465/2670/21
2/465/973/22
27.04.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення судово-технічної експертизи (експертизи давності) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
встановив:
В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 26.04.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.08.2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про поновлення пропущеного процесуального строку - задоволено. Поновлено пропущений процесуальний строк на подання заяви щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подання відзиву у справі, подання клопотання про витребування доказів та подання клопотання про призначення у справі експертизи. Вирішено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Франківського районного суду м.Львова матеріали цивільної справи №465/4290/13-ц.
Як вбачається в матеріалів справи, 09.07.2021 року представник відповідача - ОСОБА_3 - адвокат Кужик Л.В. подала клопотання про призначення судово-технічної експертизи, в якому просить призначити судово-технічну експертизу матеріалів документів, поставивши на вирішення експерта питання: чи відповідає давність виконання розписки від 12.10.2004 року, вказаній на ній даті та чи відповідає рукописний текст здійснений від імені ОСОБА_5 «Решту суми в розмірі 14000 дол. Зобов'язує повернути до 30.09.2016 року» на розписці від 12.10.2004 року даті його нанесення - 02.07.2016 року.
На обґрунтування поданого клопотання зазначила, що ОСОБА_1 в поданому позові покликається на те, що він з відповідачем ОСОБА_3 набули позичені в ОСОБА_6 кошти в сумі 20000 дол.США у спільну власність. При цьому, ОСОБА_3 не визнає та заперечує обставину укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 договору позики саме 12.10.2004 року, тобто в період шлюбу сторін спору. Із аналізу мотивувальної частини рішення Франківського районного суду м.Львова від 10.08.2017 року у справі №465/4290/13-ц вбачається, що суд не досліджував боргового документу - розписки від 12.10.2004 року. Зазначила, що у відповідача є обґрунтовані сумніви в давності виготовлення розписки від 12.10.2004 року. Відтак для встановлення часу виконання рукописного тексту на розписці від 12.10.2004 року необхідні спеціальні знання, що в розумінні ст.103 ЦПК України є підставою призначення у справі технічної експертизи давності розписки ОСОБА_1 від 12.10.2004 року. Вказала, що з метою реалізації права на судовий захист відповідач звертається до сулу з клопотанням про призначення технічної експертизи, в результаті якої буде підтверджено чи спростовано обставину укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 договору позики саме 12.10.2004 року, тобто в період шлюбу сторін спору, а отже підтверджені або спростовані підстави виникнення солідарного обов'язку відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти.
В судовому засіданні 27.04.2022 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала подане клопотання, з підстав, наведених в такому, просила призначити експертизу.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартиневич О.А.в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, покликавшись на безпідставність такого. Також просив врахувати, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10.08.2017 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.12,2018 року та постановою Верховного суду від 16.01.2020 року, дано оцінку обставинам щодо укладення розписки від 12.10.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а відтак такі обставини мають преюдиційне значення
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали даної справи та оглянувши матеріали справи №465/4390/13-ц, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч.1 ст. 104 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3, ч.ч. 4-6 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14). Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин. Преюдиційні обставини обов'язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи №465/4290/13-ц, яка витребувана за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кужик Л.В. ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.08.2021 року, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10.08.2017 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.12,2018 року та постановою Верховного суду від 16.01.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано удаваним у частині сторони пайовика, договір про пайову участь у будівництві вбудованого нежилого приміщення у житловому будинку від 17 вересня 2004 року, укладений між ЗАТ «Будівельне управління-62» і ОСОБА_7 та визнано ОСОБА_1 пайовиком за таким договором; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 вересня 2010 року, видане державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М.; визнано нежитлові приміщення, позначені цифрами від 1 до 6 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ; визнано право власності на 1/2 частини нежитлових приміщень, позначених цифрами від 1 до 6 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв. м за ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відтак, судом першої інстанції встановлено, що на час укладення спірного договору від 17.09.2004 року, фактично укладеного між ЗАТ «Будівельне управління 62» та ОСОБА_1 , та виконання ним зобов'язань за цим договором, останній перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_9 , сплатив за спірне приміщення спільними коштами, в тому числі отриманими в позику в інтересах сім'ї у свідка ОСОБА_6 в сумі 20000 доларів США відповідно до розписки від 12.10.2004 року, отже, відповідно до ст. 60 СК України, нежитлові приміщення, позначені цифрами від 1 до 6 в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв.м., слід визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідача ОСОБА_9 .
Із мотивувальної частини даного рішення вбачається, що судом надавалася оцінка витребуваному за клопотанням представника відповідача ОСОБА_10 доказу - розписці від 12.10.2004 року, так само, як і квитанціям до прибуткових касових ордерів.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до переконання, що ОСОБА_1 належними та допустими доказами доведено, що саме ним виконано обов'язки пайовика за договором з ЗАТ «Будівельне управління 62» від 17.09.2004 року, в тому числі за рахунок коштів отриманих в позику за розпискою від 12.10.2004 року.
При цьому, під час розгляду справи 465/4290/13-ц, відповідачем ОСОБА_3 та її представником не висловлювалися застереження щодо розписки від 12.10.2004 року та не заявлялися клопотання про призначення експертизи, а встановлені судом обставини щодо даної розписки не оспорювалися в межах перегляду рішення в апеляційному та/чи касаційному порядках.
Слід зазначити, що у відповідності до ст.143 ЦПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин під час розгляду справи №465/4290/13-ц) суд був позбавлений можливості з власної ініціативи призначати експертизу.
З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що обставини отриманння та використання коштів позики за розпискою від 12.10.2004 року, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили - мають преюдиційне значення і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність винесеного судом рішення, а тому у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи (експертизи давності) слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 103-105, 258, 260, 354ЦПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення судово-технічної експертизи (експертизи давності) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Х.В.Гладишева