29.04.2022 Справа №607/4984/22
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в приміщенні зали судових засідань, клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211060000320 від 26 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Узин, Білоцерківського району, Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить змінити запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження за №12021211060000320 від 26.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Встановлено, що 26 грудня 2021 року, близько 04 годин 30 хвилин водій ОСОБА_4 , усвідомлюючи що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно не справним автомобілем марки Mercedes-Benz Vito, р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів: 2.9 (а), 31.4.5 (г) (Колеса і шини) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність автомобіля марки Mercedes-Benz Vito, р.н. НОМЕР_1 , які полягали в тому, що на одну (передню) вісь транспортного засобу встановлено шини різних розмірів; на одну (задню) вісь транспортного засобу встановлено ошиповану та неошиповану шину, шини різних розмірів, різних моделей з різними малюнками протектора. Виявлені невідповідності виникли до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди та могли бути виявлені водієм шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху, могла мати вплив на керування транспортним засобом під час гальмування, маневру тощо (різкої зміни кутової швидкості обертання коліс) та могли перебувати в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Рухався без вантажу з одним дорослим пасажиром проїзною частиною дороги «Обхід м. Тернопіль» з сторони м. Тернопіль у напрямку «Т» - подібного перехрестя автодороги «Тернопіль-Львів-Рава-Руська».
Порушуючи вимоги пунктів 1.5 ч. 1 та 2.3 «б», «д» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_4 , під час руху не був достатньо уважний, не стежив належно за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Через проявлену під час керування автомобілем неуважність та унаслідок грубого порушення вимог п. 1.10 (в частині значення термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «маневрування (маневр)», «безпечна швидкість», а також п.п. 12.1, 12.2, 12.9 б), розділу 33. Дорожні знаки 1. Попереджувальні знаки 1.4.3 «Напрямок повороту», 2. Знаки пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 3. Забороні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 та «50», 7. Таблички до дорожніх знаків 7.1.2 «Відстань до об'єкта» ПДР України. Водій ОСОБА_4 , порушуючи вище вказані вимоги ПДР України, рухається прямо на «Т» - подібному перехресті, пересікає проїзну частину дороги «Тернопіль-Львів-Рава-Руська» та виїжджає на узбіччя, що прилягає до смуги руху в напрямку до м. Тернопіль цієї автодороги, при цьому автомобіль, передньою правою частиною контактує з дорожнім знаком 1.4.3 «Напрямок повороту» ПДР України, який розміщений на узбіччі. В подальшому продовжує рух прямо, з'їжджає у кювет-лісосмугу, що розміщені за узбіччям, де передньою правою частиною контактує із стовбуром дерева, після чого відбувається його контактування передньої нижньої частини транспортного засобу з виступаючими нерівностями ґрунтово-рослинного покриття кювету.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Mercedes-Benz Vito р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, закритими переломами кісток носа і латеральної (зовнішньої) стінки лівої верхньощелепної пазухи однойменної кістки; із зовнішніх ушкоджень в ділянці голови відмічені поверхнева рана правої тім'яної ділянки волосистої частини, садна обличчя і лобової ділянки зліва; закриту травму грудної клітки у вигляді переломів 2-8-го лівих ребер та забиття органів середостіння, яка супроводжувалась явищами гемопневмотораксу (накопичення крові і повітря в плевральній порожнині); закриту травму живота у вигляді лінійних розривів печінки, що супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею.
Виявлені у ОСОБА_7 , за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння - п. 2.1.2. і п. 2.1.3 (б) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).
Порушення водієм автомобіля Mercedes-Benz Vito р.н. НОМЕР_1 вимог п. п. 2.9 (а), 31.4.5 (г) (Колеса і шини), 1.5 ч. 1, 2.3 (б), (д) 1.10, 12.1 розділу 33. Дорожні знаки, 2. Знаки пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень.
Так, 07 квітня 2022 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Узин, Білоцерківського району, Київської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, без постійного місця реєстрації, проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий
Вина ОСОБА_4 , повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.12.2021 року з схемою та таблицею ілюстрацій.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7
- висновком експерта № СЕ-19/120-22/227-ІТ від 11.02.2022.
- висновком експерта № СЕ-19/120-22/270-ІТ від 21.02.2022.
- висновком експерта № 211 від 23.02.2022.
- висновком експерта № 137 від 16.03.2022.
- висновком експерта № СЕ-19/120-22/2774-ІТ від 28.03.2022.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що узгоджується із вимогами п.5 ч.2 ст. 183 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, слід врахувати наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Також, існує ризик, того що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу, шляхом схиляння до відмови від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань, чим перешкодить кримінальному провадженню.
Під час оцінки в сукупності всіх обставин, керуючись ст.178 КПК України, потрібно врахувати, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене вважаю, що існують достатні підстави, які обґрунтовують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), а також ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні).
Таким чином, застосувавши більш м'який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: можливості переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Санкція статті, за якою кваліфікуються дії ОСОБА_4 дає можливість застосувати до нього найсуворіший запобіжний захід, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою можна обрати, відповідно до ст.183 КПК України до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а санкція статті інкримінованого ОСОБА_4 , кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, а тому, є підстави для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та просив врахувати особу підозрюваного, який має на утриманні малолітню дитину, яка є інвалідом, а також те, що потерпілою у кримінальному провадженні є дружина підозрюваного, та відмовити у зміні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою. Просить змінити застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження за №12021211060000320 від 26.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1 КК України.
07 квітня 2022 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави. Визначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/4589/2022; провадження №1-кс/607/1536/22 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.04.2022 року. Покладено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 00год. 00хв. 05 червня 2022 року, наступні обов'язки: з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 05 червня 2022 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, має на утриманні малолітню дитину, яка є інвалідом, раніше не судимий.
На думку слідчого судді, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що підтверджується наступними матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.12.2021 року з схемою та таблицею ілюстрацій; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; висновком експерта № СЕ-19/120-22/227-ІТ від 11.02.2022 року; висновком експерта № СЕ-19/120-22/270-ІТ від 21.02.2022 року; висновком експерта № 211 від 23.02.2022 року; висновком експерта № 137 від 16.03.2022 року; висновком експерта № СЕ-19/120-22/2774-ІТ від 28.03.2022 року.
Згідно ст. 178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, які зобов'язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам 1) переховуватись від органу досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 статті 177 КПК України, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Оцінивши наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує незначний ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Водночас, ризик, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу, шляхом схиляння до відмови від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань, слідчий суддя вважає не доведеним та поданий без достатніх доказів та обґрунтувань.
Згідно ч.ч.2,4 статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
При розгляді клопотання, слідчим суддею також враховано всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, його процесуальну поведінку, стан здоров'я, те що потерпіла являється його дружиною, наявність дитини - інваліда.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування в даному конкретному випадку більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 , у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя враховує і те, що за змістом ч.5 ст.176 КПК України більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава не можуть бути застосовані лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Відтак, заборона застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу в цьому випадку відсутня.
Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України ризикам можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п.104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що зміна до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
За таких обставин, у задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слід відмовити, та змінити застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 193, 194, 200, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211060000320 від 26 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Змінити застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 05 червня 2022 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді оголошений 29 квітня 2022 року о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1