Справа № 607/110/22Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.
Провадження № 33/817/217/22 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
02 травня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
захисника Сума І.М. адвоката Вальчук М.М.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Вальчук М.М., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2022 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 26 грудня 2021 року о 05 год. 05 хв. в м. Тернопіль, по вул. Коновальця керував транспортним засобом "BMW X 5", номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного спітніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України. На міці зупинки огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора "ALCOTEST 7510 ARLM - 0370 (повірка дійсна до12.04.2022), на табло якого висвітлився результат 0, 55% (проміле),з яким водій ОСОБА_1 не погодився, після чого огляд проводився в КНП Тернопільский обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань ТОР, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 487 від 26.12.2021 року.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї адвокат Вальчук М.М., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає постанову суду першої інстанції необ'єктивною, незаконною і необґрунтованою, ухваленою з з істотним порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не врахував, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено з порушенням вимог ст.266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735(надалі - "Інструкція").
Всупереч вказаних нормативних актів, вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не була пов'язана з наявністю ознак алкогольного сп'яніння, оскільки такі ознаки у ОСОБА_1 були відсутні і поліцейським не було названо ознаки, що давали підставу для такого огляду.
Також, порушенням вимог Інструкції апелянт вважає відсутність в матеріалах справи інформації про лікаря щодо наявність у нього права проводити огляд на стан сп'яніння, а також сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки
Звертає увагу на динаміку зменшення показника вмісту алкоголю в організмі ОСОБА_1 , який під час проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу складав 0, 55 проміле, а через незначний проміжок часу в медичному закладі цей показник був 0, 38 проміле.
На думку апелянта, суд першої інстанції не дотримався принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, оскільки вина його підзахисного в силу наведених ним доводів є недоведеною.
Узагальнюючи свої доводи, стверджує про відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і тому просить скасувати, оскаржувану адвокатом, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2022 року та закрити провадження у справі.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вальчук М.М., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, стверджуючи у рапорті на ім'я начальника управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про виявлені ту водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та позитивний результат проведеного огляду на стан сп'яніння, працівники поліції, всупереч вимог ст.266 КУпАП, не відсторонили його від керування транспортним засобом.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції, зупинивши його транспортний засіб, не повідомили, що у нього є ознаки сп'яніння, а відразу запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на що він погодився. Оскільки він не погоджувався з результат огляду (0, 55 проміле), то виявив бажання пройти огляд в медичному закладі, де результат вже був інший (0, 38 проміле). Проте, він не погоджувався і з цим результатом та просив провести огля шляхом забору крові, але йому відмовили.
Відповідно до п.2 "Інструкції" огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно п.3 "Інструкції" є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови;виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.
Виходячи із системного аналізу нормативно-правових актів, якими регламентовано порядок проведення огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейський, встановивши наявність підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, повинен назвати особі наявні у неї ознаки сп'яніння, як підставу для проведення відповідно огляду і лише після цього проводити такий огляд.
Як слідує зі змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2022 року, вказана обставина щодо порядку проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння залишилась поза увагу суду першої інстанції.
Так, з дослідження як доказу відеозапису з нагрудних камер поліцейських судом апеляційної інстанції, слідує, що працівник поліції, не називаючи ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які б давали підстави для проведення огляду на стан сп'яніння, поцікавився, чи вживав він алкогольні напої і отримавши негативну відповідь, запропонував пройти огляд із застосуванням технічного приладу газоаналізатора.
При цьому, ознак алкогольного сп'яніння, які могли бути підставою для проведення відповідного огляду та які в подальшому були зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції ОСОБА_1 не називали.
Окрім того, з матеріалів відеозапису, який досліджувався судом апеляційної інстанції, ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , наведених у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме - порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці не вбачається, а про запах алкоголю з порожнини рота працівники поліції не інформували його.
Аналізуючи досліджені судом докази, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення ОСОБА_1 суперечать приписам ст.266 КУпАП.
Із змісту положення ч. 5 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.10 "Інструкції" результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Проте, цих вимог працівники поліції також не дотримались, оскільки другий примірник акут огляду водієві не вручено та відсутні належним чином засвідчені відомості про відмову отримати цей акт.
При цьому, у вказаному акті не зазначено щодо кого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння і у кого були наявні ознаки сп'яніння, які працівник поліції зазначив у акті, що не дає можливості встановити особу, результат огляду якої виявився позитивним. (а.с.5)
Оскільки вказані обставини, що стосуються порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, є підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не дає оцінку іншим доводам апелянта, викладених в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Тернопільським міськрайонним судом притягнуто до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Вальчук М.М. - задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя