Справа № 706/250/22
2/706/290/22
27 квітня 2022 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді Олійника М.Ф.,
за участі секретаря Рибчинецької Я.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи
Просив скасувати наказ в.о. начальника локомотивного депо Христинівка від 28.12.2021 р. № 242/ос.
В обґрунтування позову позивач посилався на такі обставини.
Керуючись ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. У твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Статтею 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, встановлених основним законом. Згідно з ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава повинна створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Але у порушення вказаних статей Конституції України та КЗпП України в.о. начальника локомотивного депо Христинівка Сергій Андрущенко з незрозумілих йому причин, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 та на наказ МОЗ від 01.11.2021 р. наказом від 28.12.2021 р. № 242/ос відсторонив його від роботи. І на час відсторонення згідно з п. 4 наказу нарахування заробітної плати (середнього заробітку) наказано не здійснювати. Згідно з чинним КЗпП причинами відсторонення від роботи можуть бути: 1. знаходження на робочому місці в стані алкогольного або іншого сп'яніння; 2. порушення посадових обов'язків, обумовлених посадовою інструкцією. Відповідно до ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Всі ці дії в.о. начальника локомотивного депо Христинівка Сергія Андрущенка нанесли йому значні як моральні так і матеріальні збитки. Він втратив сон, піднявся артеріальний тиск, загострилась давня хвороба (варикозне розширення судин). В зв'язку з цим він перебував на стаціонарному лікуванні в Христинівській районній лікарні. Маючи стареньку маму пенсіонерку ОСОБА_2 (82 роки) та сина ОСОБА_3 , діючого учасника бойових дій на сході України не може приділити їм будь - якої уваги.
Відповідачем АТ «Укрзалізниця» був поданий до суду відзив на позов, в якому відповідач просив у задоволені позовних вимог відмовити. У відзиві зазначено, що питання проведення вакцинації проти COVID-19 в Україні на час відсторонення позивача від роботи було врегульовано Законами України «Про захист від інфекційних хвороб», «Основами законодавства України про охорону здоров'я», постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до пункту 416 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити: контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153 (далі - перелік); відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Згідно з наказом МОЗ України від 01.11.2021 р. № 2393, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 р. за № 1452/37074, розширено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов'язковим. Відповідні зміни внесені до наказу МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928. Згідно з наказом до освітян та працівників центральних та місцевих органів влади, які підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого КМУ, додаються, зокрема, співробітники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 83 (надалі - перелік). До зазначеного Переліку, затвердженого КМУ, входить АТ «Укрзалізниця», тому дія зазначеного наказу МОЗ України поширюється на всіх співробітників товариства. Наказ МОЗ України набрав чинності 09.12.2021 р. Відповідачем було доведено до всіх працівників ВП «Локомотивне депо Христинівка» зміст: пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з додатком; наказу МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим щепленням» з додатком; наказу МОЗ України від 01.11.2021 р. № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» з додатком; постанови КМУ від 04.03.2015 р. № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» з додатком (в частині, що стосується АТ «Укрзалізниця»). При цьому, працівникам відповідача, в тому числі і позивачу, було зазначено про необхідність отримання ними обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та про необхідність пред'явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08.12.2021 р. документа, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров'я. В наведеному листі-ознайомленні попереджено працівників відповідача про те, що відмова або ухилення від обов'язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 може бути підставою для відсторонення від роботи. Відповідачем текст листа - ознайомлення позивачу зачитано уголос в присутності свідків, незважаючи на це позивач відмовився від підпису у листі ознайомленні, про що складено акт від 30.11.2021 р. В подальшому позивача наказом від 28.12.2021 р. № 242/ОС було відсторонено від роботи з 29.12.2021 р. до моменту усунення причин відсторонення. Позивач відмовився від ознайомлення з наказом № 242/ОС, про що керівництвом ВП «Локомотивне депо Христинівка» складено акт від 28.12.2022 р. №7. Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється МОЗ України (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Як вже зазначалось, наразі наказом МОЗ України 04.10.2021 р. № 2153, зі змінами, обов'язковій вакцинації проти COVID-19, зокрема, підлягають працівники АТ «Укрзалізниця». Цим наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ України від 11.10.2019 р. № 2070). Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄЄ), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731). Виходячи із змісту ст. 117 Конституції України, видані в межах компетенції постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ України та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов. Таким чином, якщо ставити питання обов'язковості вакцинації для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ України № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо у пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин. Позивач працює у локомотивному депо Христинівка з 07.08.1984 р., на посаді головного технолога ВП «Локомотивне депо Христинівка» з 30.07.2008 р. (наказ про переведення на іншу роботу від 30.07.2008 р. № 277/ТЧ-ОС). Враховуючи те, що станом на 28.12.2021 р. позивачем не було пред'явлено безпосередньому керівнику ані документ, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, ані доказів, що він має такий стан здоров'я, що є перешкодою для вакцинації (висновок лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-І/о), виданого закладом охорони здоров'я), відповідачем складено відповідний акт від 28.12.2021 р. № 23. Наказом в.о. начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 28.12.2021 р. № 242/ОС позивача з 29.12.2021 р. було відсторонено від роботи та зазначено про непроведення йому оплати праці на час відсторонення. Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні чинного законодавства України. Пунктами а, б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Відповідно до ч. 1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим. Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою. Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень, згідно з законом. Керівник зобов'язаний ознайомити працівника з наказом, розпорядженням про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу, розпорядження або поставити свій підпис на наказі, розпорядженні, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 р. у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, та є виправданим. У постанові від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров'я її громадян. ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 р. у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване п. 1 ст. 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров'я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Рішення про відсторонення від роботи у наведених випадках не є вільним рішенням відповідача, оскільки за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (зокрема в частині бездіяльності з відсторонення працівників), відповідно до ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України). В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію, а саме, навіть якщо щеплення обов'язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство України дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 р. рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень. В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, який відмовився від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я». Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято рішення про відсторонення позивача з 29.12.2021 р. від роботи, як особу, що ухиляється від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивачем не надано медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або електронний COVID-19 -сертифікат про одужання з мобільного застосунку «Дія». Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, проте це було прямим наслідком свідомого рішення позивача, яким обрано саме такий шлях для себе особисто: відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я. З огляду на викладене, враховуючи встановлений державою обов'язок відповідача щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, та передбачену ст. 44-3 КУпАП відповідальність відповідача, враховуючи те, що вимога позивача про скасування наказу від 28.12.2021 р. № 242/ОС є необгрунтованою та такою, що на думку відповідача не підлягає задоволенню, керуючись нормами чинного законодавства та існуючою судовою практикою та практикою ЄСПЛ, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами повідомлений належним чином.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, як передбачено ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази: копії наказу (розпорядження) начальника локомотивного депо регіональної філії «Одеська залізниця» від 30.07.2008 р. про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 , акта від 30.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з листом щодо проведення щеплення від COVID-19 та можливості відсторонення від роботи з 09.12.2021 р., наказу виробничого підрозділу «Локомотивного депо Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця» від 28.12.2021 р. № 242/ос про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , актів від 28.12.2021 р. про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи та про відмову від проходження обов'язкового профілактичного щеплення, відповіді регіональної філії «Одеська залізниця» від 30.12.2021 р. на звернення ОСОБА_1 щодо відсторонення його від роботи, відповіді виробничого підрозділу «Локомотивне депо Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця» від 18.01.2022 р. на заяву ОСОБА_1 , інші письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді головного технолога.
30.11.2021 р. до позивача ОСОБА_1 був доведений зміст листа - ознайомлення про необхідність обов'язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 та про можливість відсторонення від роботи з 09.12.2021 р. у разі відмови або ухилення від обов'язкового проведення профілактичного щеплення проти СОVID-19. Однак, позивач відмовився від ознайомленням з листом під особистий підпис, про що був складений відповідний акт.
28.12.2021 р. виробничим підрозділом «Локомотивне депо Христинівка» був виданий наказ № 242/ос «Про відсторонення від роботи», відповідно до якого позивач ОСОБА_1 з 29.12.2021 р. був відсторонений від роботи до моменту усунення причин відсторонення (здійснення профілактичного щеплення проти СОVID-19 або отримання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19), на час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) наказано не здійснювати.
28.12.2021 р. виробничим підрозділом «Локомотивне депо Христинівка» відносно позивача ОСОБА_1 були складені акти про відмову від ознайомлення з вказаним наказом та про відмову від проходження обов'язкового профілактичного щеплення.
У пунктах а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
-відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
-в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 р. № 2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).
Згідно з наказом МОЗ України від 01.11.2021 р. № 2393, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 р. за № 1452/37074, розширено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов'язковим. Згідно з наказом до освітян та працівників центральних та місцевих органів влади, які підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого КМУ, додаються, зокрема, співробітники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 83. До зазначеного Переліку, затвердженого КМУ, входить АТ «Укрзалізниця», тому дія зазначеного наказу МОЗ України поширюється на всіх співробітників товариства. Наказ МОЗ України набрав чинності 09.12.2021 р.
Цим наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.10.2019 р. № 2070).
Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731)
Таким чином, якщо ставити питання обов'язковості вакцинування для працівників з наведеного вище Переліку № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.
Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, що він має абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, який набрав чинності з 08.11.2021 р., керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов'язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи.
У даному випадку роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, в наказі про відсторонення позивача ОСОБА_1 були зазначені підстави та строки відсторонення від роботи. Позивач від ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи відмовився, про що 28.12.2021 р. був складений відповідний акт.
Бездіяльність керівника державного органу (державної служби), керівника підприємства, установи чи організації з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за ст. 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що обов'язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя особи, яке гарантоване ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.
У рішенні від 08.04.2021 р. у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (Vavricka and Others v. the Czech Republic [GC], заява № 47621/13, і 5 інших) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване ст. 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити:
1)чи є втручання виправданим «відповідно до закону»;
2)чи має воно на меті законні цілі;
3)чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».
Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 р. у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки»(Dubska and Krejzova v. the Czech Republic (GC), заяви № 28859/11 і № 28473/12)).
ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.
В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов'язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов'язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров'я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров'я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».
А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов'язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «285. … Хоча система обов'язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров'я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку суд повинен надати державі-відповідачу.
В контексті охорони здоров'я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров'я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов'язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.
Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов'язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».
З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов'язкову вакцинацію має вагомі причини.
Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов'язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров'я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.
Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, який відмовився від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я».
Верховний Суд цілком послідовно стверджує таке (постанова від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19): «Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави тобто було виправданим».
Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов'язкового щеплення.
Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах, встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов'язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Таким чином суд вважає, що керівництво підприємства, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняло рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. А тому наказ № 242/ос від 28.12.2021 р. «Про відсторонення від роботи» скасуванню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 46 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) про скасування наказу про відсторонення від роботи відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складеннярішення апеляційної скарги.
Суддя: М.Ф. Олійник