Справа № 464/1838/21
пр.№ 2/464/287/22
27.04.2022 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Мички Б.Р.
за участі секретаря судового засідання Воловець Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс» подало позов до ОСОБА_1 за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира за адресою АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення прилюдних торгів згідно з ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності у сумі 671210,00 грн.
Позивач вказує, що 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1304/0808/71-008, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 77 000 доларів США на строк з 15.08.2008 р. по 15.08.2038 р.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредит. З метою своєчасного та повного виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 15.08.2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., зареєстрованого за №4411, згідно з яким іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, а станом на 25.02.2021 р. наявна заборгованість за кредитом 159 573 доларів США 12 центів. Більше того, право власності на квартиру - предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, а новим іпотекодавцем є ОСОБА_1 , то позов підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення прилюдних торгів згідно з ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності у сумі 671 210,00 грн.
Ухвалою від 18.03.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, реконструкцію, виділення, поділ часток, об'єднання часток, зміну площі об'єкту чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозпроділу часток, реконструкцію, виділення, поділу часток, об'єднання часток, зміни площі об'єкту щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - №746369746101.
Ухвалою від 13.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
Представником ОСОБА_1 , адвокатом Посікіра Р.Р., до матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову повністю з таких підстав: по-перше, станом на момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вказана квартира не була обтяжена іпотекою; по-друге, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано достатніх доказів. До позову не долучено доказ видачі кредиту ОСОБА_2 , графік погашення кредиту, розрахунок заборгованості за кредитним договором. Окрім того, 08.09.2021 представником відповідача подано заяву, у якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у справі № 464/1838/21.
Представником ОСОБА_2 , адвокатом Левковичом В.В., до матеріалів справи долучено пояснення на позовну заяву від 05.03.2021 р., у якій наголошується, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не доведено розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, а також позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Вектор Плюс» в судовому засіданні 03.12.2021 позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні 16.02.2022 проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правову допомогу. У судове засідання 27.04.2022 не з'явився, подав заяву у якій просив слухати справу без його участі.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні 16.02.2022 проти позову заперечив, у судове засідання призначене на 27.04.2022 не з'явився, подав заяву у якій просив слухати справу без його участі, в задоволенні позову просив відмовити та стягнути з позивача на користь третьої особи судові витрати на професійну правову допомогу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1304/0808/71-008, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 77 000 доларів США на строк з 15.08.2008 року по 15.08.2038 рік. Позивач виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредит. З метою своєчасного та повного виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 15.08.2008 р. укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., зареєстрованого за №4411, згідно з яким іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
15.08.2008 р. на підставі договору іпотеки у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено відомості про реєстрацію обтяження на квартиру, реєстраційний номер обтяження: 7752226, 15.08.2008 17:09:46, реєстратор: Львівський міський нотаріальний округ, іпотекодержатель: ВАТ «Сведбанк, а також те, що іпотека ВАТ «Сведбанк» на квартиру припинена 09.10.2015 року.
01.04.2009 р. ВАТ «Сведбанк» надіслав ОСОБА_2 повідомлення за №15 про зміну умов кредитного договору №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р. у якому зазначив, що станом на 01.04.2009 р. прострочена заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р становить 2506,71 доларів США, повідомив, що умови Кредитного договору змінено, строк виконання своїх зобов'язань у повному обсязі (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настає на десятий календарний день з 01.04.2008 року, тобто 11.04.2008 року.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.04.2010 р у справі №2-205/2010 позов ВАТ «Сведбанк» задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,, ОСОБА_6 заборгованість по Кредитному договору №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р у розмірі 83521,90 дол. США в еквіваленті 667256,54 грн. по курсу НБУ станом на 01.04.2009 р..
06.10.2015 року ТОВ ФК «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського МНО Кобелевої А.М. із заявою про виключення іпотеки з ДРРП на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
09.10.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25169964; підстава для державної реєстрації: договір про відступлення прав за іпотечними договорами, серія та номер: 6970, виданий 28.11.2012 р., видавник: Приватний нотаріус КМНО Заєць І.О., внаслідок якого новим іпотекодержателем стало ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Крім того, рішенням приватного нотаріуса Київського МНО Кобелевої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.10.2015 року іпотеку квартири за адресою АДРЕСА_1 було припинено.
Судом також встановлено, що рішенням приватного нотаріуса Київського МНО Каплуна Ю.В. № 30964062 від 16.08.2016 року було повторно проведено реєстрацію іпотеки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вказане рішення № 30964062 від 16.08.2016 року було визнано протиправним та скасовано на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року у справі № 813/4458/16. Рішенням державного реєстратора Хміляр Х.А. № 36447666 від 03.08.2017 року запис про іпотеку Квартири було скасовано.
03.08.2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович зареєстрував право приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири №2186 від 03.08.2017 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36455115 від 03.08.2017 р.).
02.07.2018 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська Олена Вікторівна зареєструвала право приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:3791 від 02.07.2018 р., виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В.(індексний номер рішення:41862847, номер запису про право власності: 26859131).
Таким чином, судом встановлено, що станом на момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вказана квартира не була обтяжена іпотекою.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що станом на 25.02.2021 року заборгованість ОСОБА_2 становить 159573 дол. США 12 центів, оскільки до позовної заяви додано довідку про розмір заборгованості №512188 від 25.02.2021 року, однак детального розрахунку заборгованості по тілу кредиту, процентах та пені, який би підтверджував розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р. позивачем додано не було. Також позивачем не надано відповіді на питання, що стосуються розміру заборгованості, на підставі ст. 93 ЦПК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано суду будь-якого іншого належного достовірного та достатнього доказу на підтвердження розміру заборгованості.
Щодо тверджень позивача про те, що ОСОБА_1 є іпотекодавцем квартири за адресою АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про право іпотеки ТОВ «ФК «Вектор Плюс», суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру шляхом укладення з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вказана квартира не була обтяжена іпотекою, оскільки запис про іпотеку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було скасовано від 03.08.2017 на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 р. у справі № 813/4458/16. З цього моменту позивач був обізнаний про відсутність у нього зареєстрованого права іпотеки, однак, до часу подання позову жодних дій по відновленню такого права не вчиняв.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується».
Позивачем не ставиться під сумнів добросовісність Відповідача та не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які свідчать про її недобросовісність як набувача спірної квартири.
У постанові ВП ВС від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 (номер рішення: 98146719) сформульовано такий правий висновок: Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)). Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
У результаті Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню».
Тотожний висновок висловлено в постановах Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 201/9557/18, від 03.11.2021 у справі № 755/6927/18, постановах Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 924/675/20, від 18.09.2021 у справі № 910/10984/18, від 22.11.2021 у справі № 922/3164/20.
Зокрема, у постанова КГС ВС від 18.09.2021 у справі № 910/10984/18 дійшов висновку, що оскільки раво власності на спірне майно перейшло до відповідача після припинення іпотеки, а відтак, останній набув право власності на спірне нерухоме майно без обтяження іпотекою. За таких умов колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що відповідач набув статусу іпотекодавця, до якого може бути заявлений позов про звернення стягнення на заставлене майно».
Таким чином, оскільки на момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказана квартира не була обтяжена іпотекою, вона не знала і не могла знати про існування обтяжень у вигляді іпотеки, то ОСОБА_1 набула право власності на таке майно вільним від прав та обтяжень інших осіб, а іпотека за іпотечним договором від 15.08.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстровано в реєстрі за №4411 є припиненою.
Щодо способу захисту, обраного позивачем.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (відповідний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Згідно з абзацом третім статті 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У постанові ВП ВС від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 викладено такий правовий висновок (п. 9.8.): «У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, за відсутності запису в реєстрі прав на нерухому майно без наявності судового рішення про визнання права іпотекодержателя не є належним.
Щодо застосування заявлених відповідачем наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У заяві представника відповідача, адвоката Посікіри Р.Р., про застосування наслідків спливу позовної давності, останній покликається на те, що 12.05.2009 р. у ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки. Суд приймає до уваги пояснення представника відповідача з наступних підстав.
Представником позивача до матеріалів справи № 464/1838/21 долучено копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.04.2010 р у справі №2-205/2010 та копію повідомлення ВАТ «Сведбанк» від 01.04.2009 р. №15 про зміну умов кредитного договору №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р.
