29 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/37676/21
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не зарахування до загального трудового стажу період з 02.02.1993 по 03.10.1995 роботи ТОВ «Гамма-Лтд» та з 04.10.1995 по 23.11.1998 роботи в Українсько-Ірландському акціонерному товаристві «Кантон», неправомірними;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995 роботи ТОВ «Гамма-Лтд» та з 04.10.1995 по 23.11.1998 роботи в Українсько-Ірландському акціонерному товаристві «Кантон».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12.07.2021 звернувся з відповідною заявою до Управління пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії за віком. Листом відповідача від 28.08.2021, мені було відмолено в призначенні пенсії, в зв'язку з недостатністю загального трудового стажу, так як мені не було зараховано період мої роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995 роботи ТОВ «Гамма-Лтд» та з 04.10.1995 по 23.11.1998 Українсько-Ірландському акціонерному товаристві «Кантон», відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1979 оскільки записи про звільнення в трудовій книжці з зазначенням посади та підпису посадових осіб внесенні після подання заяви від 22.04.2021. Вважає, що дана відмова в призначенні пенсії є протиправною.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відділом документального забезпечення суду 22.12.2021 зареєстровано надання відповідачем копій матеріалів відмовної пенсійної справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 31.12.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 22.04.2021 та 12.07.2021 із заявами про призначення пенсії за віком. До заяви від 22.04.2021 подана трудова книжка НОМЕР_2 від 10.09.1979, відповідно до записів не зараховано наступні періоди роботи: з 2 лютого 1993 року по 3 жовтня 1995 року в ГОВ “Гамма-Лтд” - запис на звільнення не завірений підписом відповідальної особи, дата звільнення та наказ на звільнення дописані. З 4 жовтня 1995 року по 24 листопада 1998 року в Українсько-ірландському акціонерному товаристві “Кантон”- запис про звільнення завірений підписом, відсутнє розшифрування посади. До заяви від 12.07.2021 подана трудова книжка НОМЕР_1 від 10.09.1979, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1979 до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 2 лютого 1993 року по 3 жовтня 1995 року в ТОВ “Гамма-Лтд”, з 4 жовтня 1995 року по 24 листопада 1998 року в Українсько-ірландському акціонерному товаристві “Кантон”, оскільки записи про звільнення в трудовій книжці з зазначенням посади та підпису посадових осіб внесені після подання попередньої заяви про призначення пенсії за віком від 22.04.2021, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, а Позивачем не подано належних документів, визначених Порядком, згідно яких можливо підтвердити стаж за періоди трудової діяльності з відповідно до записів трудової книжки, тому і підстави для їх зарахування відсутні. Відповідно до матеріалів відмовної пенсійної справи Позивача, його страховий стаж склав 16 рік 07 місяців 13 днів. Враховуючи вищезазначене, дії Головного управління є правомірними та вмотивованими, тому позов підлягає залишенню без задоволення.
У період із 21.02.2022 по 25.02.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У період із 07.03.2022 по 08.04.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.04.2021 про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 28.04.2021 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Вказано: за наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995 - запис на звільнення не завірені підписом відповідальної особи, дата звільнення та наказ на звільнення дописані; період роботи з 04.10.1995 по 24.11.1998 - запис про звільнення завірені підписом, відсутнє розшифрування посади.
З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2021 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії.
Рішенням №063350012276 від 19.07.2021 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано про незарахування до стажу роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995-, з 04.10.1995 по 24.11.1998 (посада та підпис посадової особи внесено після відмови від 22.04.2021.)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що при призначенні позивачу пенсії не було враховано наступні періоди:
- 02 лютого 1993 року по 3 жовтня 1995 року в ГОВ “Гамма-Лтд”;
- з 04 жовтня 1995 року по 24 листопада 1998 року в Українсько-ірландському акціонерному товаристві “Кантон”.
Підставою для неврахування вказаних періодів є: запис на звільнення не завірені підписом відповідальної особи, дата звільнення та наказ на звільнення дописані, запис про звільнення завірені підписом, відсутнє розшифрування посади.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Згідно статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено наявність записів у трудовій книжці позивача про прийняття на роботу та звільнення з роботи позивача у спірні періоди.
Незарахування спірних періодів до трудового стажу позивача відповідач обґрунтовує тим, що запис на звільнення не завірені підписом відповідальної особи, дата звільнення та наказ на звільнення дописані, запис про звільнення завірені підписом, відсутнє розшифрування посади у трудовій книжці позивача.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Отже, є протиправним не зарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивача при призначенні йому пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача із 02 лютого 1993 року по 03 жовтня 1995 року та із 04 жовтня 1995 року по 24 листопада 1998 року зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995 та з 04.10.1995 по 24.11.1998.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1993 по 03.10.1995 та з 04.10.1995 по 24.11.1998.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 ( дев'ятсот вісім ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук