14.04.2022 Справа №607/21894/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливки Л.М.
за участі секретаря судового засідання - Бублінської О.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Варода Павла Борисовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода Павло Борисович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода П.Б. пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідачки на його користь аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з моменту пред'явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття а також стягнути із відповідачки витрати на професій ну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 07 червня 2009 року позивач ОСОБА_1 вступив у зареєстрований шлюб із відповідачкою ОСОБА_5 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 . Так, позивач вказує, що відповідачка усунулася від своїх обов'язків щодо виховання та матеріального утримання дітей, коштів на утримання дітей у добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість. Зокрема позивач вказує, що відповідачці належить 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «Бест Ворлд Лінк Юкрейн». Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 11 січня 2019 року. Згідно із Витягом з реєстру платників податків відповідачка є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є: інша діяльність у сфері технологій і комп'ютерних систем; надання інших інформаційних послуг; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; веб-портали. Відповідно до довідки ГУ ДПС у Тернопільській області №1459/6-5/19-000-54-08-03/4774 від 24 лютого 2020 року відповідачка за період з 11 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року задекларувала дохід в розмірі 132404 гривень. 02 липня 2021 року відповідачка отримала від позивача на особистий банківських рахунок грошові кошти в розмірі 70809,50 гривень в рахунок компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Chevrolet Cruze, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З цих підстав позивач вважає, що стан здоров'я, майнове становище, відсутність на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, дозволяє відповідачці сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 гривень, щомісячно, на кожну дитину. За вказаних обставин просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2021 року провадження у зазначеній справі було відкрите, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов до суду відзив на позов, згідно якого визнає позов частково, зокрема, погоджується сплачувати аліменти у розмірі 3600 гривень на двох дітей, щомісячно, тобто по 1800 гривень на кожну дитину. В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження здійснення ним витрат на утримання дітей у розмірі більшому, ніж прожитковий мінімум, а також не доведено, наявність у відповідачки можливості сплачувати аліменти у сумі 10 000 гривень, щомісячно. Так, відповідачка погоджується, що вона є працездатною особою, не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, свій стан здоров'я вважає задовільним та за матеріальним становищем може надавати та надає утримання своїм неповнолітнім дітям. Однак, нормами Сімейного кодексу України передбачено обов'язок обох батьків в рівній мірі виховувати та надавати матеріальне утримання дітям. Зазначає, що вартість статутного капіталу ТОВ «Бест Ворлд Лінк Юкрейн» є незначною та розмір її частки становить 6000 гривень. При цьому, дане товариство майже жодних доходів з моменту його створення не отримувало та постійно є збитковим. Так, відповідачка вказує, що розмір її місячного доходу становить приблизно 11200 гривень, а тому вона не має змоги сплачувати аліменти на двох дітей у сумі 10000 гривень, щомісячно. Також, зазначає що отримання нею коштів від позивача у розмірі 70809,50 гривень є компенсацією 1/2 частини автомобіля, який був спільним сумісним майном подружжя, а тому вказаний дохід не може братися до уваги при визначення розміру аліментів. Крім цього, вказує, що у зв'язку із розірванням шлюбу та неможливістю проживати спільно із позивачем, вона змушена орендувати житло, здійснювати витрати на придбання одягу, продуктів харчування, тощо. Також, відповідачка зазначає про необґрунтованість заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 гривень, оскільки вважає вказану суму неспівмірною із обсягом робіт. З цих підстав просила позов задоволити частково та стягувати із неї аліменти у розмірі 3600 гривень на двох дітей, щомісячно, тобто по 1800 гривень на кожну дитину.
У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник - адвоката Варода П.Б. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Судом установлено:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 07 червня 2009 року, який розірвано заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року, ухваленим у цивільній справі №607/1402/20.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим повторно 10 березня 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №2956, складений 15 грудня 2009 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася дочка, про що 05 квітня 2012 року складено актовий запис №745 Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції та 10 березня 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, постановленій у цивільній справі №607/4654/20 визначено місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 11 січня 2019 року, основний вид економічної діяльності: 62.09 - Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем. (а.с.18)
Як убачається із Витягу з реєстру платників податків №1919183400118, наданого Головним управлінням ДФС у Тернопільській області Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець, види діяльності згідно з КВАД: 62.09 Інша діяльність у сфері технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 63.12. Веб-портали; 58.29 Видання іншого програмного забезпечення.
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Тернопільській області №1459/6-5/19-000-54-08-03/4774 від 24 лютого 2020 року, згідно поданої ОСОБА_5 податкової декларації платника єдиного внеску, сума доходу за період з 11 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 132404 гривень.
Судом установлено, що 14 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_5 вступила у зареєстрований шлюб із ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 14 серпня 2021 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №1560.
Згідно викладених у позові обставин, сторони не можуть досягнути згоди з приводу матеріального утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 Сімейного кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно із частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідачка вказує на відсутність у неї фінансової можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі в сумі по 5000 гривень на кожну дитину. На підтвердження вказаних доводів, відповідачкою долучено копію договору оренди, укладеного 27 січня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ,якого убачається, що ОСОБА_7 орендує у ОСОБА_8 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 1.2. вказаного договору, щомісячний розмір орендної плати за квартиру становить 10 000 гривень.
При цьому, суд критично сприймає, зазначені у відзиві на позов доводи відповідачки про те, що розмір її щомісячного доходу складає 11200 гривень, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного відповідачкою суду не надано.
Факт здійснення відповідачкою витрат на оплату оренди житла у розмірі 10 000 гривень щомісячно свідчить про наявність у відповідачки доходу.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітніх дітей сторін на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також, беручи до уваги те, що відповідачка є молодою особою працездатного віку, здійснює підприємницьку діяльність, у зв'язку із чим отримує стабільний дохід, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення, а тому із відповідачки на користь позивача слід стягувати аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 29 листопада 2021 року та до досягнення дітьми повноліття..
При визначенні розміру аліментів, суд наголошує на тому, що обов'язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як убачається з договору про надання правничої допомоги, укладеного 26 листопада 2021 року, укладеного між адвокатом Вародою Павлом Борисовичем та Глущук Олегом Миколайовичем, адвокат зобов'язався здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати професійну правничу допомогу у у всіх судах України, державних установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішенні будь-яких питань, які стосуватимуться його прав, обов'язків та інтересів у справі про стягнення із ОСОБА_5 на користь клієнта аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно п. 3.1. вказаного договору, за надану професійну правничу допомогу Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 10 000 гривень.
Як убачається із квитанції до прибуткового ордера №460 від 26 листопада 2021 року, виданої адвокатом Вародою Павлом Борисовичем, адвокатом прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти за договором про надання професійної правничої допомоги від 26 листопада 2021 року у сумі 10 000 гривень.
Однак, вказаний договір не містить визначення виду та обсягу робіт з надання професійної правничої допомоги. Жодних інших доказів, які б підтверджували вид та обсяг робіт з наданих послуг професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі виконаних робіт, тощо) представником позивача не надано.
У постанові Верховного суду від 09 березня 2021 року (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, з огляду на предмет позову та категорію складності справи, суд вважає необґрунтовано завищеним розмір витрат правничої допомоги у сумі 10 000 гривень.
З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що обгрунтованим та співмірним є стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 81, 89,141, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода Павло Борисович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 29 листопада 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 908 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення про стягнення аліментів на дітей у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду .
Дата складення повного судового рішення 19 квітня 2022 року .
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Головуючий суддяЛ. М. Сливка