Так, у повідомленні від 01.04.2009 р. №15 ВАТ «Сведбанк» повідомив, що станом на 01.04.2009 р. простроченість третьої особи ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р становить 2506,71 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 88,00 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 2365 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 53,71 доларів США.
Крім того, банк у повідомленні зазначив таке: «Керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та порядком змін умов Кредитного договору, передбаченим п. 3.8.-3.9. повідомляємо Вас про те, що умови Кредитного договору змінено строк виконання своїх зобов'язань у повному обсязі (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настає на десятий календарний день з 01.04.2009 р., тобто з дня направлення Вам цього повідомлення. Відлік десятиденного строку починається з дати, визначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні цього повідомлення, або дата отримання в банку цього повідомлення.
Таким чином, зі змісту вказаного повідомлення випливає, що з 12.05.2009 р. у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Так, у постанові КЦС ВС від 25.04.2018 р. у справі № 758/10580/14-ц (номер рішення: 73660690) міститься такий правовий висновок: «Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові КЦС ВС від 12.02.2020 у справі №640/616/14-ц (номер рішення: 87601946), «пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплати усіх нарахувань за ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 638/22416/14-ц (провадження № 61-3626св18), у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі №610/1440/14-ц (провадження 61-18394св18), у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі №1522/6244/12 (провадження № 61-8540св18). Такі висновки узгоджуються також із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)».
Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивач не навів. Суд не погоджується з твердженням Позивача про зупинку строків перебігу позовної давності з 03.04.2014 року, а саме з моменту набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (відповідний правовий висновок викладено в постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 р. у справі №501/2458/16-ц).
Також суд не погоджується з твердженням позивача про переривання строку позовної давності внаслідок відчуження нерухомого майна - предмета іпотеки, оскільки відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 523/10225/15-ц, заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Суд не бере до уваги твердження Позивача про відсутність пропуску строку позовної давності, оскільки згідно п. 8.5. Кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами, що випливають з цього договору, встановлюється 10 років, оскільки перебіг строку позовної давності за такими вимогами почався 10.04.2009 року - з моменту зміни строку кредитування, про що зазначено у повідомленні ВАТ «Сведбанк» за №15 про зміну умов кредитного договору №1304/0808/71-008 від 15.08.2008 р., і на на момент пред'явлення позову сплинув. Окрім того, Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.10.2021 р. у справі № 440/1509/18 дійшов висновку, що вимога про стягнення боргу за основним зобов'язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено. Таким чином, збільшена позовна давність, яка встановлена п. 8.5 кредитного договору, стосується лише основного зобов'язання, а не вимог за іпотечним договором.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц).
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не підлягають до задоволення з огляду на безпідставність позовних вимог, а також зважаючи на вибір позивачем неефективного способу захисту цивільного права.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача та третьої особи витрат на професійну правову допомогу в розмірі 25000 грн. та 20000 грн. відповідно суд приходить до наступного висновку.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст.15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) зазначенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача адвокатом Посікірою Р.Р. були надані наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги №20/04-1(21) від 20.04.2021 р., акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 20.08.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги №20/04-1(21) від 20.04.2021 р., квитанції про оплату №Н238935 від 16.07.2021 р., №Н241273 від 30.07.2021 р., №Н242301 від 09.08.2021 р., №Н244004 від 19.08.2021 р. у сумі 25000 гривень на банківський рахунок Адвокатського бюро Романа Посікіри.
Також до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником третьої особи адвокатом Левковичем В.В. були надані наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги №20/04 від 20.04.2021 р., акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 20.08.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги №20/04 від 20.04.2021 року.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Ч.1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №922/1163/18, якою сформовано правову позицію щодо вирішення питання про відшкодування витрат учасників справи на правову допомогу та застосування ст.27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.123, 126 ГПК України:
«Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.»
Відповідно до ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності. Крім того, суд приходить до переконання про стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 20000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 261, 267, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 16, 328-330, 387-388 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Факторингова компанія «Вектор плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Факторингова компанія «Вектор плюс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті згідно з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18.03.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Код за ЄДРПОУ: 38004195, Адреса: Просп. С. Бандери, буд. 28А, м. Київ, 04073).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Третя особа: ОСОБА_2 (с. Суходіл, Перемишлянський р-н, Львівська обл., 81227, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 29.04.2022 року.
Головуючий Мичка Б.Р.