Справа №760/15572/15-ц
2-др/760/24/22
02 травня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Пожидаєвим Ігорем Валентиновичем, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», -
29.09.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представником - адвокатом Пожидаєвим І.В., про скасування судового наказу від 25.09.2015 року по справі № 760/15572/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» заборгованості за оплату за житлово-комунальних послуг за період з березня 2013 року по червень 2015 року в розмірі 8259,89 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2561,72 грн. та 3 % річних в розмірі 109,38 грн., а всього - 10 930,99 грн.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року заяву задоволено, судовий наказ скасовано.
19.01.2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Пожидаєвим І.В. подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи та прийняття додаткового рішення, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ «Перший український експертний центр» 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Дослідивши подану заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо , зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються із витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За змістом ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу. Тобто, варто розрізняти судове рішення, яке може бути викладене у формі рішення, ухвали, постанови чи судового наказу та безпосередньо рішення суду.
Отже, з наведених норм цивільного процесуального права вбачається, що ухвалення додаткового рішення, у передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України випадку, можливе при розгляді справи в порядку позовного провадження, за результатами розгляду якої судом постановляється рішення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Разом з тим, за змістом ст.ст. 42, 48 цього Кодексу сторони (позивач та відповідач) є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ст.ст. 42, 163 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, яким взагалі не передбачено питання щодо розподілу судових витрат та не встановлено порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які були понесені боржником.
Слід зазначити, що склад та розмір суми витрат на правову допомогу входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи та на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторін по справі.
Розмір суми витрат на професійну правничу допомогу визначається безпосередньо стороною та може бути зменшений лише за клопотанням іншої сторони (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), що в свою чергу позбавляє права стягувача на подання відповідного клопотання про зменшення таких витрат у разі доведення їх неспівмірності.
Як було встановлено, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом за результатами розгляду справи рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України.
Положення ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Отже, саме по собі звернення стягувача з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином, законодавством не передбачено стягнення заявлених заявником судових витрат за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу.
Слід також звернути увагу, що за правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копія договору № 21064 про надання правової правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судовий витрат (витрати на професійну правничу допомогу - 5000 грн.), акт № 1 прийому-передачі наданих правових послуг від 12.01.2022 року, за яким вартість послуг, наданих відповідно до умов договору, складає 5000 грн.
Вбачається, що заявником не надано детального опису робіт, і в жодному з наданих документів такої інформації нема, а тому суд вважає, що заявником не доведено співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи про скасування судового наказу.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, слід виходити з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, заявник (боржник) не позбавлений права вирішити питання стягнення відповідних витрат зі стягувача в порядку позовного провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 4, 133, 137, 141, 161, 168, 258, 270 ЦПК України, суддя, -
Відмовити в прийняті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Пожидаєвим Ігорем Валентиновичем
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: