єдиний унікальний номер справи 531/2107/21
номер провадження 2-о/531/2/22
22 квітня 2022 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Попова М.С.,
присяжних Кириченка В.П.,
Антонюка В. О.,
за участі секретаря судового засідання Петренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Карлівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Карлівської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною та призначення над нею опіки,-
У провадженні Карлівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , в якій він просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном.
У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що він є онуком ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що його бабуся внаслідок психічної хвороби не може висловлювати свої думки, не може одягнутись, приготувати їжу та не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не можу дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, а також не має змоги самостійно вийти з дому. У зв'язку з викладеним вище, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 необхідно визнати недієздатною. Разом з тим, заявник стверджує, що він має можливість дбати про ОСОБА_2 , створювати для неї необхідні побутові умови та забезпечувати її доглядом та лікуванням і просить призначити його опікуном.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 17.11.2021 року по справі було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої було поставлено наступні питання:
1. Чи хворіє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Карлівка Полтавської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яким психічним захворюванням, чи іншим захворюванням, яке призводить до розладу її психіки, якщо так, яким саме?
2. Чи може вона усвідомлювати свої дії та керувати ними?
3. Чи потребує ОСОБА_2 лікування та опіки?
Проведення експертизи доручено експертам Полтавської обласної психіатричної клінічної лікарні імені Олександра Мальцева, яка знаходиться за адресою: вул. Медична, б. 1, м. Полтава. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.
31.03.2022 року до суду надійшло повідомлення КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради про неможливість проведення експертизи у зв'язку з тим, що на неодноразові виклики для проведення амбулаторної судової психіатричної експертизи досліджувана не доставлялася.
Ухвалою суду від 01.04.2022 року відновлено провадження у справі.
У судове засідання заявник не з'явився. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Від представника заінтересованої особи надійшла заява, в якій справу просили розглянути без участі представника Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Карлівської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена обставина підтверджується копіями: паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (мати заявника) та ОСОБА_2 , свідоцтва про народження та копією свідоцтва про одруження. (а. с. 4-6,8,9, 11-13).
З медичної карти амбулаторного хворого, наданою КНП «Карлівська лікарня ім. Л. В. Радевича» вбачається, що у 2020 та у 2021 році ОСОБА_2 ставився діагноз «судинна деменція».
Відповідно до висновку про можливість виконання обов'язків опікуна ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , затвердженого рішенням ВК Карлівської міської ради № 88 від 27.04.2021 року (а.с. 15 зворотній бік) ВК Карлівської міської ради вважає за доцільне призначити опікуном ОСОБА_1 над його бабусею ОСОБА_2 (а. с. 15).
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 встановлено, що заявник зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також проживає та зареєстрована мати заявника ОСОБА_3 (а. с. 16).
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У відповідних положеннях підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:... (e) законне затримання … психічнохворих....
Згідно із статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно норми частин 1, 2 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. ст. 41 ч. 1, 55 ЦК України).
Відповідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичними особами, які визнанні недієздатними.
Згідно частини 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що ОСОБА_2 внаслідок психічної хвороби не може висловлювати свої думки, не може одягнутись, приготувати їжу та не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не можу дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, а також не має змоги самостійно вийти з дому.
31.03.2022 року до суду надійшло повідомлення КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради про неможливість проведення експертизи у зв'язку з тим, що на неодноразові виклики для проведення амбулаторної судової психіатричної експертизи досліджувана не доставлялася.
Суд враховує норму статті 109 ЦПК України, відповідно якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Разом з тим, за правилами частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу наведено у Законі України "Про психіатричну допомогу", відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Аналіз наведених положень цивільного закону дає підстави для висновку, що недієздатність особи - це втрата можливості користуватися своїми громадянськими правами внаслідок глибоких порушень психіки.
Отже, суд може визнати фізичну особу недієздатною при наявності даних про те, що певний стан її психіки, який проявляється у хронічному, стійкому, тяжкому психічному розладі, позбавляє таку особу здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Такі дані про психічний розлад фізичної особи та вплив цього розладу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними повинні бути достатніми і переконливими, в інакшому випадку будуть порушені права та законні інтереси такої особи.
Відповідно до Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Відповідно до частини першої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися "психічно хворою" та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі "Заїченко проти України (N 2) від 26 лютого 2015 року (заява N 45797/09)).
Суд також враховує роз'яснення наведені у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 "Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28.03.72 року, згідно яких даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу").
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що подана заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 30, 39, ст. 41 ЦК України, ст. ст. 209, 212-215, 218, 296, 297, 367 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Карлівської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною та призначення над нею опіки - відмовити.
Медичну карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 повернути до КНП «Карлівська лікарня ім. Л. В. Радевича» за минулою потребою, після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги або через Карлівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. С. Попов
Присяжні В. П. Криченко
В. О. Антонюк