Справа №760/25961/21
2/760/2578/22
02 травня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Трофимчук К.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
24.09.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У позовній заяві позивач посилається на те, що спільне життя між ними не склалося через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги. Шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї вважає неможливим.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. Сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
23.12.2021 року до суду засобами поштового заявку надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову. Вважає, що позивачем вирішено розірвати шлюб передчасно, без врахування всіх обставин, оскільки через стресову ситуацію сторонам потрібно звернутися до сімейного психотерапевта та налагодити стосунки.
14.01.2022 року позивачем подано заперечення на відзив, в яких вона виклала своє бачення щодо відносин між нею та відповідачем та просила задовольнити її позовні вимоги.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.05.2022 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.05.2022 року в задоволенні заяви відповідача про надання строку на примирення та зупинення провадження в даній цивільній справі.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 11.12.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
За змістом ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, в якій між тим зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. При цьому, за ч. 2 цієї статті дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Вбачається, що позивачем подано позовну заяву до суду в вересні 2021 року. За досить тривалий час перебування справи в провадженні суду сторони не примирилися, відсутні будь-які доводи та докази, що відповідачем вживались заходи, спрямовані на примирення з позивачем з метою налагодження та підтримання шлюбних стосунків.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Аналізуючи викладені правові норми та доводи сторін вбачається, що сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, позивач не бажає примирення з відповідачем та збереження шлюбу. Наявність у сторін малолітньої дитини не є безумовною підставою для необхідності збереження шлюбу попри волю одного з подружжя. До того ж, відсутність взаєморозуміння між батьками є наслідком негативного впливу на стан дитини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що збереження сім'ї буде носити формальний характер.
Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12.06.2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 908 грн., який був сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 грудня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 870, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: