ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2022Справа № 910/20029/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 32382598)
про стягнення 37 200, 87 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 37 200, 87 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
18.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити процесуальний строк на його подання.
Також відповідачем 18.01.2022 подано до суду заяву про зменшення витрат на правничу (правову допомогу) та клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
26.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Відзив на позовну заяву від 14.01.2022 вих. № 03/164 разом з доданими до нього документами залишено без розгляду. Також даною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про признання судової автотоварознавчої експертизи.
16.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.
Разом з тим, суд вказує, що судом уже було розглянуто клопотання відповідача про признання судової автотоварознавчої експертизи та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 було відмовлено у його задоволенні, з огляду на відсутність сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, та вказано, що для з'ясування необхідних для вирішення даного спору обставин та для вирахування суми страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем (враховуючи розмір франщизи та фактично понесені позивачем витрати) відсутні підстави для залучення спеціальних знань в сфері автотоварознавства та призначення відповідної судової експертизи.
Оскільки, клопотання відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи, що надійшло до суду 16.02.2022 є ідентичним тому, що уже було розглянуте судом та будь яких нових обставин, з якими обумовлюється необхідність призначення експертизи відповідачем не вказано, то за таких обставин, суд не вбачає підстав для його розгляду, а відтак, вказане клопотання залишається без розгляду.
Таким чином, приймаючи до уваги, що розгляд справи № 910/20029/21 здійснюється за правилами спрощеного провадження та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
04.01.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 6001/21-Т/Ц4, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Строк дії договору встановлено з 11.01.2021 року по 10.01.2022 року.
08.05.2021 в м. Києві на бульварі Дружби Народів сталася ДТП за участю транспортного засобу "Peugeot", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2021 у справі № 757/27558/21-п ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та відповідно до рахунку № СОООО74940 від 19.05.2021 сплачено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 39 800, 87 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27135151 від 20.05.2021.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Peugeot", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (поліс № ЕР 201108139), то Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" має право зворотної вимоги до відповідача розміру страхового відшкодування в сумі 37 200, 87 грн (39 800, 87 грн - 2 600, 00 грн розмір франшизи).
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця транспортного засобу Peugeot", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно полісу № ЕР 201108139.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2021.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про страхування" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 201108139, а до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортну перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв'язку з цим набув прав кредитора за договором обов'язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов'язанні), та страховиком за договором обов'язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом № ЕР 201108139 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає за необхідне зазначати, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, з огляду на викладене вище, врахувавши те, що позивачем було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та відповідно до рахунку ТОВ "Автолайф Центр" № СОООО74940 від 19.05.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було сплачено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 39 800, 87 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27135151 від 20.05.2021, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, позивачем заявлено до відшкодування з відповідача витрати на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги б/н від 28.09.2021 в сумі 5 000 грн 00 коп.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 280921 від 28.09.2021, ордер серії ЗП 70273 від 28.09.2021, рахунок на оплату від 17.12.2021, акт виконаних робіт від 17.12.2021 на суму 5 000, 00 грн та платіжне доручення № 74250079 від 21.12.2021.
Із акту від 17.12.2021 вбачається, що адвокатом надано довірителю (позивачу) адвокатські послуги вартістю 5 000, 00 грн.
Також суд зазначає, що вказаний акт підписаний сторонами, що відповідно підтверджує факт належного надання адвокатом послуг без зауважень щодо їх повноти, якості та ціни з боку довірителя.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Відтак, оскільки в даному випадку адвокат із довірителем дійшли взаємної домовленості щодо визначених в акті виконаних робіт видів послуг та відповідно погодили вартість однієї години та загальну вартість наданих послуг, крім того, враховуючи, що надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то за таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено вірогідними засобами доказування завищення вартості за надані послуги.
Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального законодавства та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих послуг, а також часом витраченим на надання таких послуг та відповідно їх обсягом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування в сумі 37 200 (тридцять сім тисяч двісті) грн 87 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ясть тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 26.04.2022
Суддя Д.О. Баранов