28 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14881/21
головуючий суддя І інстанції - Віхрова В.С.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року в адміністративній справі №160/14881/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у листі № 24102-18299/Д-01/8-0400/21 від 22.07.2021, яким на підставі ч. 2 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” повторно призначено пенсію ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків місячного заробітку на підставі довідок прокуратури Запорізької області № 18-202вих-20 та №18-203вих-20 від 01.04.2020 року про складові заробітної плати із застосування положення ч. 15 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” з обмеженням її максимального розміру у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату у розмірі 90 (дев'яносто) відсотків та без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 раніше призначеної (згідно ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” в редакції від 02.02.2006) пенсії за вислугу років в порядку та відповідно до частин 13 та 20 статті 86 діючого Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідок прокуратури Запорізької області № 18-202вих-20 та № 18-203 вих-21 від 01.04.2020 року про складові заробітної плати, а також з урахуванням рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 7 р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та постанови Верховного Суду у зразковій справ № 560/2120/20 (Пз/9901/9/20);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за минулий період з 13.12.2019 до моменту фактичного здійснення перерахунку пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі № 24102-18299/Д-01/8-0400/21 від 22.07.2021 року, в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60 відсотків місячного заробітку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків на підставі довідок прокуратури Запорізької області № 18-202вих-20 та № 18-203 вих-21 від 01.04.2020 року про складові заробітної плати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що вимога позивача про проведення перерахунку пенсії та її виплати без обмеження максимальним розміром протирічить приписам ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Зауважено, що пенсійним органом було обгрунтовано проведено перерахунок пенсії позивача виходячи з 60% розміру заробітку позивача, що відповідає приписам Закону України «Про прокуратуру».
Відзив від позивача на адресу суду не надходив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 08.12.2006 призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року по справі № 160/4845/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VІІ на підставі довідок прокуратури Запорізької області від 01.04.2020 року №18-202вих-20 та №18-203ви 93;-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо проведення перерахунку пенсії за вислугою років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимального розміру не було оскаржено позивачем до Третього апеляційного адміністративного суду.
Після набрання законної сили 13.04.2021 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року у справі №160/4845/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було виконано, а саме: проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VІІ на підставі довідок прокуратури Запорізької області від 01.04.2020 року №18-202вих-20 та №18-203вих-20.
Розрахунок пенсійної виплати з 13.12.2019 року проведено наступним чином: 25601,21 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (42668,68 грн (розмір заробітної плати (грошового забезпечення) х 60% (загальний відсоток для розрахунку пенсії встановлений згідно чинного законодавства).
Максимальний розмір пенсії після проведеного перерахунку з 13.12.2019 року склав 16380 грн, з 01.07.2020 року - 17120,00 грн.,; 01.12.2020 року - 17690,00 грн. (не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, визначений на 01.12.2019 року в розмірі 1638,00 грн., з 01.07.2020 року в розмірі 1712,00 грн., з 01.12.2020 року - 1769,00 грн.).
07.06.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, згідно довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), виданої Дніпропетровською обласною прокуратурою від 06.04.2021 року №21-181вих.-21.
Розрахунок пенсійної виплати з 01.04.2021 року проведено наступним чином: 43680 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (72800,00 грн (розмір заробітної плати (грошового забезпечення) х 60% (загальний відсоток для розрахунку пенсії встановлений згідно чинного законодавства).
Максимальний розмір пенсії після проведеного перерахунку з 01.04.2021 року склав 17690,00 грн, з 01.07.2021 року - 18540,00 грн (не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, визначений на 01.12.2020 року в розмірі 1769,00 грн, з 01.07.2021 року в розмірі 1854,00 грн.).
Листом від 22.07.2021 року за №24102-18299/Д-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повідомило позивача про проведений перерахунок пенсії за рішенням суду.
Не погодившись з правомірністю наведеного рішення відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладеного у листі № 24102-18299/Д-01/8-0400/21 від 22.07.2021 року, в частині проведення перерахунку пенсії позивача з розрахунку 60 відсотків місячного заробітку. Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату у розмірі 90 відсотків раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідок прокуратури Запорізької області № 18-202вих-20 та № 18-203 вих-21 від 01.04.2020 року про складові заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Відтак, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується правомірності зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача без обмеження її граничним розміром, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Наведеним Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Так, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Таким чином, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Отже, позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.12.2021 року по справі №580/5962/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року в адміністративній справі №160/14881/21 - скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року в адміністративній справі №160/14881/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.В. Сафронова