Справа № 530/280/22
Номер провадження 3/530/112/22
29.04.2022 року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Должко С.Р., за участю секретаря Стрілець Л.Г., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Зінченко О.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
що проживає в
АДРЕСА_1 , не працюючого індивідуальний
ідентифікаційний номер суду невідомий, до адміністративної
відповідальності раніше не притягувався,-
До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП (як вказано в протоколі) ОСОБА_5.
Суд встановив, що з протоколу про адміністративне правопорушення, від 10.04.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 вбачається наступне: 10.04.2022 року о 20 годині 30 хвилин по а/д Т1706 Гадяч-Опішня, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в Зіньківській МЦЛ, Порушено вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. З протоколом ознайомлений (а.с.1).
В судовому засіданні представник особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Зінченко О.Г. просила суд, визнати всі докази по справі недопустимими та закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Зінченко О.Г., дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи про адмінправопорушення вважає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити з наступних підстав.
Судом встановлено, що поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з якого вбачається, що 10.04.2022 року о 20 годині 30 хвилин по а/д Т1706 Гадяч-Опішня, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в Зіньківській МЦЛ, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. З протоколом ознайомлений (а.с.1).
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі змісту ст. 7, 217, 221, 246, 254 КУпАП України суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозаписом, тощо.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин ( п. 2.5 ПДР України). Порядок огляду водія на стан алкогольного та іншого сп'яніння чітко та послідовно визначений ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом частин 2, 3, 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, затверджується управлінням охорони здоров'я в місцевих державних адміністраціях. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку (1103-2008-п), визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, при цьому огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, а результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення вразі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Розділом ІІ (п.1) «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого. Наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року /далі по тексту Інструкція/ визначено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції. Огляд на стан сп'яніння проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 007327 від 10.04.2022 року, складений 10.04.2022 року о 23 годині 00 хвилин в м. Зіньків, вулиця Воздвиженська,28, Полтавської області в тім, що водій ОСОБА_1 10.04.2022 року о 20 годині 30 хвилин по а/д Т1706 Гадяч-Опішня керував автомобілем ВАЗ 21101 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в Зіньківській МЦЛ, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. З протоколом ознайомлений (а.с.1).
Відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У відповідності з вимогами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25).
З матеріалів справи не зрозуміло, яким чином у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння зазначений працівник поліції ОСОБА_2 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складав поліцейський СРПП ВП №4 Полтавського РУП ОСОБА_5. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відеозйомка правопорушення взагалі відсутня. Адвокат стверджувала, що ОСОБА_1 дійсно перебував у салоні автомобіля який було зупинено на блок пості працівниками ЗСУ, але за кермом перебував його брат ОСОБА_3 .. При огляді автомобіля між ОСОБА_1 та працівником ЗСУ виникла суперечка стосовно його посади та повноважень щодо зупинки автомобіля та перевірки документів, на що працівник ЗСУ зауважив, що він підозрює, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння та натякнув про адміністративну відповідальність та шляхи її уникнення. На що ОСОБА_1 повідомив, що взагалі не вживає алкоголь, а на даний час повертається з міста Зіньків від своїх знайомих, де вживав березовий сік. Працівник ЗСУ викликав працівників поліції. Після приїзду поліції, працівник ЗСУ повідомив їм, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на що працівник поліції, який представився поліцейським СРПП ВП №4 Полтавського РУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5, запропонував пройти тест на стан сп'яніння на алкотестері Драгер. На дану пропозицію ОСОБА_1 відмовився, та зауважив, що автомобілем не керував. На службовому авто поліції ОСОБА_1 відвезли до Зіньківської міської центральної лікарні, де за участю медичного працівника продув алкотестер. Перед проходженням тесту не надали жодної інформації про назву, марку алкотестера. також не надали жодних документів на даний алкотестер. Після проходження тесту на стан сп'яніння на електронному таблові алкотестера з'явився результат 1,29%, про що був складений висновок №15.
Відповідно до п. 3 розділу II Інструкції, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається зазначені під №13 в Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №374 Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, а тому підлягають періодичній повірці.
Відповідно до п. 13 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.13.10.2016 № 1747 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 р. за № 1417/29547, міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається становить 1 рік.
Тобто алкотестер, який використовувався для огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, обов'язково повинен мати свідоцтво про повірку вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, яке чинне протягом 1 року.
В даному випадку до адміністративного матеріалу не додано жодних документів, в тому числі технічної документації на алкотестер Драгер, інструкції з його використання, сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку даного алкотестера, не вказаний його інвентаризаційний номер, що в свою чергу ставить під сумнів правильність його показань при вимірюванні вмісту алкоголю в повітрі, що видихається.
В даному випадку, вважаю, що показання алкотестера, за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння в Зіньківській МЦЛ є не достовірним доказом в розумінні ст.. 75 КАСУ, оскільки за відсутності в матеріалах справи документації на даний алкотестер, в тому числі і сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку даного алкотестера, не можливо встановити дійсні обставини справи, а саме справність даного алкотестера та точність його показань.
Як було встановлено в судовому засіданні працівники поліції лише зі слів працівника ЗСУ, склали два протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за непристебнутий пасок безпеки та керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Будь-яких доказів відеофіксації вказаної події поліцейськими не надано, права не роз'яснено, про що відсутній підпис у протоколі, тим самим порушено право на захист його законних інтересів, передбачене ст.268 КУпАП. За таких обставин та відсутності будь-яких допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 вчинення правопорушення, суд вважає, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути прийнятим судом як доказ вчинення правопорушення. Сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Отже, приймаючи наведені обставини, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 10.04.2022 року о 20 годині 30 хвилин по а/д Т1706 Гадяч-Опішня керував автомобілем ВАЗ 21101 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тобто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя приходить до переконання, що в даному випадку матеріалами справи не доведено вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутні в діях ОСОБА_1 подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 247, ст.ст.33,38, 280, 283, 289,294 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вилучений автомобіль ВАЗ 21101 д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_4 .
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд Полтавської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р. Должко