Справа №758/5793/20
Провадження № 2/752/1411/22
Іменем України
15.02.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Потапенко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» в травні 2020 року звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позов обґрунтований тим, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 04.11.2005 року №2054 «Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » КП «Спецжитлофонд» визначено замовником будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 . На виконання вказаного розпорядження КП «Спецжитлофонд», як замовником будівництва, здійснено будівництво будинку та в подальшому виконувалися функції з утримання будинку і прибудинкової території, надавалися житлово-комунальні послуги та проводилися розрахунки з власниками житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.
Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач по справі ОСОБА_2 , що підтверджується додатковою угодою до договору про участь у фінансування будівництва виду «А» 21-16-85 від 13.06.2014.
Позивач вказує, що за період з 01.08.2014 р. по 30.06.2017 року за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 15 181,22 грн..
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року №14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т. ч. будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується авізом прийняття-передачі будинку на технічне обслуговування та експлуатацію від 30.06.2017 року.
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 19 567,23 грн., яка складається з заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 15 181,22 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 169,71 грн., 3 % річних в розмірі 1 216,26 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2020 року справу скеровано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.06.2021 року замінено відповідача у справі та залучено до участі у справі правонаступника відповідача - ОСОБА_3 та суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
30.11.2021 року до суду надійшов відзив, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , а він є спадкоємцем 1 черги по закону, своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де була відкрита спадкова справа. Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 . Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на те, що ніколи не був зареєстрований та не проживав разом із спадкодавцем, прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини, а не шляхом сумісного проживання на момент смерті із спадкодавцем. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.
В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила його задовольнити, зазначаючи на наявність заборгованості по оплаті комунальних послуг, які надавались.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову зазначаючи на те, що відповідач, як спадкоємець, несе відповідальність за зобов'язаннями його матері, які існували на день смерті, однак, строк звернення до суду з даними вимогами закінчився. В подальшому у нього виникли інші зобов'язання, однак позивач не змінював підстав позову в ході підготовчого провадження, а з заявлених підстав такі вимоги не можуть бути задоволені.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 04.11.2005 року №2054 «Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » КП «Спецжитлофонд» визначено замовником будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 . На виконання вказаного розпорядження КП «Спецжитлофонд», як замовником будівництва, здійснено будівництво будинку та в подальшому виконувалися функції з утримання будинку і прибудинкової території, надавалися житлово-комунальні послуги та проводилися розрахунки з власниками житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року №14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т. ч. будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується авізо прийняття-передачі будинку на технічне обслуговування та експлуатацію від 30.06.2017 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Між позивачем та ОСОБА_2 24.09.2014 року було укладено договір N 05/01-969-К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 23.02.2015 року, серія НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказана позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі N 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі N 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах N 522/2202/15-ц (пункт 61), N 522/2201/15-ц (пункт 62) та N 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі N 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі N 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі N 372/266/15-ц (пункт 51)).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позов заявлений 22.05.2020 року про стягнення заборгованості за період з 01.08.2014 по 30.06.2017 року.
Тобто, позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду за період з 01.08.2014 р. по 22.05.2017 р.
Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Такі вимоги також не були дотримані позивачем.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення інфляційної складової та річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази, зважаючи на те, що позивач у визначений законом строк не пред'явив свої вимоги до спадкоємця боржника, крім того,пропустив строк звернення до суду з вимогами до 22.05.2017 р., а щодо стягнення суми заборгованості за період з 22.05.2017 р. не змінив підстав для такого стягнення саме з ОСОБА_1 , суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя