03.05.2022
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кшик О.І.
секретар судового засідання Сисан С.І.
Справа № 458/1061/21
Провадження №2-а/458/4/2022
сторони справи
позивач ОСОБА_1
відповідач Рівненська митниця
Державної митної служби України
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної митної служби України, в якій просить визнати постанову в справі про порушення митних правил № 0215/20400/21 від 03.11.2021 протиправною та скасувати.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що постановою в.о. начальника Рівненської митниці Державної митної служби України Іванова І.І. від 03.11.2021 у справі про порушення митних правил № 0215/20400/21, його, ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34 000 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, перевірка документів відповідачем проведена поверхнево, без з'ясування всіх обставин, під час розмитнення транспортного засобу порушень встановлено не було.
Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито провадження у справі з викликом сторін. Відповідачу надано триденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 28.03.2022 заджоволено клопотання позивача про витребування доказів у справі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позов пітримує, судові витрати просив залишити за ним.
У судове засідання представник відповідача - Рівненської митниці Державної митної служби України не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, ухвалу суду про витребування доказів виконано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані у справі докази, суд встановив такі обставини.
Як видно з постанови в справі про порушення митних правил № 0215/20400/21 від 03.11.2021, винесеної в.о. начальника Рівненської митниці Державної митної служби України Іванова І.І., 05.07.2021 до митного поста «Рівне» Рівненської митниці, агентом з митного оформлення ФОП ОСОБА_2 , на підставі Закону України від 15.04.2021 № 1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40АА, якій було присвоєно №UA204040/2021/004325, за якою заявлено в митному режимі "Імпорт" автомобіль легковий марки "BMW", модель "525" кузов номер НОМЕР_1 .
Згідно з поданими до митного контролю документів, а саме: договору купівлі- продажу від 15.02.2018 вказаний автомобіль придбав громадянин України ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).
Під час перевірки встановлено, що транспортний засіб марки "BMW", модель "525" кузов номер НОМЕР_1 було ввезено на митну територію України 09.07.2016 року в зоні діяльності Закарпатської митниці громадянином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ), в митному режимі «транзит».
Отже, громадянин ОСОБА_1 передав вищезазначений транспортний засіб особистого користування, поміщений у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження громадянину Образу І.
Відтак, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34 000 грн.
Вважаючи постанову митного органу про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просить її скасувати та закрити провадження у справі.
Вирішуючи спір, суд виходить з таких положень закону та відповідних їм правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 530 Митного кодексу України, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.
Згідно з приписами ч.1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як видно з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 передав Образу Івану транспортний засіб марки "BMW" модель "525" кузов номер НОМЕР_1 особистого користування, поміщений у митний режим транзиту.
Водночас, з оскаржуваної постанови видно, що згідно з поданими до митного контролю документів, а саме договору купівлі-продажу від 15.02.2018, вказаний транспортний засіб придбав громадянин ОСОБА_4 .
Однак, з цього не виявляється можливим встановити сторін вказаного вище договору-купівлі продажу, зокрема, чи відчужувачем був саме ОСОБА_1 .
У свою чергу, на виконання ухвали суду від 28.03.2022, відповідачем не було надано суду, в порядку витребування доказів, належним чином завіреної митної декларації, договору купівлі-продажу від 15.02.2018.
Отже, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.
Окрім цього, проаналізувавши положення ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, суд встановив, що статтю 469 доповнено частиною четвертою відповідно до Закону № 2612-VIII від 08.11.2018 "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України", який набрав чинності 25.11.2018.
Таким чином, станом на 15.02.2018 - день укладення договору купівлі продажу транспортного засобу, за яким, як вказує відповідач в оскаржуваній постанові, ОСОБА_5 передав транспортний засіб ОСОБА_6 , не діяли положення ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, тобто чинний на той час Митний кодекс України не передбачав такого виду відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, беручи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень - в.о. начальника Рівненської митниці Державної митної служби України Івановим І.І. оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, винесена неправомірно у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_1 , які мали місце 15.02.2018, відсутні ознаки складу порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, які набули чиноості лише з 25.11.2018, доказів зворотнього відповідач відповідного до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суду не надав, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі необхідно закрити.
Отже, позов підлягає до повного задоволення.
У заяві від 03.05.2022 позивач просив залишити за ним судові витрати в справі, які складаються з судового збору.
Керуючись ст. 9, 77, 139, 229, 241, 246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити.
Постанову в.о. начальника Рівненської митниці Державної митної служби України Іванова Івана Івановича від 03.11.2021 № 0215/20400/21 у справі про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України - скасувати, а провадження в справі - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ).
Відповідач: Рівненська митниця Державної митної служби України (33028, м.Рівне, вул. Соборна, 104, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43958370).
Повне рішення суду складено та підписано 03.05.2022.
Суддя О.І. Кшик