майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"19" квітня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1367/21
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Комар Д.Ю., юрисконсульт, наказ №223-к від 01.08.2016 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Гринченко Т.Л., юрисконсульт, наказ №296-ОД від 27.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 1766 036,00грн
Процесуальні дії по справі.
Відповідно до ухвали суду від 22.12.2021 справу за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" до відповідача Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1766036,00грн розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.01.22р. відкладено підготовче засідання на 12:00год. 22.02.22р., витребувано додаткові докази та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 22.02.22р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00год. 17.03.22р., витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області письмові пояснення по суті питання, яке виникло в ході вирішення спору.
Ухвалою суду від 17.03.22р. відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 10:00год. 19.04.22р., повторно витребувано від ГУ ДПС у Житомирській області письмові пояснення по суті питання, яке виникло в ході вирішення спору.
В судовому засіданні 19.04.22р. заслухано представників сторін, безпосередньо досліджено докази та після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант" (м. Київ) звернулося з позовом до відповідача Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт. Новогуйвинське, Житомирського району) про стягнення 1 766036,00грн боргу за поставлену продукцію згідно Договору від 07.05.2008 №57/11/2008.
В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений товар згідно порядку, умов та строків, визначених Договором №57/11/2008 від 07.05.2008.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує у повному обсязі, на спростування доводів позову вказує на те, що наказ №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 31.03.2011 на отримання виробів в кількості 18 шт. на суму 2 394 036, 00 грн (з ПДВ) за своїм змістом та оформленням відноситься до первинних документів і повинен бути оформлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства. Посилаючись на норми п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ №88 від 24.05.1995 року (в редакції, чинній на момент укладення накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей) доводить, що у самому наказі на відпуск товарно-матеріальних цінностей не вказано місце складання документа, тобто за якою адресою відбулося відвантаження виробів; невірно зазначена адреса замовника (платника) - м. Житомир, замість Житомирська область, смт. Новогуйвинське. Доводить, що наказ на відпуск товарно-матеріальних цінностей не є належним доказом підтвердження здійснення господарської операції по Договору №57/11/2008 від 07.05.2008, оскільки на бланку наказу зазначено, що форма наказу затверджено Наказом Держкомстату України від 27.07.1998 №263, однак типовою формою М-20 затверджено документ - накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, оформлення відпуску товарно-матеріальних цінностей таким документом як наказ на відпуск товарно-матеріальних цінностей не передбачено, крім того, на на момент складання наказу на відпуск товарно-матеріальних цінностей у 2011 році наказ Держкомстату України №263 від 27.07.1998 року втратив чинності на підставі наказу Держкомстату України від 15.12.2003 №442. Доводить, що акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 2018, 2019 рік не можуть підтверджувати заборгованість, оскільки не вважають доказом здійснення господарської операції та не відносяться до первинних документів. Вважає, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, оскільки з моменту укладення та спливу терміну дії Договору №57/11/2008 від 07.05.2008 з врахуванням поставки виробів і звернення позивача до суду в грудні 2021 року пройшов значний строк протягом якого позивач не звертався до суду за захистом своїх прав. Одночасно вказав про факт списання кредиторської заборгованості.
25.01.2022 року позивач подав суду фото та характеристики виробу, що є предметом поставки за Договором №57/11/2008 від 07.05.2008.
