02 травня 2022 року м. Рівне №460/17805/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік;
-зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Мотивуючи вимоги позову зазначав, що він перебуває на обліку у відповідача як учасник бойових дій, а тому відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. В порушення вимог вказаного Закону в 2021 році відповідач виплатив спірну допомогу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", на підставі пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Водночас, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020, позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому безпосередньо ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За наведених обставин, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.12.2021 відкрито письмове провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ним проведено нарахування позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 (з врахуванням виплаченої йому у 2021 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" частки). Разом з тим, виплата нарахованої позивачу допомоги не може бути здійснена відповідачем з незалежних від нього та поважних причин: в кошторисних призначеннях на поточний рік відсутні кошти, які за своїм призначенням передбачають вказані в рішенні виплати; зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, формування та використання якого не входить до компетенції відповідача, а здійснюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Таким чином, Центр позбавлений можливості добровільної виплати нарахованої суми. На підставі викладеного, відповідач просив позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача нараховані суми спірної грошової допомоги.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією його посвідчення.
У 2021 році позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1491,00 грн. Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті справи.
Листом від 26.11.2021 відповідач повідомив позивача, що центром проведено нарахування позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 (з врахуванням виплаченої йому у 2021 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України частки).
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01.01.2008) частину п'яту статті 12 Закону № 3551 викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Надалі, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) розділ І "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.1 ст.17-1 Закону № 3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" затверджений Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Постанова №325).
Додатком до Постанови №325 "Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня; членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 встановлено, що окреме положення пункту 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551, в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV, частиною п'ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769,00 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).
Тому, виплата позивачу разової грошової допомоги лише у розмірі 1491,00 грн. не відповідає ст.12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі, що відповідачем не заперечувалося.
При цьому з долученого до матеріалів справи відповідачем Списку на зарахування допомоги до Дня Перемоги судом встановлено, що відповідач здійснив нарахування позивачеві спірної грошової допомоги в сумі 7354,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Як установлено ч.1, 2 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в рішенні від 29.09.2020 в справі № 440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, та яку в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин.
За приписами статті 17-1 Закону № 3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 грн.
Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги, зокрема, учасникам бойових дій.
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Рівненській області.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік позивачу як учаснику бойових дій здійснив Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, що не заперечується останнім за змістом відзиву на позовну заяву, а тому саме він є належним відповідачем у справі, що повинен здійснити виплату грошової допомоги в повному розмірі.
Враховуючи, що відповідачем здійснено нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у належному розмірі, що підтверджується доказами, доданими до матеріалів відзиву на позовну заяву, то позовні вимоги слід задовольнити частково.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи частково довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16.09. 2015.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде стягнення з відповідача недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік, згідно ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, відповідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі передбаченому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Поряд з цим, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що станом на час розгляду справи відповідач - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, змінив своє найменування на Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Отже, належним найменуванням відповідача у даній справі є - Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Стягнути з Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, в розмірі передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул.16 Липня,79, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 05392737)
Суддя С.А. Борискін