Справа №338/178/22
02 травня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в якій просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 . У належному їй житловому будинку також зареєстровані: ОСОБА_5 (її колишній чоловік),
ОСОБА_2 (матір ОСОБА_5 ), ОСОБА_4 (проживала з її (позивачки) батьком без реєстрації шлюбу) та ОСОБА_3 (син ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ). Однак відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за місцем реєстрації ніколи не проживали, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не проживають у зазначеному вище житлі більше 20 років. Таким чином відповідачі втратили право на користування належним їй житловим приміщенням, тому просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Зазначила, що її дівоче прізвище ОСОБА_7 . 18 травня 2009 року її батько ОСОБА_6 подарував їй домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зареєстроване за нею у встановленому законом порядку. У 2014 році АДРЕСА_2 .
04 квітня 2012 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Перебуваючи в шлюбі, вони проживали не в домоволодінні, що в селищі ОСОБА_8 , а в с. Дзвиняч в будинку її (позивачки) матері. Однак зареєстрований ОСОБА_5 в належному їй домоволодінні на АДРЕСА_1 . Шлюб між ними розірвано в 2018 році, зараз
ОСОБА_5 створив іншу сім'ю, проживає в м. Івано-Франківську. Після розлучення вони не спілкуються, де саме він мешкає їй не відомо, контактів з ним не має. Також за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована мати її першого чоловіка - ОСОБА_2 . Остання за місцем реєстрації ніколи не проживала. Наскільки їй відомо, відповідачка ОСОБА_2 тривалий час проживає за межами України.
Щодо відповідачки ОСОБА_4 , то вона проживала з її (позивачки) батьком ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу. В 1997 році у них народився син ОСОБА_3 . Однак у 2001 році відносини між батьком та ОСОБА_4 припинились, остання разом із сином виїхала за межі Івано-Франківської області. Де вони проживають зараз їй не відомо, контактів з ними не має.
Реєстрація відповідачів в належному їй нерухомому майні створює труднощі в розпорядженні таким. Зокрема, вона має намір продати домоволодіння, однак покупці не бажають, щоб у ньому були зареєстровані не відомі їм особи. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомили, відзиву не надали. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та
ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що 18 травня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено договір дарування домоволодіння за АДРЕСА_1 (а.с. 4 - 5).
Право приватної власності (частка 1/1) на вказане домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_9 , про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23313610 від 16 липня 2009 року (а.с. 6).
Як видно з наданих позивачкою документів, рішенням Солотвинської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області №692/29/14 від 27 березня 2014 року вулицю ОСОБА_10 в селищі Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області перейменовано на вулицю Нова.
З 04 квітня 2012 року до грудня 2018 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , дівоче прізвище " ОСОБА_7 " після реєстрації шлюбу змінила на " ОСОБА_11 " (а.с. 7).
10 грудня 2019 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 , дошлюбне прізвище " ОСОБА_11 " змінила на " ОСОБА_13 " (а.с. 8).
В належному ОСОБА_1 на праві приватної власності домоволодінні, що на
АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Як зазначено в довідці, виданій Солотвинською селищною радою 08 лютого 2022 року за №186, вказані особи не проживають в належному позивачці домоволодінні більше 20 років (а.с. 9).
Той факт, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживають більше 20 років, а відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , хоч і зареєстровані в АДРЕСА_1 , але ніколи у вказаному домоволодінні не мешкали, підтвердили в судовому засіданні свідки. Так, свідок ОСОБА_14 , 1954 року народження, в судовому засіданні пояснила, що мешкає в АДРЕСА_3 . Батько позивачки ОСОБА_6 проживав певний час з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, в 1997 році у них народився син ОСОБА_15 . Однак в 2001 році ОСОБА_4 з сином виїхала з селища Солотвин, до смерті ОСОБА_6 у домоволодінні на АДРЕСА_1 проживав один. За час, впродовж якого власницею вказаного домоволодіння є позивачка, у ньому ніхто з відповідачів не проживав.
Аналогічні пояснення надала суду свідок ОСОБА_16 , 1953 року народження, яка проживає в АДРЕСА_4 .
Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що з часу набуття у 2009 році позивачкою права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_4 , відповідачі ОСОБА_5 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , зареєстровані у вказаному домоволодінні, в ньому без поважних причин не проживають.
Майно не належить до спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_11 .
Ухвалюючи рішення у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 , суд виходить з того, що останній, який є позивачці неповнорідним братом, втратив право на користування належним їй житлом відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, оскільки, будучи членом сім'ї власниці домоволодіння, відсутній у такому без поважних причин понад один рік, домовленість про збереження за ним житла між ОСОБА_1 та ним відсутня. Водночас реєстрація ОСОБА_3 в належному позивачці домоволодінні створює їй труднощі в розпорядженні таким. Отже ОСОБА_3 слід визнати таким, що втратив право на користування належним ОСОБА_1 домоволодінням на АДРЕСА_4 .
Даючи оцінку спірним правовідносинам щодо відповідачів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд виходить з того, що право останніх на користування належним позивачці житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами ст. 405, 406 ЦК України.
Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не є й не були членами сім'ї ОСОБА_1 , а її колишній чоловік ОСОБА_5 втратив статус члена сім'ї позивачки, оскільки шлюб між ними в 2018 році розірвано.
Позивачка не має наміру забезпечувати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , які ніколи не проживали в належному їй на праві власності домоволодінні, а також
ОСОБА_4 , яка не мешкає в будинку на АДРЕСА_4 понад 20 років, житлом в майбутньому.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Виходячи з положень статей 16, 391, 386 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Таким чином відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які ніколи не використовували домоволодіння на АДРЕСА_1 як власне помешкання, а також відповідачка ОСОБА_4 , яка в 2001 році змінила місце свого постійного проживання й з того часу у вказаному житловому будинку не мешкає, втратили право користуватись чужим майном, їх реєстрація в належному позивачці домоволодінні створює ОСОБА_1 труднощі в розпорядженні нерухомим майном. За таких обставин позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування належним позивачці житлом на АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст. 405, 406 ЦК України, керуючись ст. 263 - 265, 280 - 285 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування житлом (житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами) на АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий О. А. Шишко