Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 квітня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12017180010004704 від 13.07.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_11 та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів до 12 червня 2022 року.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 покликається на необґрунтованість ухвали суду у зв'язку з відсутністю обставин, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, як підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що тяжкість вчиненого злочину, на яку посилається прокурор в клопотанні, в жодному випадку не може слугувати визначальною та єдиною підставою для тривалого тримання особи під вартою.
Вказує, що розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, судом не взято до уваги, що він має постійне місце проживання та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дочку, крім того хворіє на гепатит С та є інвалідом 3 групи.
Просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби, а саме в нічний час.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі та, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Так, як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції свій висновок про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , з яким погоджується і колегія суддів, мотивував тим, що ризики, вказані в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися, а інших обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не наведено.
Крім того, встановлено, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, що може свідчити про наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також є реальним ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, про що свідчить той факт, що обвинувачений не навчається, ніде офіційно не працевлаштований, після повідомлення про підозру на виклики до слідчого не з'являвся, за місцем проживання чи перебування не знаходився, у зв'язку з чим 23.03.2018 року на підставі ухвали Рівненського міського суду від 21.02.2018 року про надання дозволу на затримання з метою приводу, останнього було затримано та доставлено до Рівненського міського суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Ризик впливу на свідків та інших обвинувачених є реальним зважаючи на те, що ОСОБА_5 проживає в м. Рівне, свідки та інший обвинувачений ОСОБА_7 також є жителями м. Рівне, тому є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 шляхом вмовляння, залякування або іншим способом може впливати на свідків та інших обвинувачених з метою зміни їх показань або відмови від дачі їх показань.
Крім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема: протоколами огляду грошей, товару, покупця, висновками експерта, протоколами за результатами проведення НСРД та іншими доказами.
Також встановлено, що обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, вироком Рівненського міського суду за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.182 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці та 29.01.2016 року звільнений з Полицької ВК №76 по відбуттю строку покарання. Вказаний факт свідчить про можливість продовження злочинної діяльності обвинуваченим ОСОБА_5 .
Зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що заявлені ризики є реальними і продовжують існувати, що виправдовує необхідність продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим в апеляційній скарзі на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Посилання обвинуваченого на те, що він має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дочку враховуються колегією суддів, також не ігноруються дані стосовно захворювання ОСОБА_5 , однак медичних протипоказань щодо перебування обвинуваченого під вартою на даний час суду не надано, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи останнього у встановленому законом порядку.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурора з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу, які в подальшому були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та виключає собою можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
УхвалуРівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3