Справа №463/5352/16-ц
Провадження №8/463/1/22
про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами
03 травня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком, -
відповідач ОСОБА_5 4 січня 2022 року (дата подання відправлення до поштового відділення відповідно до наявної на конверті відмітки) звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до якої просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Окрім того, просила поновити процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами, пропущений з поважних причин.
Заяву мотивує тим, що після постановлення рішення та набрання ним чинності їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути їй відомі під час розгляду цієї справи. Зокрема вказує, що підставою прийняття рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц було рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до Львівського міськвиконкому про визнання незаконним рішення про відмову у передачі земельної ділянки у приватну власність. Зазначає, що цим рішенням позивач мотивував наявність у нього права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та необхідність не чинити йому перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 , відновити заїзд та ворота до вказаного будинку шляхом знесення самочинно здійсненої добудови до будинку АДРЕСА_2 . Оскільки вона не була учасником справи № 2-685/95, а відповідачем у такій була Львівська міська рада, яка також була третьою особою у справі № 463/5352/16-ц, у неї не було сумнівів у тому, що вказане рішення Личаківського районного суду від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95 набрало законної сили, однак 7 грудня 2021 року отримавши відповідь на свій запит з Личаківського районного суду м. Львова вона дізналась, що вказане рішення було скасовано. Зокрема постановою президії Львівського обласного суду від 10 серпня 2000 року таке було скасовано і справу передано на новий розгляд, а ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2002 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до міськвиконкому м. Львова про визнання незаконним рішення про відмову у передачі земельної ділянки в приватну власність було залишено без розгляду. Відтак вказує, що рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95 не має юридичної сили, а відтак рішення Личаківського районного суду м. Львова рішення від 8 жовтня 2019 року у справі № 463/5352/16-ц, прийняте на підставі такого, на її думку підлягає скасуванню.
Матеріали заяви надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 13 січня 2022 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 18 січня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, прийнято заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за нововиявленими обставинами, призначено судове засідання у такій.
Надалі справу неодноразово було призначено до розгляду в судових засідання, зокрема в судовому засіданні 18 лютого 2022 року розгляд заяви було відкладено у зв'язку з неявкою у таке учасників справи, зокрема позивача, та відсутністю відомостей про вручення таким повідомлень про дату, час та місце судового засідання. В судовому засіданні 11 квітня 2022 року розгляд заяви було відкладено за заявою позивача ОСОБА_1 , що клопотав про відкладення розгляду для отримання правової допомоги.
В судовому засіданні 3 травня 2022 року представник заявника (відповідача) ОСОБА_5 - адвокат Масляний Ю.А., що діє на підставі довіреності від 15 лютого 2022 року, подану заяву підтримав з мотивів, викладених у такій, та просив таку задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матлашевський В.Л., який дів на підставі доручення № 202 від 11 квітня 2022 року щодо заяви про перегляд рішення суду заперечили, в задоволенні такої просили відмовити та залишити рішення суду в силі.
Відповідач ОСОБА_3 заяву про перегляд рішення суду підтримала, просила її задовольнити та скасувати рішення суду.
Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, в таке не з'явились, явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи, будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи до суду не скерували. За таких обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 429 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за їх відсутності.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, на які відповідач посилається у своїй заяві як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При цьому згідно з ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком; зобов'язано відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні будинком АДРЕСА_1 , відновити заїзд та ворота до будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно здійсненої добудови до будинку АДРЕСА_2 , в стягненні моральної шкоди відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на вказане вище рішення суду залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 8 жовтня 2019 року залишено без змін.
28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про перегляд вказаного вище судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням процесуального строку для подання такої та неподанням до суду заяви про поновлення даного строку.
21 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_5 про перегляд вказаного вище судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2021 року заяву ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також було залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням процесуального строку для подання такої та неподанням до суду заяви про поновлення даного строку.
4 січня 2022 року (дата подання відправлення до поштового відділення відповідно до наявної на конверті відмітки) відповідач ОСОБА_5 повторно звернулась до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відтак з матеріалів справи вбачається, що рішення Личаківського районного суду м. Львова 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц, яке просить відповідач переглянути у зв'язку із нововиявленими обставинами, було залишено в силі постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року та набрало законної сили.
При цьому обставиною, на яку посилається відповідач як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є втрата чинності рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95, яке було скасовано постановою Президії Львівського обласного суду від 10 серпня 2000 року.
Так зі змісту рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року у справі № 463/5352/16-ц дійсно вбачається, що таке містить посилання на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95, яким було зобов'язано Львівську міську Раду народних депутатів передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 в розмірі, який припадає на 1/2 частину вказаного будинку.
При цьому, постановою президії Львівського обласного суду від 10 серпня 2000 року вказане вище рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього ж суду іншим суддею.
Надалі під час нового розгляду даної справи ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2002 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до міськвиконкому м. Львова про визнання незаконним рішення про відмову у передачі земельної ділянки в приватну власність залишено без розгляду.
Водночас слід зауважити, що рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95 стосувалось передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, натомість рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц зобов'язано відповідачів у справі не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні будинком.
При цьому, зі змісту рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року у справі № 463/5352/16-ц вбачається, що безпосередньою підставою прийняття такого є не лише рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року у справі №2-685/95, а й рішення Львівського міськвиконкому № 240 від 23 лютого 1954 року, яким за будинком АДРЕСА_1 закріплено у користуванні земельну ділянку відповідно до існуючих норм у розмірі 1332,50 кв.м., рішення Личаківського районного суду м. Львова від 5 червня 1998 року, яким було скасовано ухвалу № 262 від 23 листопада 1995 року Львівської міської ради народних депутатів щодо передання у спільне користування мешканців будинку АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 600 кв.м., яку фактично була вилучена у мешканців будинку АДРЕСА_1 , та яким зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відновити раніше існуючий заїзд до будинку АДРЕСА_1 і не чинити перешкод у користуванні цим заїздом. Окрім того, суд в своєму рішенні звертає увагу на те, що про самочинність здійсненої відповідачами прибудови до будинку АДРЕСА_3 свідчить постанова Личаківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року (справа № 463/3665/15-а), якою визнано незаконним та скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 370 від 25 травня 2009 року «Про надання дозволу на завершення самовільно розпочатої реконструкції квартири АДРЕСА_4 з добудовою», оскільки такою було встановлено, що самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, яка слугувала заїздом до будинковолодіння АДРЕСА_1 та таке порушує право позивача.
Доказів того, що зазначені вище рішення Львівського міськвиконкому № 240 від 23 лютого 1954 року, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 5 червня 1998 року в справі № 2-883/98 та постанову Личаківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року в справі № 463/3665/15-а скасовано суду не надано, відтак встановлені судом під час розгляду справи № 463/5352/16-ц обставини щодо самочинності здійсненої відповідачами прибудови до будинку АДРЕСА_2 , та відтак наявності перешкод у користуванні позивачем будинком АДРЕСА_1 на даній вулиці, співвласником 1/2 частки якого (квартири АДРЕСА_5 у такому) він є, у зв'язку з існуванням такої прибудови, на даний час не змінились та такі не спростовуються скасуванням рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95.
Також суд звертає увагу на те, що зі змісту постанови Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року, яким було залишено без задоволення апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 8 жовтня 2019 року, а вказане рішення без змін, вбачається, що в своїй апеляційній скарзі відповідачі покликались зокрема на те, що позивач є власником квартири, а не будинку, а відтак на їх думку не має права на отримання земельної ділянки у власність або користування, а також на те, що позивач не є власником земельної ділянки на якій останній просив не чинити перешкод у користуванні. При цьому, в своїй постанові суд апеляційної інстанції також звертає увагу на зміст рішення Личаківського районного суду м. Львова від 5 червня 1998 року зазначаючи, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 визнали, що вище згадуване рішення вони не оскаржували і це рішення набрало законної сили. Також суд звертає увагу на те, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року) було визнано незаконним та скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 370 від 25 травня 2009 року. Зазначає, що вказаним рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 25 березня 2015 року відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у задоволенні їхнього позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_8 про визнання права власності за ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на самочинну добудову до квартири АДРЕСА_4 . Проаналізувавши вказані рішення апеляційний суд прийшов до переконання, що такими встановлено факт наявності самочинної добудови до будинку АДРЕСА_2 , а відтак колегія суддів вважала встановленим та доведеним факт порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 в результаті неправомірної ліквідації заїзду до будинку АДРЕСА_1 (у якому він проживає), а відтак вважала, що останній мав право на звернення до суду з даним позовом.
Слід зауважити, що аналізуючи аргументи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що жодна земельна ділянка не є предметом позовних вимог за даним позовом, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не є власником земельної ділянки і не має права на отримання такої у власність або користування, до уваги прийматися не можуть. При цьому, як вже зазначалось вище, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 1995 року в справі № 2-685/95, яке було скасовано постановою Президії Львівського обласного суду від 10 серпня 2000 року, стосувалось передання у власність ОСОБА_1 саме земельної ділянки.
Відтак, з врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для перегляду рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц за нововиявленими обставинами.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також у поясненнях в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
При цьому згідно з ч. 4 даної статті Кодексу у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.
Оскільки суд за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 прийшов до висновку про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в справі № 463/5352/16-ц, відтак у даному випадку підлягає постановленню ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та про залишення даного судового рішення в силі.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 223, 260, 261, 353-355, 423-429 ЦПК України, суд -
в задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - відмовити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 жовтня 2019 року в цивільній справі № 463/5352/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник (відповідач): ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ;
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ;
ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;
Треті особи: Львівська міська рада, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055896;
Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. К.Левицького, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056109;
ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_7 .
Суддя: Стрепко Н.Л.