Справа № 344/5018/22
Провадження № 1-кс/344/2267/22
28 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України, -
в клопотанні вказано, що слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000333 від 22.02.2022 за підозрою ОСОБА_5 та інших у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України. Установлено, що депутат Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації ОСОБА_5 вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків. Відповідно до розділу V Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Згідно ч.3 ст.2 Конституції України, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. У відповідності до ст. ст. 2 - 3 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997, Російська Федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів. У зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, євроінтеграційним курсом розвитку, підготовкою до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, у представників влади Російської Федерації з 2013 року виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування. Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ. З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, розробили злочинний план, яким визначено також визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України. Депутат Державної Думи Федеральних Зборів РФ ОСОБА_5 , будучи представником влади РФ, уповноваженим брати участь у засіданнях палати й голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів Російської Федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і ЗС Російської Федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений статтями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), статей 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняв участь у засіданні Державної думи Федеральних зборів РФ, де підтримав постанову зі зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених «Донецької та Луганської народних республік» як самостійних, суверенних і незалежних держав. На підставі прийнятої постанови 15.02.2022 Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік. Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». 22 лютого 2022 року депутат Державної думи Федеральних зборів РФ ОСОБА_5 взяв участь у засіданні Державної думи Федеральних зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою «Донецької народною республікою» та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою «Луганською народною республікою». Зазначені рішення Державної думи Федеральних зборів РФ були частиною злочинного плану, так як сам факт їх існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою. 23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік. 24 лютого 2022 року, о 05 00 год., Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні. Цього ж дня Збройними Силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна. У період з 05 00 год. 24 лютого 2022 року по даний час підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 110 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування у спосіб, визначений КПК України, доказами, а саме: протоколами огляду публікацій, протоколами оглядів відеозаписів засідань Державної думи ОСОБА_6 зборів РФ від 15.02.2022 та 22.02.2022 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Указані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 31 березня 2022 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, оскільки під час досудового розслідування установлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім указаного кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 31.03.2022 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 03.04.2022 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Зазначене свідчить, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. 16.04.2022 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук. Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_5 доручено співробітникам СБ України. На даний час, підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території Російської Федерації з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Отже, вказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 умисно переховується від слідства та суду на території Російської Федерації з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.3 ст.110 КК України. Притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо. На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст.177 КПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.110 КК України, є особливо тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час, підозрюваний знаходиться на території Російської Федерації. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду на території Російської Федерації. Зважаючи на те, що в результаті в тому числі дій ОСОБА_5 відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на території Російської Федерації, у його діях наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні. Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 є депутатом Державної думи Федеральних зборів РФ - наділений політичною владою, не має місця проживання, соціальних зв'язків для існування на не окупованій території України. Таким чином, надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вищевказаного кримінального правопорушення, статус російського політичного діяча дають підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи характер вказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження. Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в Україні на даний час, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на оборону та деокупацію території України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Згідно з ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадках встановлення його місцезнаходження до нього будуть застосовуватись правові процедури, передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно з ст. 5, ч. 1, п. f Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримування під вартою. Вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь-яких альтернатив. Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, що в ньому зазначені та просив задовольнити клопотання.
В судовому засіданні адвокат щодо клопотання не заперечив.
Постановою керівника обласної прокуратури від 24.03.2022 призначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Адвокат ОСОБА_4 здійснює надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному згідно доручення від 07.04.2022.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.5 ч.1 п.f Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно зі ст.25 вказаної Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п. с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 31.03.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, у відповідності до ст.ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду публікацій, протоколами оглядів відеозаписів засідань Державної думи Федеральних зборів РФ від 15.02.2022 та 22.02.2022 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На даному етапі слідства підозра є належно обґрунтованою і на цій стадії достатньою для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, у цьому кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
Постановою від 16.04.2022 підозрюваного оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому оголошено про підозру ОСОБА_5 , оголошення підозрюваного у державний, міждержавний та міжнародний розшук, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного, суд -
клопотання задовольнити.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1