вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2022 р. Cправа № 138/794/18
за позовом:Заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради Вінницької області
до: ОСОБА_1
до: Фермерського господарства "Ганна Плюс"
до: Могилів-Подільської районної ради Вінницької області
про визнання державного акта недійсним, повернення земельної ділянки
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників сторін:
прокурор: Кравчук О.Л.
позивача: не з'явився
відповідачів: не з'явились
У березні 2018 року Могилів-Подільська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який виданий 21 липня 1993 року на підставі рішення Ярузької сільської Ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23. Зобов'язано ФГ "Ганна плюс" повернути ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту шляхом підписання акту прийому передачі. Стягнуто в рівних частинах з ФГ "Ганна плюс" та ОСОБА_1 на користь прокуратури Вінницької області в розмірі 5823 грн 75 к. витрат на сплату судового збору.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвоката Гримайло К.Л. задоволено частково. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2021року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено Могилів-Подільській окружній прокуратурі, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач вправі звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
08.11.2021 р. до Вінницького апеляційного суду надійшла заява Могилів-Подільської окружної прокуратури про направлення вказаної справи на розгляд за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.11.2021 р. задоволено клопотання Могилів-Подільської окружної прокуратури про передачу справи за встановленою юрисдикцією, а справу № 132/794/18 передано до Господарського суду Вінницької області.
25.11.2021 р. справа № 138/794/18 надійшла за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 138/794/18) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ГПК України - у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом було здійснено запит з проханням надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.
06.12.2021 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла відповідь від відділу "Центр надання адміністративних послуг" із зазначенням витребовуваної інформації.
Господарський суд Вінницької області дослідивши матеріали справи № 138/794/18 дійшов висновку про необхідність відкриття провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 13.12.2021 р. відкрито провадження у справі № 138/794/18. визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.01.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор. Представник позивача та представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 13.12.2021 р.
Суд зауважує, що від Могилів - Подільської окружної прокуратури надійшла заява (вх. № канц. 01-34/355/22 від 13.01.22 р.) про залучення правонаступника, а саме просить суд замінити позивача у справі № 138/794/18 - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника - Могилів - Подільську міську раду Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, вінницька обл., код ЄДРПОУ 26340549).
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" визначено, що Ярузька сільська рада Могилів-Подільського району входить до складу Могилів-Подільської міської об'єднаної територіальної громади з адміністративним центром в м. Могилів-Подільський.
Крім того, Могилів-Подільською міською радою 08.12.20 прийнято рішення № 24 "Про припинення сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання" відповідно до якого припинено юридичні особи сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Могилів-Подільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 26340549) серед яких зазначено і Ярузьку сільську раду.
16 листопада 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин".
Цією постановою Держгеокадастру доручено прискорити проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та забезпечити передачу з 17.11.2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.
На виконання вказаних нормативно-правових актів та у зв'язку із утворенням Могилів-Подільської міської об'єднаної територіальної громади, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.12.2020 р. № 33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" Могилів-Подільській міській раді Вінницької області, шляхом підписання акту приймання-передачі від 09.12.2020, передано у комунальну власність земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради за межами населеного пункту та використовується фермерським господарством "Ганна плюс"
Земельна ділянка площею 10 га, яка знаходилась на території Ярузької сільської ради за межами населеного пункту та використовується фермерським господарством "Ганна плюс" перед переданням у комунальну власність проінвентаризовано та останній присвоєно кадастровий номер 0522688000:01:000:0339, а також уточнено площу земельної ділянки, а саме 9,4251 га.
Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", 17.03.2021 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи про право власності за № 294394662.
Тобто, на даний час, власником та розпорядником земельних ділянок, розташованих на території бувшої Ярузької сільської ради Могилів- Подільського району, в тому числі спірної, є Могилів-Подільська міська рада Вінницької області.
Суд дослідивши докази подані до заяви зважає на наступне.
Статтею 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що викладені в заяві про заміну позивача правонаступником у справі № 138/794/18 обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Наведене є підставою для процесуального правонаступництва, з огляду на що заява про заміну позивача правонаступником підлягає задоволенню.
Крім того прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судом задоволено.
Ухвалою суду від 13.01.2022 р. підготовче засідання у справі відкладено на 10.02.2022 р. Замінено позивача у справі № 138/794/18 - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника - Могилів - Подільську міську раду Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 26340549).
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор. Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 13.01.2022 р.
Суд зауважує, що 10.02.2022 р. від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/1334/22 від 10.02.2022 р.), яка судом задоволена, про що внесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Суд зауважує, що 10.02.2022 р. від прокурора надійшла заява про залучення співвідповідача (вх. № канц. 01-34/1334/22 від 10.02.2022 р.) а саме Могилів - Подільську районну раду Вінницької області, яка судом задоволена, про що внесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Крім того, 10.02.2022 р. від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протокол судового засідання.
01.03.2022р. в судове засідання сторони не з'явились.
Ухвалою суду від 01.03.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання на 31.03.2022 р.
31.03.2022 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.03.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 21.04.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протокол судового засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 21.04.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор.
Представник позивача не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 31.03.2022 р.
Представник відповідача Пшеничка С.В. в судове засідання не з'явився, направлена кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою «Адресат відсутній».
Представник відповідача ФГ «Ганна Плюс» в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101803512203.
