02 травня 2022 року м. Рівне №460/17550/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача час роботи на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997 згідно з трудовою книжкою, а також здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення з врахуванням часу роботи на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Після призначення пенсії позивачу стало відомо, що до її страхового стажу пенсійним органом не був зарахований період роботи посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997. На звернення позивача відповідач повідомив, що підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу слугувала наявність недоліків у трудовій книжці, а саме у записі № 7 про звільнення позивача з посади головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» дата наказу, на підставі якого внесений запис до трудової книжки, виконаний іншим чорнилом. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що записи у її трудовій книжці щодо роботи на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» не містять неточностей чи виправлень, а тому є достатньою підставою для зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Крім того, як зв'ясовано позивачем, ПП «сеЛЯВІ» було ліквідоване і передавало до трудового архіву документацію з кадрових питань. За наведених обставин, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, період роботи останньої з 29.11.1994 по 31.01.1997 в ПП «сеЛЯВІ» не зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії у зв'язку з тим, що у записі № 7 про звільнення позивача з роботи 31.01.1997 в графі 4 «на підставі чого внесений запис» іншим чорнилом дописано дату наказу «від 31.01.1997», що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
22.12.2021 позовна заява надійшла до суду.
23.12.2021 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.01.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Обставини справи, встановлені судом:
З 25.09.2021 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом заяв по суті сторонами визнається, що при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу останньої не був зарахований період роботи на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997.
На звернення позивача відповідач листом від 09.11.2021 за № 10764-10518/Г-02/8-1700/21 повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997 з мотивів, тотожних наведеним у відзиві на позовну заяву.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлені у статті 26 названого Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи, що позивач працювала в ПП «сеЛЯВІ» у період з 29.11.1994 по 31.01.1997, тому умови зарахування такого часу роботи до страхового стажу визначає Закон № 1788-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58), чинної в період роботи позивача у ПП «сеЛЯВІ», до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Також пунктом 2.4 Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ, 12.08.1993 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 637, якою затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз змісту пункту 3 Порядку № 637 дозволяє прийти до висновку про те, що зарахування періоду роботи до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці є неможливим лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 , яку остання надавала відповідачу для призначення пенсії за віком.
Водночас, призначаючи позивачу пенсію відповідач піддав сумніву достовірність записів у її трудовій книжці щодо окремого періоду роботи, а саме на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997, з огляду на те, що у записі № 7 про звільнення позивача з роботи 31.01.1997 в графі 4 «На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)» іншим чорнилом дописано дату наказу «від 31.01.1997».
Суд погоджується з покликанням відповідача на те, що у в графі 4 «На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)» запису № 7 в трудовій книжці позивача про звільнення з роботи з 31.01.1997 частина дати наказу «від 31.01.» виконана іншим чорнилом, оскільки запис «від 31.01.» візуально відрізняється від решти запису № 7 в трудовій книжці. Також суд констатує, що запис «від 31.01.» виконаний іншим почерком, ніж той, яким виконана решта запису № 7 у трудовій книжці позивача.
Однак, з даного приводу суд зауважує, що чинна на момент внесення такого запису Інструкція № 58 не містила заборони щодо можливості виконання одного запису в трудовій книжці різними чорнилами та/або різними особами. Єдиною вимогою з даного приводу, згідно з приписами Інструкції № 58, було щоб запис виконувався акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Як встановлено судом, у записі № 7 в трудовій книжці позивача частину дати наказу, на підставі якого внесений запис про звільнення з роботи, хоч і зроблений іншим чорнилом та почерком, однак акуратно, без виправлень та неточностей, у зв'язку з чим, з огляду на приписи пункту 3 Порядку № 637, у пенсійного органу не було підстав для неврахування періоду роботи позивача на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997 до страхового стажу виключно на підставі трудової книжки.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали судової справи не містять жодних доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до загального стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, будь-яких додаткових документів від неї не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
З аналізу норм пенсійного законодавства слідує, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 12.12.2019 у справі №289/674/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивача на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997 належним чином підтверджений її трудовою книжкою, а отже у відповідача не було підстав для неврахування такого періоду до страхового стажу при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу.
Враховуючи, що порушення відповідачем права позивача на належне обчислення страхового стажу було допущене з моменту призначення пенсії останній, тому суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту такого права та його відновлення слід зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача у зв'язку з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.11.1994 по 31.01.1997 саме з дня призначення пенсії, тобто 25.09.2021.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем заявлено лише вимогу зобов'язального характеру.
Однак, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 245 КАС України також встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки, судом встановлений факт наявності бездіяльності з боку відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на посаді головного бухгалтера ПП «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, судовий збір в розмірі 908грн, сплачений відповідно до квитанції від 16.12.2021 № 48, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді головного бухгалтера Приватного підприємства «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи на посаді головного бухгалтера Приватного підприємства «сеЛЯВІ» з 29.11.1994 по 31.01.1997 на підставі її трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 10.08.1980), а також у зв'язку з цим провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.09.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко