Справа № 500/1320/22
28 квітня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, зобов'язання перерахувати виплати з урахуванням раніше виплаченої суми, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі оновленої довідки від 11.11.2021 №2021/1833, в розмірі 70 процентів та застосування з 01.04.2019 року обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перерахувати пенсію, виплатити перераховану пенсію з врахуванням розміру 74 проценти відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 року відповідно до довідки № 2021/1833 від 11.11.2021 року виданої ДУ ТМО МВСУ по Тернопільській області та проводити виплату пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 14.01.2022 у справі №500/9021/21, відповідачем було зменшено розмір пенсії позивача за вислугу років з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Однак позивач не погоджується із такими діями відповідача, вважає їх протиправними та вказує, що при здійсненні даного перерахунку відповідачем мала застосовуватися норма Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що діяла на момент призначення йому пенсії.
Ухвалою судді від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.03.2022 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 28.04.2022 о 09:45 год.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.03.2022. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пенсія позивачу призначена виходячи із 74 % сум грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 у справі №500/9021/21 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунку та виплати основного розміру пенсії на підставі виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" оновленої довідки від 11.11.2021 №2021/1833 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" оновленої довідки від 11.11.2021 №2021/1833 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.04.2019, із урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача.
При проведенні вказаного перерахунку відповідач визначив розмір пенсії з розрахунку, що не перевищує 70% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з урахуванням розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовило у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами суд виходив з наступного.
Згідно частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивача, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.06.2018 по справі №583/2264/17.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що перерахунок пенсії позивача з урахуванням 70% грошового забезпечення звужує його права, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-XII в редакції Закону, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії передбачав не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії, тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням розміру пенсії 74% грошового забезпечення із урахуванням проведених виплат.
Що стосується вимоги про нарахування та отримання пенсії без обмеження максимального розміру, то суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/201б визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10730 гривень; положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Системний аналіз наведених норм доводить, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини 7 статі 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № №522/22798/17, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року (набув чинності 01.01.2017 року) до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Тому, починаючи з березня 2019 року (з моменту набуття права позивача на перерахунок пенсії), законодавством не встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 з 01.04.2019 у перерахунку його пенсії з врахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/1833 від 11.11.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/1833 від 11.11.2021 у розмірі 74% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі оновленої довідки від 11.11.2021 №2021/1833, в розмірі 70 процентів та застосування з 01.04.2019 року обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” №2021/1833 від 11.11.2021 у розмірі 74% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.