У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача та доводить, що у наказі на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 31.03.2011 №148/15 у графі "виробник (постачальник)" зазначено назву підприємства, його ідентифікаційний код, що дає змогу без проблем визначити адресу виробника; позивач є виробником поставлених виробів та їх продавцем, а відповідно до умов Договору відвантаження виробів відбувається зі складу продавця; накладна згідно чинного законодавства складається під час відвантаження виробів, або відразу після його закінчення, а згідно умов Договору, відвантаження відбулося зі складу продавця на транспорт покупця; окрім того, вага кожного виробу складає близько 55 кг, що в свою чергу створює певні проблеми по його пересуванню, відповідач претензій щодо порушення ним умов, місця та способу відвантаження продукції не надсилав; в графах "замовник" та "одержувач" вказано ДП "ЖРМЗ", яке є юридичною особою та має постійну адресу; за умовами договору, відвантаження виробів відбувалася за складу продавця, а доставка виробів виконувалася самовивозом транспортом покупця за його власний рахунок; в первинних документах не зазначено про необхідність вказувати адресу доставки відвантажених виробів; первинним документом, який разом з позовною заявою надано в якості доказу на підтвердження відвантаження відповідачу виробів за Договором від 07.05.2008 за №57/11/2008 є наказ від 31.03.2011 за №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей, в якому зазначені всі обов'язкові реквізити, тому ніяких накладних при відвантаженні виробів ОТS-20.03 не виписувалося; позивачем не було порушено норм з оформлення первинної документації, оскільки законом не заборонено документування господарських операцій на виготовлення самостійних бланках, а в наказі на відпуск товарно-матеріальних цінностей містилися обов'язкові реквізити типових форм бланків, тому вважає його первинним документом та належним доказом підтвердження господарської операції; у відповідача були в наявності всі документи на які у своїй претензії посилався позивач, в т.ч. екземпляри первинних і бухгалтерських документів; підтвердженнями того, що відповідач визнавав до 30.03.2019 наявну в нього заборгованість в розмірі 1766000,00грн за Договором від 07.05.2008 №57/11/2008 можуть слугувати підписані ним акти звірки взаємних розрахунків та бухгалтерська довідка №217 від 30.03.2019 згідно з якої дана заборгованість була безпідставно списана; доводить, що заборгованість відповідача в розмірі 1766000,00грн за Договором від 07.05.2008 №57/11/2008 підтверджується первинними документами, оцінку яким надає відповідач у відзиві на позов; у відзиві відповідач визнав, що заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, списана 30.03.2019 року за результатами перевірки підприємства податковими органами як безнадійна, тим самим, визнав факт наявності такої заборгованості; доводи про сплив строку позовної давності у зв'язку із тим, що з моменту укладення та закінчення строку дії Договору №57/11/2008 від 07.05.2008 пройшов значний термін не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не враховує обставини початку перебігу позовної давності, які не пов'язуються з тими, що наводить відповідач, оскільки вчиненими діями останній визнавав борг , а позов подано до суду в грудні 2021; доводи відповідача про застосування до спірних відносин ст. 212 ЦК України щодо відкладальної обставини для виконання обов'язку провести розрахунок за Договором №57/11/2008 - отримання коштів від інозамовника, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач фактично ухилився як від оплати отриманих виробів , так і від їх повернення позивачу, як виробнику у разі відсутності поставки інозамовнику. Більше того, вчинені 30.03.2019 дії щодо списання заборгованості у розмірі 1 766 036,00грн як безнадійної за нормами податкового законодавства доводять, що остання виникла та не залежала від обставин відкладального змісту
У заяві від 16.02.2022 позивач просить суд, у разі визнання судом того, що позовна давність була пропущена, вважати її такою, що пропущена з поважних причин.
У запереченні на відповідь на позовну заяву відповідач дотримується процесуальної позиції щодо недоведеності позивачем факту поставки виробів за поданими з дефектом оформлення первинними документами. Оскільки додаткову угоду №3 від 30.06.2010 про зміну умови п.7.6 Договору від 07.05.2008 №57/11/2008 про строк його дії до 31.12.2011, укладено після закінчення строку дії договору, слід вважати, що поставка виробів 31.03.2011 відбувалась у спрощений спосіб, а не згідно Договору від 07.05.2008 №57/11/2008. Списання заборгованості в розмірі 1766000,00грн відбулося відповідно до п. п. 14.111 п. 4.1. ст. 14 Податкового кодексу України як безнадійної, а списана кредиторська заборгованість включена до складу "Інші операційні доходи" Звіту про фінансові результати за І квартал 2019 року, що у подальшому, відображено в податковій звітності за І квартал 2019. Факт списання заборгованості свідчить про сплив строку позовної давності для стягнення такої заборгованості у судовому порядку. Оскільки строк позовної давності, який розпочався з наступної дати поставки виробів з 01.04.2011 закінчився з 01.04.2014, сплинув, відповідач просить застосувати відповідні наслідки та відмовити у позові з цієї підстави.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07.05.2008 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "Квант" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (відповідач, покупець) уклали Договір №57/11/2008, відповідно до умов якого продавець зобов'язався виготовити, а покупець провести оплату та прийняти на умовах цього Договору продукцію, що іменується далі по тексту договору "Вироби", в кількості та за цінами, що вказані в Додатку 1 (Специфікація Виробів), який складає невід'ємну частину цього Договору (надалі за текстом - Договір №57/11/2008).
У п. 1.2. Договору №57/11/2008 сторони домовилися, що відвантаження виробів здійснюється зі складу продавця. Доставка виробів виконується самовивозом транспортом покупця за його власний рахунок.
Згідно п. 2.1. Договору №57/11/2008 ціна на вироби вказана в Протоколі погодження ціни (Додаток №2), що складає невід'ємну частину цього Договору. Загальна сума Договору складає 4 600 000 (чотири мільйона шістсот тисяч) грн в тому числі ПДВ 766 666, 67 (сімсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 67 грн. Сума договору є незмінною і не підлягає перегляду протягом дії даного Договору.
У п. 2.2. Договору №57/11/2008 сторони погодили, що розрахунки проводяться наступним чином:
- 2.2.1. 460 000, 00 що складає 10% від загальної суми цього Договору, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору обома сторонами;
- 2.2.2. залишок оплати за кожну отриману партію покупець перераховує не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання покупцем відповідної партії готових виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
Оплата проводиться шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця, який вказано в розділі "Юридичні адреси сторін" цього Договору (п. 2.3. Договору №57/11/2008).
У випадку невиконання вимог п. 2.2.2 цього Договору покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки, але не більше 10% від суми, що підлягає переказу (п. 2.4. Договору №57/11/2008).
У випадку недотримання термінів і умов поставки виробів згідно календарного плану (Додаток №3 до Договору) продавець повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неотриманої продукції, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної суми (п. 2.5. Договору №57/11/2008).
Відвантаження виробів згідно даного Договору виконується згідно календарного плану (Додаток №3 до Договору) (п. 3.1. Договору №57/11/2008).
Обставини форс-мажору, гарантійні зобов'язання, вирішення спорів сторони обумовили у розділах 4-6 Договору №57/11/2008.
Строк дії Договору №57/11/2008, згідно п. 7.6. - з моменту підписання його обома сторонами і до моменту його остаточного виконання, але не більше, ніж до 31.12. 2008 (а.с. 9-10).
07.05.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору №57/11/2008 , якою виклали додаток №1 в новій редакції, згідно з яким продавець зобов'язався виготовити, а покупець провести оплату та прийняти на умовах цього Договору продукцію з доробкою програмного забезпечення, що іменується далі "Вироби" в кількості та за цінами, що вказані в додатку №1 до даної додаткової угоди ( Специфікація №1 до Додаткової угоди №1).
У п. 2 додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони додали в розділ 1 Договору №57/11/2008 пункт 1.4., згідно з яким продавець за взаємною згодою сторін проводить доробку програмного забезпечення виробу OTS-20.03 в частині введення нової графіки, розміщення службової інформації на екрані відео-монітора VM-21 і відображення марки візування залежності від типу вибраної зброї.
У додатковій угоді №1 від 07.05.2009 сторони погодили підпункт 2.2.2. Договору №57/11/2008 в новій редакції: залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
У п. 4 додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони погодили додаток №2 в новій редакції, згідно з яким п. 2.1. замінено наступним змістом: ціна на вироби та на доробку вказана в Протоколі погодження ціни (додаток №2 до додаткової угоди №1), що складає невід'ємну частину Договору №57/11/2008. Вартість виробів, що виготовляється за Договором №57/11/2008 складає 5230080 грн (п'ять мільйонів триста двадцять тисяч вісімдесят грн) в т.ч. ПДВ -20% - 886 680грн (вісімсот вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят грн).
У п. 5 додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони змінили п. 7.6. Договору №57/11/2008, вказавши, що договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 (а.с. 11).
У специфікації, яка є додатком до додаткової угоди №1 від 07.05.2009 до Договору №57/11/2008 сторони погодили найменування продукції: виріб OTS- 20.03 з врахуванням доробки; одиниця виміру - шт; кількість, шт - 40; ціна, грн з ПДВ - 133 002, 00 грн; сума, грн з ПДВ - 5 320 080, 00 грн.
30.06.2010 сторони уклали додаткову угоду №3 до Договору №57/11/2008, про якою змінили п.7.6 про строк дії договору - до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до моменту остаточного виконання зобов'язань (а.с. 13).
08.12.2009 позивач листом за №530-458ф повідомив відповідача про готовність до відвантаження виробу OTS-20.03 згідно Договору №57/11/2008 в кількості 40 шт. (а.с. 21).
29.11.2010 позивач листом за №530-503ф повторно повідомив відповідача про готовність до відвантаження виробу OTS -20.03 в кількості 40 шт. згідно Договору №57/11/2008 та просив терміново забрати продукцію (а.с. 22).
31.03.2011 на підставі наказу №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей позивач відпустив відповідачу виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ 2 394 036, 00 грн.
12.12.2011 позивач надіслав відповідачу лист в якому просив терміново забрати виріб ОТS-20.03 згідно Договору №57/11/2008 у кількості 22 та погасити заборгованість у сумі 2111 436,00грн за поставлені вироби в кількості 18 шт. (а.с. 23).
10.10.2013 позивач надіслав відповідачу (станом на зазначену дату відбулася зміна назви юридичної особи відповідача на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") претензію за №170-1218 про зобов'язання прийняти товар та сплатити заборгованість за Договором №57/11/2008 на суму 1766036,00грн (а.с. 24).
У відповіді на претензію від 01.11.2013 за №2211 відповідач відмовився виконати її умови щодо прийняття товару у зв'язку із закінченням строку дії Договору №57/11/2008, водночас визнавши, що зобов'язання з оплати поставленого товару діє до повного виконання та буде виконане після отримання коштів з реалізації товару (а.с. 29).
У 2014, 2015, 2016 та 2018 роках сторони двостороннім підписанням актів звіряння розрахунків підтверджували заборгованість в розмірі 1766036,00грн за Договором №57/11/2008 (а.с. 16-20).
21.06.2018 за №170-226 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 1766 036,00грн (а.с. 27).
У відповіді на претензію від 06.08.2018 за №01-11/2314 відповідач наголосив, що оскільки не отримав остаточного розрахунку від інозамовника після відвантаження виробів, вважає зобов'язання з оплати таким, що не виникло за змістом п. 2.2.5. Договором №57/11/2008 (а.с. 30).
В подальшому у відповіді на пропозицію позивача укласти додаткову угоду до Договору №57/11/2008 від 12.03.2019 за №02/1021 відповідач зазначив, що правові підстави для її укладення відсутні, оскільки Договір №27/11/2008 припинив свою дію із закінченням строку , на який його було укладено (а.с. 79).
Відповідач також повернув позивачу без підпису акт звірки взаємних розрахунків за 2019 з посиланням на відсутність боргу в сумі 1766036,00грн станом на 31.12.2019 (а.с. 15).
В подальшому у відповіді на вимогу позивачу погасити заборгованість від 11.08.2021 за №02/1559 відповідач підтвердив, що за Договором №57/11/2008 заборгованість списана за результатами перевірки підприємства податковими органами як безнадійна, відповідно до вимог Податкового кодексу України.
16.12.21року позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за Договором №57/11/2008 на суму 1 766 036, 00 грн.
На виконання вимог ухвал суду у цій справі та справі № 906/1306/21, Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області повідомило, що за результатами проведеної позапланової перевірки діяльності ДП "Житомирський БТЗ" у 2019 році за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 донараховано податку на прибуток в сумі 26032,5 тис. грн та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 6508, 1 тис. грн, зменшено збитки на 77549,1 тис. грн, що відображено в акті №56/06-30-14-01/07620094 від 29.01.2019. За наданими підприємством до перевірки документами встановлено наявність кредиторської заборгованості перед ДП НДІ Квант (код ЄДРПОУ 14308138) відповідно договору від 01.01.2013 №60/13 в сумі 17660,0 тис. грн. В ході перевірки встановлено, що ДП "Житомирський БТЗ" занижено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу простроченої кредиторської заборгованості всього в сумі 3979,0 тис. грн, в т.ч. по взаємовідносинах з ДП НДІ Квант в сумі 1766,0 тис. грн.
Станом на дату ухвалення рішення суду у справі позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором №57/11/2007 в сумі 1766036,00грн, відповідач - відмовити як по суті, так і за спливом строку позовної давності.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Положеннями частини першої статті 19 та частин першої, другої статті 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина перша статті 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору ( ч. 3 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Так, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення власного виробництва здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки (ч.1 ст. 264 ГК України).
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч.3 ст.264 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 265 ГК України).
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками ( ч. 1 ст. 266 ГК України).
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці визначаються специфікацією за згодою сторін ( ч.2 ст. 266 ГК України).
У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем ( ч.5 ст. 267 ГК України).
Договір №57/11/2008 від 07.05.2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 за правовою природою є договором поставки , згідно з яким продавець зобов'язався доробити програмне забезпечення виробу OTS-20.03 в частині введення нової графіки, розміщення службової інформації на екрані відео-монітора VM-21 і відображення марки візування залежності від типу вибраної зброї, поставити виріб OTS- 20.03 з врахуванням доробки у кількості - 40 шт. на загальну сума, грн з ПДВ - 5 320 080, 00 грн.
Строк дії Договору №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 - до 31.12.2011, в частині а в частині розрахунків - до моменту остаточного виконання зобов'язань.
Поставка виробу OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394 036,00грн відбулась 31.03.2011 за первинним документом - наказом №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей . Оплату проведено в сумі 628000,00грн. Залишок боргу склав 1766036,00грн.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу ( ч. 6 ст. 265 ГК України).
Насамперед суд звертає увагу, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) ( правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.08.2021 р. у справі N 344/2483/18).
На підставі викладеного, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що поставка товару відбулася після закінчення строку дії Договору №57/11/2008 у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди №1 - 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 - 30.06.2010.
Відповідно до статті 655 ЦК України зміст зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу, також як і сторін за договором поставки, полягає в тому, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару ( п.2 ч.1 ст. 664 ЦК України). Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу ( ч.1 ст. 689 ЦК України). Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу ( ч.1 ст. 691 ЦК України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст. 692 ЦК України).
Окрім того, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини ( ч. 8 ст. 193 ГК України).
Виконавши 31.03.2011 обов'язок передати виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394 036,00грн, продавець за Договором №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 в силу приписів статей 665 та 691 та 692 ЦК України отримав право отримати від покупця кошти за отриманий товар. Зобов'язання з оплати товару покупець виконав частково на суму 628000,00грн та не виконав на суму 1766036,00грн.
Тобто, права та обов'язки за Договором №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 виникли та виконувалися щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створило відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором.
Частинами третьою, восьмою статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02. 2020 у справі № 909/146/19, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11. 2020 у справі № 920/61/19).
Наведений у статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Однак у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару ( правова позиція Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19).
Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.
Оскільки за поставлений виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394 036,00грн відповідач провів оплату в сумі 628000,00грн, суд розцінює первинний документ - наказ від 31.03.2011 №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей належним доказом такої поставки.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, умовою припинення у відповідача грошового зобов'язання на суму 1766036,00грн є його виконання.
Загалом глава 50 ЦК України "Припинення зобов'язання" не передбачає такої підстави для припинення грошового зобов'язання як сплив строку позовної давності, тим більше , за нормами Податкового кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Натомість правило ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язує суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як вже судом мотивовано, покупець зобов'язаний після прийняття товару сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 265 ГК України, ст. 655 ЦК України).
Правило ч.2 ст. 193 ГК України зобов'язує кожну сторону вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду ( ч.1 ст. 222 ГК України).
Позивач , не отримавши виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 1766036,00грн після 31.03.2011, вимушений був звертатися до покупця з претензіями від 10.10.2013 за №170-1218 та від 21.06.2018 за №170-226.
Окрім того, у 2014, 2015, 2016 та 2018 роках сторони двостороннім підписанням актів звіряння розрахунків підтверджували заборгованість в розмірі 1766036,00грн за Договором №57/11/2008 (а. с. 16-20). Відповідач у відповідях на претензії від 01.11.2013 за №2211 та від 06.08.2018 за №01-11/2314 факт заборгованості за Договором №57/11/2008 не заперечував, однак використовуючи договірну умову п.2.2.5 запевняв позивача, що проведе остаточний розрахунок після отримання коштів від інозамовника, якому товар було відчужено.
В ході вирішення справи відповідач не довів, що участь у виконанні ним грошового зобов'язання, що виникло з Договору №57/11/2008 перед позивачем, приймає участь третя особа, іменована у п.2.2.5 "інозамовник".
За загальним правилом боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором ( ст. 527 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
У будь-якому разі у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам ( ч.2 ст. 528 ЦК України).
З врахуванням викладеного, доводи відповідача в частині відсутності обов'язку особисто виконати грошове зобов'язання з оплати отриманого товару в сумі 1766036,00грн до отримання відповідної суми коштів від кінцевого покупця такого товару суд відхиляє як безпідставні.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем ( усталена судова практика ВПВС, викладена у п. 57 постанови від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У підпункті 2.2.2. Договору №57/11/2008 від 07.05.2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони погодили, що залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
Оскільки участь третьої особи у грошовому зобов'язані не встановлена та навіть за умови її наявності , відповідач мав оплатити поставлений товар не пізніше 11 квітня 2011 року. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення 1766036,00грн у судовому порядку розпочався 12.04.2011 відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України. Із цим позовом позивач звернувся до суду 16 грудня 2021року.
Встановлюючи обставини звернення позивача з позовом в межах перебігу загальної позовної давності у три роки, суд звертається до наступної матеріальної норми - статті 264 ЦК України.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За змістом 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку (п. п. 101 та 102 постанови ВПВС від 29.06.21р. у справі № 904/3405/19).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість ( п. 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.22р. у cправі № 924/1263/19; п. 62 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 ).
Акт звірки розрахунків за 2018 рік сторони підписали за весь рік, тобто станом на 31.12.2018 відповідач визнав заборгованість за Договором №57/11/2008 від 07.05.2008 на суму 1766036,00грн. Перебіг позовної давності тривалістю у три роки розпочався заново з 01.01.2019року. Позов подано в межах його перебігу - 16.12.2021.
Оскільки суд застосовує правило ст. 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, приписи ч.5 ст. 267 цього Кодексу, не застосовуються.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач довів обґрунтованість позовних вимог про стягнення боргу в сумі 1766036,00грн в межах перебігу строку позовної давності для їх задоволення по суті. Заперечення відповідача судом відхилено з наведених у рішенні суду мотивів.
Щодо розподілу судового збору
Позивач при зверненні з цим позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 26490,00грн , що підтверджується квитанцією № 59891606 від 15.12. 21р.
За правилом п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (вул. Дружби Народів, 1, смт. Новогуйвинське, Житомирського району, Житомирської області, 12441, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" (вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 14308138):
- 1766 036,00грн основного боргу;
- 26490,00грн судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 02.05.22
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (рек.)