Справа № 560/4097/22
іменем України
02 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» з моменту виникнення права 23.05.2017 та скасувати рішення №2030-1340/В-03/8-2200/22 від 16.02.2022 відділу з питань перерахунку пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області «Про відмову в перерахунку пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23.05.2017 року пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи позивача на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - тобто посади головного державного виконавця Хмельницького МУЮ в Хмельницькій області.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що має понад 18 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, та, як наслідок, має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723.
Ухвалою суду від 15.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 07.04.2022 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, зокрема, що станом на 01.05.2016 стаж позивача на державній службі становить 6 років 8 місяців 29 днів, при цьому навіть з урахуванням спірного періоду в органах МВС з 01.10.1989 по 20.01.1998, станом на 01.05.2016 позивач не мав 20 років стажу державної служби та не перебував на посадах передбачених ст. 25 Закону №3723, тому не дотримано вимоги пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889.
Відповідач подав до суду клопотання в якому просить залишити без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду, однак суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню оскільки відмова відповідача датована 16.02.2022, а позивач звернувся до суду 21.02.2022, отже строк на звернення до суду не пропущений.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує пенсію по інвалідності з 20.03.2013 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Згідно з довідкою від 17.01.2022 №115/121/12-2022, позивач з 01.10.1989 по 20.01.1998 він проходив службу в органах МВС України.
Відповідно до копії трудової книжки позивача, останній працював на посадах державного службовця у відділах державної виконавчої служби органів юстиції Хмельницької області з 11.07.2000 до 25.11.2005 та в Державній виконавчій службі Хмельницької області з 28.11.2005 по 10.04.2007.
З 23.05.2017 позивачу довічно встановлена 2-га група інвалідності на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0940327. Отже, позивач визнаний особою з інвалідністю другої групи у період не перебування на державній службі.
31.01.2022 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.01.2022 №123-2022/11-32/683-2022/11 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.01.2022 №123-2022/11-32/683-2022/11.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.02.2022 №2030-1340/В-03/8-2200/22 позивача повідомлено, що підстави для проведення перерахунку пенсії згідно Закону України "Про державну службу", з врахуванням довідок про заробітну плату від 12.01.2022 відсутні, оскільки згідно Закону України №889-VІІІ від 10.12.2015 "Про державну службу" не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
За документами пенсійної справи станом на 01.05.2016 стаж позивача на державній службі становить 6 років 8 місяців 29 днів, при цьому навіть з урахуванням спірного періоду в органах МВС з 01.10.1989 по 20.01.1998, станом на 01.05.2016 позивач не мав 20 років стажу державної служби та не перебував на посадах передбачених ст. 25 Закону №3723, тому не дотримано вимоги пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ.
Згідно з п.3 Порядку до стажу державної служби включається також:
- час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ;
- час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, відповідно до ч.9 ст.37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Станом на 1 травня 2016 позивач не перебував на державній службі. Враховуючи матеріали справи у позивача відсутній станом на 1 травня 2016 стаж державної служби більше 20 років.
Таким чином, позивач є інвалідом ІІ групи, однак не має стажу на посаді державної служби понад 20 років, що є необхідним для призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.02.2022 №2030-1340/В-03/8-2200/22 (у формі листа, яким відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", оскільки згідно Закону України №889-VІІІ не передбачено призначення пенсії по інвалідності), є правомірним, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Інші доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних дій та рішення, суд не бере до уваги, позаяк вони не спростовують наведених вище висновків по справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів, а відповідач спростував правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для відмови у їх задоволенні.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позову та приписи статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя А.М. Ковальчук