02 травня 2022 року м. Рівне №460/179/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача, який враховується для призначення пенсії, періоду роботи у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993;
2) зобов'язати відповідача провести перерахунок страхового стажу позивача, який враховується для призначення пенсії, шляхом зарахування до такого стажу періоду роботи з 09.07.1991 по 25.02.1993 у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» та виплачувати позивачу пенсію в перерахованому розмірі, починаючи з 07.09.2021, з урахуванням виплачених сум.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. На усне звернення позивача посадовими особами відповідача були надані копії матеріалів з його пенсійної справи, на підставі яких останній встановив, що до його страхового стажу не був зарахований період роботи у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993. В подальшому, позивач з'ясував, що спірний період роботи не був зарахований до його страхового стажу через те, що запис № 12 у його трудовій книжці про звільнення з роботи не засвідчений підписом уповноваженої особи, яка внесла такий запис до трудової книжки. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача щодо обчислення його страхового стажу, оскільки записи у його трудовій книжці про роботу у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993 не містять виправлень чи неточностей, а відповідальність за належне заповнення трудової книжки несе роботодавець або уповноважена ним особа, а не працівник. Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Однак, суд зауважує, що наведене у такому відзиві обґрунтування щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог фактично зводиться до нормативно-правового обґрунтування незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у колгоспі імені XXIV з'їзду КПРС з 10.05.1989 по 30.06.1989, що не є предметом спору в цій адміністративній справі та, відповідно, не входить до предмету доказування. У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
04.01.2022 позовна заява надійшла до суду.
05.01.2022 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.01.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Обставини справи, встановлені судом:
З 07.09.2021 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислений за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наявною у справі копією рішення № 172050002748 від 20.10.2021 підтверджується, що при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу останнього не був зарахований період роботи у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993.
На звернення позивача відповідач листом від 15.12.2021 за № 11875-11958/Ж-02/8-1700/21 повідомив, зокрема, про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993 з огляду на те, що запис № 12 у трудовій книжці позивача про звільнення з роботи 25.02.1993 не засвідчений підписом уповноваженої особи, яка його внесла у трудову книжку. Також у листі відповідачем зроблене застереження про те, що запис № 12 у трудовій книжці позивача засвідчений відтиском печатки, зміст якої, на думку пенсійного органу, не узгоджується з вимогами законодавства, що було чинним на момент внесення відповідного запису до трудової книжки.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлені у статті 26 названого Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи, що позивач працював у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» в період з 09.07.1991 по 25.02.1993, тому умови зарахування такого часу роботи до страхового стажу визначає Закон № 1788-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58), чинної в період роботи позивача у ПП «сеЛЯВІ», до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка була чинною в період роботи позивача у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993, було передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на усіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали понад 5 днів, зокрема сезонних і тимчасових працівників, і навіть на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення трудову книжку не записуються.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162, всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Також пункт 4.1. Інструкції № 162 встановлював, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, вимога щодо скріплення запису про звільнення з роботи підписом уповноваженої особи дійсно була передбачена Інструкцією № 162.
Разом з тим, пунктом 18 постанови Рада Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 № 656 було встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що працівник не може відповідати за належне оформлення та ведення своєї трудової книжки. Неналежне ведення його трудової книжки чи інших документів, пов'язаних з трудовою діяльністю з вини адміністрації підприємства не може стати перепоною для реалізацію позивачем права на соціальний захист та, зокрема, призначення пенсії за віком, в тому числі обчислення страхового стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 та від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ, 12.08.1993 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 637, якою затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз змісту пункту 3 Порядку № 637 дозволяє прийти до висновку про те, що зарахування періоду роботи до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці є неможливим лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 , яку останній надавав відповідачу для призначення пенсії за віком.
Водночас, призначаючи позивачу пенсію відповідач піддав сумніву достовірність записів у його трудовій книжці щодо окремого періоду роботи, а саме на посаді радіомеханіка четвертого розряду з ремонту БРЕА Володимирецької дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993, з огляду на те, що запис № 12 у трудовій книжці позивача про звільнення з роботи 25.02.1993 не засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою, зміст якої, на думку пенсійного органу, не узгоджується з вимогами законодавства, що було чинним на момент внесення відповідного запису до трудової книжки.
Як зазначено судом вище по тексту рішення, у період роботи позивача у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993 відповідальність за правильне заповнення трудових книжок несла спеціально уповноважена особа, яка призначалася наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Більше того, питання оформлення печатки підприємства, установи, організації також знаходиться поза межами компетенції найманого працівника.
Відтак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з надання пенсії та, відповідно, обчислення страхового стажу.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Як встановлено судом, хоч запис № 12 в трудовій книжці позивача не засвідчений підписом уповноваженої особи, однак він виконаний акуратно, без виправлень та неточностей, у зв'язку з чим, з огляду на приписи пункту 3 Порядку № 637, у пенсійного органу не було підстав для неврахування періоду роботи позивача на посаді радіомеханіка четвертого розряду з ремонту БРЕА Володимирецької дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993 до страхового стажу виключно на підставі трудової книжки.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали судової справи не містять жодних доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до загального стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, будь-яких додаткових документів від неї не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
З аналізу норм пенсійного законодавства слідує, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вказував суд раніше, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 12.12.2019 у справі №289/674/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивача у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993 належним чином підтверджений його трудовою книжкою, а отже у відповідача не було підстав для неврахування такого періоду до страхового стажу при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу.
Враховуючи, що порушення відповідачем права позивача на належне обчислення страхового стажу було допущене з моменту призначення пенсії останньому, тому суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту такого права та його відновлення слід зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача у зв'язку з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 09.07.1991 по 25.02.1993 саме з дня призначення пенсії, тобто 07.09.2021.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, судовий збір в розмірі 908грн, сплачений відповідно до квитанції від 24.12.2021 № 0.0.2394202146.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи останнього у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи останнього у Володимирецькій дільниці Рівненської промислово-комерційної фірми «Електрон» з 09.07.1991 по 25.02.1993, а також у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко