31 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/11991/20
головуючий суддя І інстанції - Кадникова Г.В
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року в адміністративній справі №160/11991/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВCТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області:
- зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 04.01.2010р. по 22.01.2013р. рентгенолаборантом для надання невідкладної допомоги рентгенологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8», з 04.04.2013р. по 17.02.2014р. рентгенлаборантом медичної частини в Криворізькій установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області №3, з 20.02.2014р. по 26.07.2020р. рентгенолаборантом та рентгенолаборантом для надання екстреної допомоги рентгенологічного відділення Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» ДОР;
- зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1992р. по 01.03.1995р. в Криворізькому медичному училищі №2 за спеціальністю «акушерська справа», періоди роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. в «Міській лікарні №7» м.Кривого Рогу санітаркою дитячої поліклініки, з 03.04.1995 по 10.10.2002р. акушеркою в Комунальному закладі «Міський пологовий будинок №2», з 18.10.2002р. по 28.12.2009р. акушеркою в Лікувально-оздоровчому комплексі ВАТ «КЗРК», з 23.01.2013р. по 03.04.2013р. сестрою медичною палатною дитячого отоларингологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8»;
- повторно розглянути заяву позивачки від 03.08.2020 р. про призначення пенсії за віком за Списком № 1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020;
- з 03.08.2020р. призначити, нарахувати та виплатити позивачці пенсію за віком за Списком № 1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком № 1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення в частині відмови в зобов'язанні відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача, періоду роботи з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року та до пільгового стажу позивача період знаходження на курсах спеціалізації з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, періоди роботи з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року, з 03.08.2020 року призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що остання наділена правом на призначення пільгової пенсії за Списком № 1, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 03.08.2020 року позивач звернулася із заявою №449 з питання призначення пенсії за віком, відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV через портал електронних послуг Пенсійного фонду України, на момент звернення позивачці виповнилось 46 років.
Листом від 11.09.2020р. за №0400-0305-8/79610 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачку про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення та, в свою чергу, зазначено, що позивачка набуде право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 49 років 6 місяців.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком № 1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги виходить з наступного.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Так, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.
Натомість, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.(п. 1 рішення).
Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992 року до страхового стажу, посилається на відсутність необхідних записів в трудовій книжці.
Відповідно до ст.62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до довідки КНП «Криворізька міська лікарня № 7», позивач у період з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року працювала санітаркою дитячої поліклініки.
Відтак, в силу наведених правових приписів та встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно протиправності дій відповідача щодо неврахування наведеного стажу позивача до страхового та необхідності зобов'язання останнього вчинити такі дії.
Що стосується правомірності зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, то відповідно до трудової книжки позивача та довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії від 16.10.2017 року, остання працювала рентгенолаборантом медичної частини Криворізької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області, а відтак наведений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
При цьому, що стосується посилань відповідача на неможливість врахування наведеного періоду роботи до пільгового, з огляду на роботу позивача за сумісництвом у наведений період в Комунальному житловому підприємстві № 14, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до вищенаведених документів, підтверджується факт роботи позивача повний робочий день на посаді, передбаченої Списком № 1.
Що стосується правомірності зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до трудової книжки позивача та довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії від 24.07.2020 року, позивач працювала на посаді рентгенолаборанта (на 0.5 ставки) та рентгенолаборантом для надання екстренної допомоги рентгенологічного відділення (0.5 ставки), згідно наказу від 20.02.2014 року № 22-к.
Відтак, оскільки позивач повний робочий день працювала на посадах рентгенолаборанта та рентгенолаборанта для надання екстренної допомоги рентгенологічного відділення, то відповідно наведений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Що стосується правомірності зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, то відповідно до трудової книжки позивача, у період з 04.01.2010 року по 22.01.2013 року позивач працювала на посаді рентгенолаборанта для надання невідкладної допомоги рентгенологічного відділення КЗ «Міська клінічна лікарня № 8» та з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року перебувала на курсах спеціалізації.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відтак, оскільки у позивача була відсутня перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу, наведений період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Щодо правомірності зобов'язання відповідача призначити 03.08.2020 року позивачу пенсію за віком за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскільки станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, остання досягла 45 річного віку, а її пільговий стаж за Списком № 1 перевищував 7 років 6 місяців, то остання наділена правом на призначення пільгової пенсії за Списком № 1 з цього часу.
Поряд з вказаним, що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, то колегія суддів апеляційного суду зазначає щодо відсутності підстав для її задоволення, оскільки зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 03.08.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є самостійним та достатнім захистом прав позивача.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року та до пільгового стажу позивача період знаходження на курсах спеціалізації з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, періоди роботи з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року, з 03.08.2020 року призначити та виплатити позивачу пенсію, за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Також, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком № 1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та в задоволенні наведеної частини позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року в адміністративній справі №160/11991/20- скасувати в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. відмовивши в їх задоволенні та скасувати в частині визнання протиправною і відмови у зобов'язанні Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року та до пільгового стажу позивача період знаходження на курсах спеціалізації з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, періоди роботи з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року та з 03.08.2020 року призначити та виплатити позивачу пенсію за віком, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в цій частині прийняти нову постанову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року та до пільгового стажу ОСОБА_1 період знаходження на курсах спеціалізації з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, періоди роботи з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 29.10.1991 року по 03.08.1992 року та до пільгового стажу ОСОБА_1 період знаходження на курсах спеціалізації з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, періоди роботи з 04.04.2013 року по 17.02.2014 року, з 20.02.2014 року по 31.07.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 03.08.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.В. Сафронова