Справа № 204/8171/21
Провадження № 2/204/627/22
27 квітня 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134, треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -
У жовтні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134, треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , в якій вони просили: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначили, що член родини позивачів - ОСОБА_4 28 березня 1975 року отримав за обмінним ордером однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Кристал» № 134. На той час ОСОБА_4 вселив в вищевказану квартиру свого сина - ОСОБА_5 з його дружиною ОСОБА_1 - позивача по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 спадщину на вищевказану квартиру фактично та юридично прийняв його син - ОСОБА_5 . Згідно довідки від 05 травня 1995 року ОСОБА_5 після смерті батька був прийнятий загальними зборами членом ЖБК «Кристал» № 134, вартість квартири складала 2 707,46 карбованців та була повністю виплачена в грудні 1982 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася зі спірної квартири та гаражу. Фактично спадщину на спірну квартиру прийняла дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка на той час проживала в ній без реєстрації та продовжувала сплачувати в ЖБК «Кристал» № 134 внески на утримання будинку та прибудинкової території. ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру не отримала тому, що на час прийняття батьком ОСОБА_5 спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 (1982 рік) діяв Цивільний Кодекс УРСР 1963 року, відповідно до якого право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало на той час реєстрації права власності. Тільки після зміни цивільного законодавства у 2004 році державна реєстрація речових прав на нерухоме майно стала обов'язковою, в тому числі стосовно квартир в ЖБК. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 . Після її смерті спадщину на спірну квартиру прийняли позивачі по справі: мати померлої - ОСОБА_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_7 . 14 січня 2021 року позивачі по справі звернулися до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 . Постановою від 14 січня 2021 року позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що згідно довідки КП «ДМБТІ» від 17 серпня 2020 року № 9198 станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності на спірну квартиру. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. У разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. На підставі викладеного позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Представник позивачів - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Розглянувши заяву представника відповідача про визнання позову, суд ухвалив відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжити судовий розгляд справи, оскільки у даній справі визнання відповідачем позову суперечить законодавству України та відсутні передбачені законом підстави для ухваленні рішення про задоволення позову.
Представник третьої особи - Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивачів підтримала та вважала за можливе їх задовольнити.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі Обмінного ордеру № 564 від 28 березня 1975 року, виданого Бюро обміну житлової площі Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих на підставі протоколу засідання комісії по обміну житлової площі № 12 від 27 березня 1975 року, ОСОБА_4 отримав та вселився в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Вищевказана квартира АДРЕСА_1 , що обслуговується Житлово-будівельним кооперативом «Кристал» № 134 (ідентифікаційний код юридичної особи - 23078507).
За життя ОСОБА_4 проживав у квартирі АДРЕСА_1 , був членом Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134 та сплачував за квартиру пайові внески.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 16 листопада 1982 року Кіровським РАЦС м. Дніпропетровська, актовий запис № 6654 (а.с. 35).
На момент смерті ОСОБА_4 пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 в повному обсязі не сплатив.
З довідки № 75 від 06 вересня 2004 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Кристал» № 134, вбачається, що пайовий внесок за квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 в сумі 2 707,46 крб. одержав в спадщину ОСОБА_5 від батька ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину від 22 січня 1985 року. Рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134 ОСОБА_5 був прийнятий у члени Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134 (протокол № 13 загальних зборів членів ЖБК-134 «Кристал» від 10 серпня 1992 року) (а.с. 74).
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20 листопада 1948 року Міським РАЦС м. Дніпропетровська, актовий запис № 2047 (а.с. 36).
У квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 був зареєстрований з 04 травня 1995 року по 21 серпня 2003 року, що підтверджується довідкою від 06 вересня 2004 року, виданою Житлово-будівельним кооперативом «Кристал» № 134 (а.с. 31).
Отже, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 членом Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134 став його син - ОСОБА_5 , який у грудні 1982 року виплатив в повному обсязі пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 . Так, згідно довідки від 05 травня 1995 року, виданої ОСОБА_5 Житлово-будівельним кооперативом «Кристал» № 134, вбачається, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 707,46 руб. виплачена у грудні 1982 року, заборгованості по сплаті комунальних послуг немає (а.с. 32).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 11 вересня 2003 року Відділом реєстрації смерті в місті Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції, актовий запис № 6993 (а.с. 37).
У статті 15 Закону України «Про власність», який був чинним на момент смерті ОСОБА_5 , закріплено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно з роз'ясненнями наведеними у п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
При цьому, станом на момент смерті ОСОБА_5 , тобто станом на 21 серпня 2003 року, державна реєстрація права власності на майно члена житлово-будівельного кооперативу згідно законодавства не вимагалась, а право власності виникало з моменту виплати пайового внеску в повному обсязі.
За наведених обставин слід зазначити, що оскільки за життя ОСОБА_5 виплатив за квартиру пайовий внесок у повному обсязі, він фактично набув у передбаченому законом порядку право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У статті 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на нерухоме майно, яке виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
У разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року судам роз'яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить також і належна померлому ОСОБА_5 спірна квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР, який був чинним на момент смерті ОСОБА_5 , тобто станом на 21 серпня 2003 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
У частині 1 статті 548 ЦК Української РСР закріплено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в управління та володіння спадковою квартирою АДРЕСА_1 фактично вступила ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою, виданою Житлово-будівельним кооперативом «Кристал» № 134, в якій зазначено, що з 23 серпня 2003 року по 04 листопада 2011 року за внески на утримання будинку та прибудинкової території платила ОСОБА_6 (а.с. 33).
При цьому, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_6 », яке вона змінила на « ОСОБА_6 » у зв'язку з укладенням 18 червня 1994 року шлюбу з ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 18 червня 1994 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська, актовий запис № 543 (а.с. 39)) є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 20 квітня 1976 року Будинком щастя Жовтневого району м. Дніпропетровська, актовий запис № 1042 (а.с. 38).
Частиною 1 статті 529 ЦК Української РСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Отже, ОСОБА_6 як дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом щодо належного йому майна.
При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Оскільки після смерті ОСОБА_5 його дочка ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги спадкування за законом у встановлений законодавством шестимісячний строк фактично вступила в управління та володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1 , то відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР вона вважається такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 як дочка померлого, яка є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, що залишилась після смерті її батька - ОСОБА_5 (а.с. 82), спадкова справа № 707/2003.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори 18 вересня 2003 року зверталась і ОСОБА_3 (а.с. 81), яка є дочкою померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 13 жовтня 1974 року Жовтневим будинком щастя м. Дніпропетровська, актовий запис № 3268 (а.с. 86). Однак, ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5 до нотаріуса не зверталась, а у поданій нею до суду заяві від 01 листопада 2021 року підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме по Ѕ частині за кожною з позивачів (а.с. 50).
ОСОБА_6 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 у вигляді квартири АДРЕСА_1 та від вказаної спадщини не відмовлялась.
Відповідно до статті 560 ЦК Української РСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Але, 04 листопада 2011 року ОСОБА_6 , так і не отримавши свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 07 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 7582 (а.с. 41).
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У частині 2 статті 88 ЦК Української РСР особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою.
За таких обставин, незважаючи на те, що за життя ОСОБА_6 так і не оформила право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак вказана спадщина фактично належала ОСОБА_6 з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Аналогічні положення закріплені і у Цивільному кодексі України, який набрав законної сили з 01 січня 2004 року, у частині 5 статті 1268 якого зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно ж до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, судом встановлено, що на момент смерті, тобто станом на 04 листопада 2011 року, ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй майно та до спадкової маси увійшла в тому числі квартира АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З витребуваної судом копії спадкової справи № 347/2012 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , заведеної Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою (а.с. 66-146), вбачається, що за життя ОСОБА_6 заповіт не складала.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_6 », яке вона змінила на « ОСОБА_2 » у зв'язку з укладенням 01 вересня 2021 року шлюбу з ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , виданим 01 вересня 2021 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 895 (а.с. 11)), є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 , виданим 28 квітня 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 248 (а.с. 40).
Отже, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом щодо майна померлої матері - ОСОБА_6 .
При цьому, на момент смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу ОСОБА_2 виповнилось лише 12 повних років, тобто ОСОБА_2 була неповнолітньою.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
У частині 4 статті 1268 ЦК України визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Отже, оскільки позивач ОСОБА_2 на момент смерті матері - ОСОБА_6 була неповнолітньою, то відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 20 квітня 1976 року Будинком щастя Жовтневого району м. Дніпропетровська, актовий запис № 1042 (а.с. 38).
Отже, позивач ОСОБА_1 також є спадкоємцем першої черги спадкування за законом щодо майна померлої дочки - ОСОБА_6 .
За правилами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
25 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, що залишилась після смерті її дочки - ОСОБА_6 (а.с. 67), у зв'язку з чим було заведено спадкову справу № 347/2012 (а.с. 66-146).
Отже, позивач ОСОБА_1 також у встановленому законом порядку та у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .
14 січня 2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявами, в яких просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , зокрема, і на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 142).
Однак, постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Водолазської Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, і на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
У зв'язку з викладеним позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою захисту своїх спадкових прав звернулись до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З вищевказаної постанови державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Водолазської Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 січня 2021 року вбачається, що підставою для відмови нотаріусом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стало те, що заявниками не було надано нотаріусу документів, що посвідчують право власності на вищевказану квартиру, та повідомлено про відсутність таких документів, а також з наданої довідки Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 17 серпня 2020 року вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи міститься ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2005 року, якою заборонено ОСОБА_18 та іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
З відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 9198 від 17 серпня 2020 року судом встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В матеріалах інвентаризаційної справи міститься ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2005 року, якою заборонено ОСОБА_18 та іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 137 (зворотній бік)).
Отже, з наявних у справі матеріалів вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2005 року заборонено ОСОБА_18 та іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що вищевказана ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2005 року на теперішній час скасована, а заборона здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , знята. Під час розгляду даної справи судом не встановлено та позивачами відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Наявність заборони ОСОБА_18 та іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 на теперішній час виключає можливість вирішення судом питання про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на вищевказану квартиру.
Враховуючи, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2005 року заборонено здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , вирішення питання про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 до скасування заборони здійснювати будь-які дії, пов'язані з оформленням прав на спадщину на вищевказану квартиру, є передчасним.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі у зв'язку з передчасністю звернення до суду з даним позовом до вирішення питання про скасування накладених на спірну квартиру заборон.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивачів.
На підставі ст.ст. 88, 524, 529, 548, 549, 560 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 384, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Закону України «Про кооперацію», Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 128, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал» № 134, треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез