ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2022Справа № 910/1992/22
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/1992/22
за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК РОЯЛ ХАУЗ"
про стягнення 20790,75 грн.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК РОЯЛ ХАУЗ" про стягнення 987 096,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами підряду на виконання будівельних робіт № 2019-41-Т від 22.04.2019 та № 2019-61-Т від 30.05.2019 в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач позбувся права на формування податкового кредиту на загальну суму 987 096,08 грн, у зв'язку з чим просить відшкодувати вказану суму втрачених коштів за рахунок відповідача відповідно є збитками позивача, як покупця послуг у відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, офіс 42.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.07.2017 № 903 «Про будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вулиць Мілютенка та ІІІолом- Алейхема у Деснянському районі» Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» визначено замовником такого будівництва.
Підпунктом 3.2 пункту 3 вказаного Розпорядження зобов'язано КП «Спецжитлофонд» визначити генеральну проектну та генеральну підрядну будівельну організацію для виконання будівельних робіт.
За результатом проведення публічних закупівель між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (за договорами - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК РОЯЛ ХАУЗ» (за договорами - Генпідрядник) було укладено:
- Договір підряду № 2019-41-Т на виконання будівельних робіт від 22.04.2019, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Мілютенка та Шолом-Алейхема у Деснянському районі (2 пусковий комплекс).
- Договір підряду № 2019-61-Т на виконання будівельних робіт від 30.05.2019, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Мілютенка та Шолом-Алейхема у Деснянському районі (3 пусковий комплекс).
На виконання умов договорів підряду за виконані відповідачем будівельні роботи на об'єктах будівництва позивач сплатив кошти у загальному розмірі 5 922 576,32 грн, з яких: 3 772 576,32 грн - по Договору № 2019-61-Т від 30.05.2019; 2 150 000,00 грн - по Договору №2019-41-Т від 22.04.2019, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №4147 від 17.08.2021 на суму 1 000 000,00 грн; № 4729 від 10.11.2021 на суму 122 576,25 грн; № 4231 від 19.08.2021 на суму 650 000,00 грн; № 4146 від 17.08.2021 на суму 1 000 000,00 грн; № 4145 від 17.08.2021 на суму 1 000 000,00 грн; № 3199 від 16.04.2021 на суму 1 500 000,00 грн; № 4226 від 18.08.2021 на суму 650 000,00 грн.
Відповідно до умов пункту 20.8 договорів підряду, Сторони погодили дотримуватися вимог Податкового кодексу України з адміністрування ПДВ, в тому числі вимоги щодо складання, оформлення та порядку своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, пунктом 20.9 договорів, передбачено, якщо в результаті невиконання або неналежного виконання однією із Сторін зобов'язань, зазначених у пункті 20.8 Договору, інша Сторона позбувається права на формування податкового кредиту ПДВ (у тому числі по податковим накладним, не зареєстрованим в ЄРПН, або зареєстрованих з порушенням вимог) та/або позбавлена інших прав, наданих ПК України, у зв'язку з формуванням податкового кредиту ПДВ, така потерпіла Сторона має право застосувати до іншої Сторони штраф у розмірі суми ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати.
Відповідно до пункту 20.10 договорів сума штрафу, зазначеного в пункті 20.9 Договору, виплачується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання письмової претензії однієї із Сторін, яка позбулася через дії/бездіяльність іншої сторони можливості формування податкового кредиту ПДВ, із суми платежу з господарської операції, в рамках якої виписувалася (або повинна була/бути виписана) незареєстрована/невірно зареєстрована/недійсна податкова накладна.
Положеннями п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Яка вбачається із виписок с системи електронного адміністрування ПДВ, доданих до матеріалів справи, відповідач не здійснив оформлення та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України податкових накладних на загальну суму ПДВ - 987 096,08 грн, з них: 628 762,72 грн по Договору підряду № 2019-61-Т та 358 333,33 грн по Договору підряду № 2019-41-Т.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензіями від 22.12.2021 № 056/24-2921 та № 056/24-2922 про виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати на рахунок Комунального підприємства «Спецжитлофонд» штрафів у сумі незареєстрованих податкових накладних з податку на додану вартість.
Відповідач вказані претензії позивача залишив без відповіді та виконання.
Оскільки відповідач з порушенням умов договорів підряду та вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні на спірну суму, у зв'язку з чим позбавив позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення додаткового зобов'язання на суму 987 096,08 грн, останній звернувся до суду з даним позовом про відшкодування збитків на суму 987 096,08 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, укладені між позивачем та відповідачем договори за правовою природою є договорами будівельного підряду.
Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Умовами п. 11.1 договорів підряду визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (Акт приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма № КБ-2в), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма № КБ-3) проміжними платежами в міру виконання робіт за етапами/видами/комплексами.
Отже, виходячи з умов п. 11.1 договорів підряду, саме на відповідача, як виконавця послуг, було покладено обов'язок після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та отримання оплати за надані послуги зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Таким чином, виходячи з вказаних вище положень Податкового кодексу України, у разі не проведення реєстрації податкової накладної в ЄРПН відповідачем, позивач втрачає право на включення суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, на зменшення податкового зобов'язання на суму 981 096,08 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Отже, підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Судом встановлено, що відповідач не виконав умови укладених з позивачем Договору підряду № 2019-61-Т від 30.05.2019 та Договору підряду №2019-41-Т від 22.04.2019, а також вимоги ст.201 Податкового кодексу України, чим позбавив позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 981 096,08 грн.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Товариством з обмеженою відповідальністю "БК РОЯЛ ХАУЗ" заперечень проти позову не наведено, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 20790,75 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК РОЯЛ ХАУЗ" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, офіс 42; ідентифікаційний код 42044574) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; ідентифікаційний код 31454734) 987 096 грн 08 коп. збитків та 14086 грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.05.2022.
Суддя А.І. Привалов