Справа № 698/705/20
Провадження № 2/698/33/22
21 квітня 2022 р. смт Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Лазаренка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гончар Т.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката - Лисенка Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», в якому просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 281808 грн. в якості майнової шкоди, яка спричинена внаслідок не збереження зерна насіння соняшника в кількості 19570 кг.
15.03.2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшено збитки, що заявлені до стягнення у розмірі 481422 грн..
В обґрунтування позову посилається на те, що під час здійснення досудового розслідування кримінальної справи № 1600400238 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в якій він є потерпілим, постановою начальника слідчого відділення Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області накладено арешт на 19570 кг насіння соняшника, яке було прийняте на зберігання ТОВ «Катеринопільський елеватор», відповідно протоколу про накладення арешту на майно від 17.11.2004 року, а постановою начальника слідчого відділу Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 13.07.2020 року накладений арешт скасовано в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення йому раніше арештованого майна та отримав відповідь про відсутність на складі відповідача зерна насіння соняшника в кількості 19570 кг, яке належить ОСОБА_1 .. З урахуванням даних обставин та посилаючись на ст. 22, 1166 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача завдано йому майнову шкоду у розмірі 481422 грн..
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 05.02.2021 року відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою, розгляд справи призначено у загальному позовному провадженні та надано відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали на подання відзиву на позовну заяву.
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем було отримано 15.02.2021 року.
Однак вчасно, а саме: до 25.02.2021 року відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. Представником відповідача адвокатом Лисенко Ю.М. лише 15.09.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, однак, у порушення вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, відзив не містить документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачеві, оскільки відповідно до накладної УКРПОШТИ № 2020205340422 від 15.09.2021р. не зазначено повну адресу одержувача.
Тому, з урахуванням думки позивача, який повідомив, що не отримував відзив на позовну заяву, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу без врахування поданого відзиву за наявними матеріалами.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.07.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Лисенка Ю.М. про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «МХП».
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.09.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
24.03.2022р. під час судового засідання позивачем до суду подано заяву про зміну позовних вимог. Водночас, суд констатує, що даною заявою позивач фактично змінює підстави позову, оскільки посилається на п. 4 ст. 80 та п. 5 ст. 81 КПК України, які відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України могли бути заявлені позивачем до початку першого судового засідання.
Тому, з урахуванням думки представника відповідача, який заперечував щодо поданої заяви, відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України суд відхиляє подану заяву про зміну позовних вимог, за пропуском строку передбаченого законом.
Отже, фактично судом розглядається вимога про стягнення майнової шкоди згідно ст. 1166 ЦК України.
У судововому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому. Суду пояснив, що під час розслідування кримінальної справи щодо шахрайських дій з його насінням соняшника в кількості 19570 кг, 17.11.2004 слідчим накладено арешт на зазначене насіння та передано його на зберігання ТОВ «Катеринопільський елеватор». 13.07.2020р. після скасування накладеного арешту він не може повернути своє майно, оскільки ТОВ «Катеринопільський елеватор» в цьому відмовляє, посилаючись на відсутність насіння соняшника в кількості 19570 кг, яке належить ОСОБА_1 .. Тому вважає, що вказане майно розтрачено, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача його вартість 481422 грн..
Представник відповідача адвокат Лисенко Ю.М. проти задоволення позову заперечував та пояснив, що правоохоронними органами до ТОВ «Катеринопільський елеватор» на зберігання насіння соняшника в кількості 19570 кг, яке належить ОСОБА_1 не передавалося та на зберіганні відсутнє. Зазначив, що позов є необґрунтований та не доведений належними доказами, оскільки обвинувальний вирок у кримінальному провадженні щодо розтрати майна відсутній, а постанова заступника начальника відділу поліції від 13.07.2020р. про скасування арешту на майно не є належним доказом для відшкодування шкоди в порядку встановленому ст.ст. 22, 1166 ЦК України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв'язок між цими діями та наслідками.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок).
Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності.
Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає.
Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 року "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 про викрадення у нього насіння соняшника у кількості 19570 кг, 27.10.2004 порушено кримінальну справу №1600400238, в подальшому зареєстровано кримінальне провадження № 12013250240000010 від 12.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Крім того, СВ Тальнівським ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області 22.12.2015 за заявою ОСОБА_1 внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015250240000611 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України відомості про те що, невідомі особи незаконно розтратили насіння соняшника в кількості 19570 кг, яке йому належить та на яке було накладено арешт, що зберігалося на території «Катеринопільського елеватора» у с.Єрки Катеринопільського району Черкаської області.
Крім того, 14.11.2018 року СВ Тальнівським ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області за заявою ОСОБА_1 про заволодіння його майном ОСОБА_2 на загальну суму 30724 грн. 90 коп. внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018250240000448 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Відповідно до копії постанови про накладення арешту від 17.11.2004р. та копії протоколу про накладення арешту на майно від 17.11.2004р., накладено арешт на зерно соняшника в кількості 19570 кг, яке належить АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» та знаходиться на зберігані ТОВ «Катеринопільський елеватор» смт. Єрки, Катеринопільський район.
Як вбачається з копії постанови про скасування арешту від 13.07.2020 року скасовано арешт накладений 17.11.2004р. в рамках розслідування кримінальної справи №1600400238 на 19570 кг зерна соняшника, яке було здане на зберігання ТОВ «Катеринопільський елеватор» та яке на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_1 ..
Відповідно до копії заяви від 03.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Катеринопільський елеватор» з вимогою про повернення майна насіння соняшника у кількості 19570 кг.
Відповідно до копії листа № 638 від 11.09.2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що вимога про повернення йому насіння соняшника у кількості 19570 кг не підлягає задоволенню, оскільки на складі ТОВ «Катеринопільський елеватор» зазначене в заяві зерно насіння соняшника відсутнє, згідно бухгалтерських даних не рахується та не рахувалося, також відсутній доказ належності ОСОБА_1 зазначеного майна.
Відповідно до наданої роздруківки з веб-сайту ПАТ «МХП» ціна насіння соняшника становить 24600 грн. за тону.
Згідно із вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ст. 78, 79, 80 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як убачається з матеріалів справи, предметом даного позову є відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу вчиненням кримінального правопорушення.
Як встановлено з позовної заяви та наданих до неї доказів, вимоги до відповідача про стягнення шкоди ґрунтуються на тому, що в рамках розслідування кримінальної справи № 1600400238, 17.11.2004 року було накладено арешт на 19570 кг зерна соняшника, який 13.07.2020 року скасований, але майно ОСОБА_1 не повернуто, в зв'язку з чим за його зверненням в ЄДРДР 22.12.2015 за № 12015250240000611 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Однак, з досліджених судом матеріалів справи, наданих стороною позивача на підтвердження своїх доводів, зазначені вище обставини належними та допустимими доказами не підтверджено. Результати розгляду кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.
Та обставина, що розслідування кримінального провадження триває, сама по собі не свідчить про протиправну поведінку, дію чи бездіяльність відповідача, не покладає на відповідача вину у заподіянні шкоди.
Як зазначалося, в деліктних правовідносинах причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. За відсутності вини відповідача у розтраті майна яке належало позивачу, доведеної у встановленому законом порядку обвинувальним вироком суду, в розумінні ст. 1166 ЦК України у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу збитки.
Крім цього, з урахуванням заперечень наданих в судовому засіданні представником відповідача, суд приймає до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність йому на праві власності спірного насіння соняшника у кількості 19570 кг, яке знаходилось на зберіганні ТОВ «Катеринопільський елеватор», оскільки з постанови про накладення арешту від 17.11.2004р. вбачається, що власником насіння соняшника у кількості 19570 кг є АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» в той час як у постанові про скасування арешту на майно від 13.07.2020р. власником спірного насіння соняшника зазначено потерпілого ОСОБА_1 , разом із тим, згідно накладної № 34 від 13.10.2004р. насіння соняшника у кількості 19570 кг відпускалося приватним підприємцем ОСОБА_1 , що між собою не узгоджується та протирічить одне одному.
Інших правовстановлюючих документів на насіння соняшника у кількості 19570 кг матеріали справи не містять, що не дозволяє суду визначити належність спірного майна та порушення прав позивача, як власника.
Надані позивачем на підтвердження своїх вимог копії документі, а саме: лаборотарний аналіз, накладна № 130 від 13.10.2004р., накладна № 8 від 14.10.2004р., звіт про фінансові результати за 2004 рік, лист від 14.11.2004р., лист від 02.03.2021р. № 734/58/03-21, лист від 24.09.2015р. № 3954/23-22-15-020, витяг з журналів, заява слідчому від 01.03.2021р., клопотання прокурору від 07.12.2017р., протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 22.12.2010р., протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 28.03.2011р., протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 30.12.2010р., повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 25.02.2014р., повідомлення про підозру ОСОБА_2 без дати, постанова Тальнівського районного суду Черкаської області від 22.11.2005р. по справі № 2а-2/05, постанова Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.03.2006р. по справі № 9а-2.2006, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 16.09.2014р. по справі № 704/1145/14, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 14.11.2014р. по справі № 11-сс/793/481/14, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 15.09.2015р., ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2015р. по справі № 11сс/793/127/15, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.12.2016р. по справі № 704/1406/16, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 24.06.2016р. по справі № 704/476/16-к, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 21.01.2016р. по справі № 11-сс/793/14/16, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 24.06.2016р. по справі № 704/259/16-к, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.08.2017р. по справі № 704/1114/14-к, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.03.2017р. по справі № 704/1520/16-к, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 17.10.2014р. по справі № 704/1308/14-к, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.10.2017р. по справі № 704/1106/17-к, справка № 2-20122010/71016 суд відхиляє, оскільки вони не стосуються предмету доказування.
Позивачем не надавалося та в суді не заявлялося клопотання про проведення судової - товарознавчої експертизи, висновок якої надав би можливість встановити вартість насіння соняшника на час розгляду справи, що давало б суду змогу визначити реальний розмір спричинених збитків.
Інших доказів в обґрунтування суми позовних вимог (вартості зерна насіння соняшника) позивачем до суду не надано та враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, підстави для визначення розміру шкоди за показниками з веб-сайту вартості насіння соняшника відсутні.
В порушення зазначених вище норм процесуального права, ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду жодних належних та допустимих доказів, зокрема які б містили усі обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення.
Таким чином, дослідивши всебічно, безпосередньо та об'єктивно матеріали цивільної справи, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів щодо належності йому майна, яке було розтрачено в наслідок дій відповідача не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ «Катеринопільський елеватор» та наслідками та не підтверджено достовірний розмір збитків, завданих відповідачу.
З урахуванням даних обставин, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про відшкодування шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко