Єдиний унікальний номер 448/286/22
Провадження № 2/448/272/22
про повернення позовної заяви
02.05.2022 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Курилич А.Я. звернувся із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса, виданий 31 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_2 та користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» заборгованості в розмірі 59734,72 грн., номер реєстрації в реєстрі №75096, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 року, зазначену цивільну справу передано в провадження судді Мостиського районного суду Львівської області Білоусу Ю.Б.
Ухвалою судді від 14.04.2022 року дану позовну заяву було залишено без руху, оскільки така не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема у вищевказаній ухвалі суду зазначено про невідповідність позовної заяви вимогам п.п.5,6 ч.3 ст.175 ЦПК України, ч.5 ст.177 ЦПК України, тощо
Цією ж ухвалою, стороні Позивача надано строк у 10-ть днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.
Одночасно стороні Позивача роз'яснено, що у випадку невиконання вимог суду до вказаного терміну, позовна заява буде вважатись неподаною і така буде повернута.
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
28.05.2022 року на виконання вимог вищевказаної ухвали суду стороною Позивача подано заяву. У вказаній заяві надано письмові пояснення, в яких сторона Позивача критично сприймає зауваження суду, викладені в ухвалі суду від 14.04.2022 року, посилаючись на те, що оцінка належності, допустимості, достовірності та достатності доказів недопустима на стадії відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, просили відкрити провадження по даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Разом з тим, проаналізувавши поданий стороною позивача позов, а також на виконання ухвали без руху заяви сторони позивача від 28.05.2022р., приходжу до переконання, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2022 року не виконано стороною Позивача, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено.
За наведеного вбачається, що позовна заява підлягає поверненню стороні Позивача.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників справи.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог частини 3 статті 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 175,177 ЦПК України, а саме: не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
З огляду на те, що стороною Позивача недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 14.04.2022 року, за таких обставин вбачається, що позовна заява визнається не поданою та підлягає поверненню, з наведених вище мотивів та підстав.
Окрім цього, стороні Позивача слід роз'яснити, що згідно ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, Ї
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити стороні Позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Суддя Юрій БІЛОУС
Ухвала набрала законної сили «____»__________20___ року
Суддя Юрій БІЛОУС