Справа № 560/389/22
іменем України
02 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "МВМ-13" до Державної служби України з безпеки на транспорті , Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування Постанов,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 300285 від 08.09.2021 та № 300284 від 08.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено перевірку транспортного засобу, який належить ПП "МВМ-13". Згідно акту складеного за результатами перевірки встановлено, що підприємство допустило порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезень пасажирів чи вантажів без оформлення документів перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону та порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. У зв'язку з вчиненим правопорушенням, передбаченим ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", посадовими особами відповідача, винесено постанову № 300285 від 08.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн. та постанову № 300284 від 08.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн. З винесенням даних постанов позивач категорично не згоден, вважає їх такими, що складені неправомірно, а тому мають бути скасовані.
Ухвалою від 17.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що основним документом є товарно-транспортна накладна, яка на момент складення акту під час проведення перевірки була відсутня у водія. Окрім того, зазначає, що під час перевірки також виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
26.07.2021 посадовою особою Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку №003999 від 23.07.2021 проведено перевірку транспортного засобу SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПП "МВМ-13". Перевезення здійснював водій ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт №293564 від 26.07.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано перевезення вантажу на договірних умовах із м. Полонне до м. Шепетівка (зі слів водія). На час перевірки згідно зважувальної квитанції №000008101 від 26.07.2021 повна маса спорядженого транспортного засобу становить 42,86 т., що на 7,15% перевищує дозволену, також перевезення здійснювалося без товаро-транспортної накладної, чим порушено вимоги п. 22.5 ПДР та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На підставі висновків акту перевірки працівниками відповідача складено постанову № 300285 від 08.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн., за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанову № 300284 від 08.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн., за порушення вимог п. 22.5 ПДР та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ).
Так, відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ, передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (Правила №30), передбачено, що транспортний засіб вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Згідно із пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).
За приписами пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до п. 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно п. 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Як встановлено з матеріалів справи, що за результатами габаритно-вагового контролю здійсненого у м. Полонне Хмельницької області транспортного засобу SCANIA (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який здійснював перевезення вантажу із м. Полонне Хмельницької області до м. Шепетівка Хмельницької області, посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 22.5 Правил дорожнього руху України а саме: згідно зважувальної квитанції від 26.07.2021 встановлено перевезення вантажу з перевищенням вагових норм на 7,15 %, а саме повна маса транспортного засобу становила 42,86 т, при допустимій 40 т.
Отже, позивачем було допущено порушення встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Аргументи позивача в частині, що стосується неможливості встановити, на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування суд оцінює критично, оскільки позивач зазначене не обґрунтовує жодними доказами.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.
За наведеного правого регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови № 300284 від 08.09.2021 про застосування до Приватного підприємства "МВМ-13" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови № 300285 від 08.09.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Судом встановлено, що під час здійснення перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказ Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 (далі Правила №363), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п.п. 11.1. Глави 11 Правил №363 (Правила оформлення документів на перевезення) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Позивачозивач у поданому позові взагалі не обґрунтував протиправність прийнятої постанови в частині відсутності ТТН.
Оглядом акту проведення перевірки №293564 від 26.07.2021 суд встановив, що у зазначеному акті встановлена відсутність товаро-транспортної накладної, водій ОСОБА_1 акт проведення перевірки підписав без заперечень. Відомостей про наявність у нього під час перевірки ТТН не зазначив.
Матеріали справи таких даних про наявність ТТН не містять та позивач про дані обставини в позові не зазначив.
Суд вважає, що перевезення будь-якого вантажу вантажним автомобілем не звільняє водія від обов'язку мати товаро-транспортну накладну під час транспортування товару.
Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є позивач - Приватне підприємство "МВМ-13", який здійснював перевезення вантажу, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб'єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.
Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17 та від 19.03.2020 по справі №823/1199/17.
Доводи ПП "МВМ-13" про незаконність вказаної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відтак санкція застосована відповідачем відповідає вчиненому порушенню.
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" через що відсутні правові підстави для скасування спірних постанов № 300285 та № 300284 від 08.09.2021.
Крім того, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень статті 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МВМ-13" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Приватне підприємство "МВМ-13" (вул. Білокриницька, 4, с. Судилків, Шепетівський район, Хмельницька область, 30430 , код ЄДРПОУ - 14149378)
Відповідачі:Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135 , код ЄДРПОУ - 39816845) Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький