ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"02" травня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/1057/21
За позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця“, м. Київ в особі філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд”, м. Київ
до відповідача Державного комунального підприємства “Комунальна служба”, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 110 143 грн. 04 коп. заборгованості за надані послуги водопостачання,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
представники:
Позивача - без виклику
Відповідача - без виклику
Акціонерним товариством “Українська залізниця“, м. Київ в особі філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд”, м. Київ заявлено позов до відповідача Державного комунального підприємства “Комунальна служба”, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 110 143 грн. 04 коп. заборгованості за надані послуги водопостачання.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2022 року відкрито провадження у справі № 907/1057/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк - письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 21.02.2022 року.
За змістом приписів ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує покликанням на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № ВТПЗ/18В-10П від 01.01.2018 року в частині повної оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується перед позивачем заборгованість у розмірі 110 143 грн. 04 коп. за період із вересня 2020 року по травень 2021 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення ухвали суду від 20.01.2022 року міститься у матеріалах справи), відзиву на позовну заяву в порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.01.2018 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі виробничого підрозділу “Львівське територіальне управління” філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд” (виконавцем, позивачем у справі) та Державним комунальним підприємством “Комунальна служба” (споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № ВТПЗ/18В-10П (далі - Договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення в об'ємах, визначених лімітом відпуску води, а саме - 24 705 м.куб./рік,, 2025 м.куб./міс., 67,5 м.куб./добу, та приймання стоків, за адресою: с. Оноківці, а споживач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 8.1. Договору, ціна на послуги централізованого водопостачання та водовідведення встановлюється згідно до вимог чинного законодавства та на момент укладення Договору складає, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання - 8 грн. 33 коп. (з ПДВ) за 1 куб.м. Оплата наданих послуг здійснюється згідно банківських реквізитів, зазначених у встановленому рахунку на оплату послуг, визначених цим Договором. При зміні тарифів оплата здійснюється за новими цінами, без зміни умов цього Договору. При цьому, виконавець повідомляє про зміну таких тарифів через засоби масової інформації у строки, визначені чинним законодавством.
За спожиту воду та скид стоків споживач сплачує рахунки виконавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 8.2. Договору).
За змістом п. 12.1. Договору, даний Договір набирає чинності з 01 січня 2018 року і укладається терміном на один рік з можливістю продовження його дії на той же термін у випадку, коли сторони за місяць до припинення дії Договору не заявлять бажання про його розірвання.
Як вбачається із матеріалів справи, виробничим підрозділом “Львівське територіальне управління” філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд” за період із вересня 2020 року по травень 2021 року надано відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 115 143 грн. 04 коп., підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії рахунків - фактур № 9/414 від 25.09.2020 року, № 10/414 від 27.10.2020 року, № 11/414 від 26.11.2020 року, № 12/414 від 24.12.2020 року, № 1/414 від 27.01.2021 року, № 2/414 від 25.02.2021 року, № 3/414 від 26.03.2021 року, № 4/414 від 26.04.2021 року та № 5/414 від 26.05.2021 року.
При цьому, суд констатує, що у вищезазначених рахунках-фактурах міститься вказівка на те, що останні є актами передавання-приймання виконаних послуг за відповідні розрахункові періоди.
Проте, вартість наданих позивачем послуг з водопостачання відповідачем оплачена частково на суму 5 000 грн., з огляду на що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 110 143 грн. 04 коп., несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач узяті на себе договірні зобов'язання виконав своєчасно та належним чином, надавши відповідачу у спірний період (вересень 2020 року - травень 2021 року) послуги з водопостачання на загальну суму 115 143 грн. 04 коп.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, оплативши вартість наданих йому послуг у розмірі 5 000 грн., у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 110 143 грн. 04 коп.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню повністю в розмірі 110 143 грн. 04 коп.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2 270 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства “Комунальна служба”, вул. Головна, будинок 59, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31004639) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця“ вул. Єжи Гедройця, будинок 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40075815) в особі філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд”, вул. Льва Толстого, будинок 61, м. Київ, 03035 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41149437) суму 110 143 (Сто десять тисяч сто сорок три гривні) грн. 04 коп. заборгованості за надані послуги водопостачання, а також 2 270 (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 02.05.2022 року.
Суддя Пригара Л.І.