що вони там робили він не знає. Він нікого не утримував та не бив. Пояснив, що дійсно допомагав виносити тіло потерпілого на вулицю за вказівкою майора ОСОБА_8 . Крім того, вказав, що того дня до бази відпочинку декілька разів приїжджав начальник контррозвідки управління Служби безпеки України в Одеській області - полковник ОСОБА_18 .
Також, в судовому засіданні підозрюваний вказав, що його було незаконно затримано працівниками поліції, в протоколі затримання не вірно зазначено дату та час фактичного затримання, особи, які проводили слідчі дії, здійснювали на нього психологічний тиск, що є грубим порушенням чинного законодавства.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, вказала, що підозра не обґрунтована, зібрані слідчим докази є недопустимими, а за такого клопотання не підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, приходить до наступних висновків.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обгрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема на даних: - з протоколів огляду місця події від 24.04.2022 року; - з протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 25.04.2022 року в якому зазначено, що свідок 24.04.2022 року перебував на базі «Вікторія» в с. Коблево, до нього підійшов чоловік на ім'я ОСОБА_19 та попросив допомогти винести труп. Він та ще 2 військовослужбовця на ім'я ОСОБА_20 та ОСОБА_21 несли труп на ковдрі, винесли його за межи бази та поклали тіло за кіоском на клумбу, після чого забрали ковдру та пішли. ОСОБА_19 не ніс тіло, а йшов рядом та відкривав калитку; - з протоколу допиту свідка ОСОБА_17 , яка показала, що вона працює фельдшером швидкої медичної допомоги. 24.04.2022 року о 10:40 годині надійшов виклик на базу відпочинку «Вікторія». Коли вони прибули на місце її зустріли чоловіки у військовій формі та провели до кімнати на другому поверсі. Там знаходився чоловік, який не подавав ознак життя, вона встановила, що він мертвий і повідомила про вказаний випадок поліції. На обличчі вона бачила у чоловіка гематому, інших тілесних ушкоджень вона не бачила, оскільки не оглядала його.; - з протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 25.04.2022 року, з якого встановлено, що свідок перебував із своїм приятелем біля бази відпочинку «Вікторі» в с. Коблево та спілкувався із своїм приятелем. Під час спілкування він побачив, що з території бази винесли якогось чоловіка, він зрозумів, що це людина тому, що з одіяла виглядали ноги.; - з протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 25.04.2022 року, з якого встановлено, що він входить до громадського формування з охорони громадського порядку. 22.02.2022 року він перебував на блокпосту і приблизно о 15:00 годині йому зателефонував знайомий та вказав, що в с. Красне на велосипеді рухається чоловік, який розмовляє на російській мові і цікавиться як проїхати до с. Карабаш. Йому така особа показалась підозрілою і він поїхав для встановлення обставин в с. Красне. Знайшовши вказаного чоловіка він подивився його паспорт (паспорт громадянина України), але побачив, що в нього в рюкзаку інструменти та є ніж надав йому команду лежати та викликав поліцію. Чоловік не сперечався і виконував усі команди. Через деякий час до нього під'їхав автомобіль білого кольору, з якого вийшли два чоловіка у військовій формі, представились працівниками контррозвідки (посвідчення не надали) та усвідомивши що відбулось сказали, що вони заберуть цього чоловіка. Один із військових вдарив чоловіка 2-3 рази в область тулуба, вони його зв'язали, посадили в автомобіль на поїхали в напрямку с. Коблево.; - з лікарського свідоцтва про смерть № 1183 від 25.04.2022 року в якому зазначено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті множинні переломи ребер та тупа травма грудної клітини, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №12022152150000044 від 24.04.2022 року у скоєнні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст.146, ч. 2 ст. 121 КК України.
В поданому клопотанні слідчий зазначив як ризики, для запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищіти, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На їх наявність вказує те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Досудове розслідування знаходиться фактично на початку і ще не зібрані всі речові докази, не проведені необхідні слідчі-розшукові дії, не встановлені всі причетні особи. Свідки по справі та інші підозрювані входять в коло його спілкування та є військовослужбовцями.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування зазначених вище ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
У той же час, таким ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, а саме:
- особисте зобов'язання, оскільки, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, будучи офіцером Збройних Сил України, діяв всупереч військовому уставу та діючому законодавству України, тому він не може заслуговувати на довіру суду;
- особиста порука, оскільки відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків;
- домашній арешт, оскільки ОСОБА_6 , знаходячись за місцем мешкання, отримає можливість вільного використання засобів зв'язку (мобільний телефон, інтернет, тощо), які зможе використати для впливу на свідків у кримінальному провадженні, також для продовження своєї злочинної діяльності, тож перебування на домашньому арешті не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні;
- застава, в розмірах, передбачених ст. 182 КПК України, оскільки враховуючи соціальну небезпеку вчинених дій та особу підозрюваного, даний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до даного підозрюваного є забезпечення виконання таким підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання доведеним в ході судового розгляду ризикам.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаним ризикам застосування до підозрюваного більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 121 КК України, за якІ законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що є підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, та з урахуванням підстав та обставин, а також наслідків вчинення вказаного злочину на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до ст. 206 КПК України, враховуючи заяву ОСОБА_6 під час судового засідання, про те, що його було незаконно затримано та безпідставно його утримували фактично позбавивши волі без законних підстав, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати уповноважених осіб Територіального Управління ДБР в Миколаївській області провести дослідження фактів викладених ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо незаконності його затримання та позбавлення свободи, а також здійснення на нього психологічного та фізичного тиску.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого-криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати на строк до 20.06.2022 року включно до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зобов'язати уповноважених осіб Територіального Управління ДБР в Миколаївській області провести дослідження фактів викладених ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо незаконності його затримання та позбавлення свободи.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1