Представник відповідача Могилів - Подільської районної ради Вінницької області в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101803512190.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідачів.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідачі належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що в ході вивчення стану законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району встановлено, що ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 , використовує земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Ярузької сільської ради на підставі державного акта на право постійного користування землею. Останній виданий на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано відповідачу, другий зберігається в Могилів-Подільській районній раді народних депутатів. Однак, як встановлено місцевою прокуратурою, рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів від 27.05.1993 р. про надання у користування земельної ділянки ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 площею 9,4251 га для ведення селянського (фермерського) господарства сільською радою народних депутатів не приймалося та Державний акт на право постійного користування землею виданий 21.07.1993 ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 всупереч вимог Земельного законодавства. Прокурором стверджується, що Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області, правонаступником якого є Могилів - Подільська міська рада ніяких дій щодо захисту свого порушеного права не вчинило, позов про визнання акту на право постійного користування земельною ділянкою недійсним та повернення земельної ділянки у розпорядження Могилів - Подільська міська рада шляхом підписання акта прийому-передачі спірної земельної ділянки не подало, що порушує інтереси держави, тому заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду і просить суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21.07.1993 на підставі рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №23. Зобов'язати ФГ «Ганна Плюс» повернути Могилів - Подільській міській раді земельну ділянку загальною площею 9,4251 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради за межами населеного пункту.
Суть заперечень відповідача ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 зводиться до наступного, рішенням 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993 приймалося і посилання позивача на те, що у зв'язку з неможливістю його віднайти воно відсутнє ґрунтується на припущеннях. Останнім стверджується що в Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області наявна технічна документація, на аркуші 13 якої по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акту на право постійного користування землею в с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств №5 від 04.01.1993 наявний опис меж здійснений землевпорядною організацією Інституту землеустрою Вінницький філіал на земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району та який знайшов своє відображення і в державному акті на право користування землею серії ВН від 21.07.1993, примірник якого знаходиться у відповідача та в архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області. Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з посиланням на рішення №7 від 30 березня 1993 року, згідно якого Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області та акт по встановленню меж ділянки в натурі від 09.06.1993, в якому встановлено, що на виконання рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації Яроменка В.С., голови Ярузької сільської ради народних депутатів Цимбалюк Г.Г. та фермера ОСОБА_2 пред'явивши свої повноваження встановлено межі в натурі. Дані документи підтверджують існування спірного рішення. Також зазначив, що не має жодної заборгованості за користування спірною земельною ділянкою. Крім того, в п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» №3613-VІ в редакції від 19.10.2016 р. встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Також відповідач вважає, що позов пред'явлений з пропуском строків звернення до суду.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: згідно Державного акту серії ВН від 21.07.1993 р. на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27.05.1993 р. надається у постійне користування земельна ділянка площею 10 га в межах згідно з планом ОСОБА_2 , правонаступнком якого є ОСОБА_1 .. Земельна ділянка розташована на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства).
Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що в матеріалах справи міститься довідка архівного відділу Могилів-Подільської РДА Вінницької області №1/05-4 та №2/05-4 від 10.01.2018 р., у 21 скликанні Ярузької сільської ради народних депутатів проведено 13 сесій (тринадцята сесія проведена 01 квітня 1994 року), наступною була перша сесія 22 скликання, проведена 16 липня 1994 року. У справі протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік документів про проведення засідання сесії сільської ради від 27 травня 1993 року немає.
Окрім того, згідно повідомлення Могилів-Подільської РДА Вінницької області №01-25/1 від 15.01.2018, Державний акт на право постійного користування землею №23 виданий 21.07.1993 р. ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 10 га на території Ярузької сільської ради та документи, на підставі яких видано вказаний державний акт у Могилів-Подільській районній раді відсутні .
Згідно довідок Ярузької сільської ради №2-19/1 від 03.01.2018 р. та №143 від 08.02.2018, ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 , дійсно використовує земельну ділянку із земель державної власності на підставі Державного акту на право постійного користування. Коштів до бюджету сільської ради за використання вказаної земельної ділянки за період з 2014 року по даний час не надходило. Податку на дану земельну ділянку взагалі не сплачував з моменту надання земельної ділянки йому в користування. Протоколи та рішення сесій сільської ради до 2015 року зберігаються в районному архівному відділі Могилів-Подільської РДА. Згідно Даних архівного відділу засідання 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27.05.1993 року не проводилося.
Згідно повідомлення відділу у Могилів-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку загальною площею 10 га. яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія ВН від 21.07.1993 року перебуває в користуванні ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району не виготовлялась, тому витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надати неможливо. Згідно із додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (пункт 4 розділу ІІ) нормативна грошова оцінка 1 га ріллі з врахуванням коефіцієнту індексації за межами населених пунктів по Вінницькій області станом на 01 січня 2018 року складає 27078 грн. 28 коп.
Тому за доводами прокурора рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів від 27.05,1993 р. про надання у користування земельної ділянки ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , площею 10 га для ведення селянського (фермерського) господарства сільською радою народних депутатів не приймалось та державний акт на право постійного користування землею виданий 21.07.1993 р. ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , з порушеннями норм Земельного законодавства та є підставою для визнання останнього недійсним.
Водночас судом встановлено, що в Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області (правонаступником якого є Могилів-Подільська міська рада) наявна технічна документація, на аркуші 13 якої по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акту на право постійного користування землею в с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств №5 від 04.01.1993 наявний опис меж здійснений землевпорядною організацією Інституту землеустрою Вінницький філіал на земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району та який знайшов своє відображення і в державному акті на право користування землею серії ВН від 21.07.1993, примірник якого знаходиться у відповідача та в архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області. Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з посиланням на рішення №7 від 30 березня 1993 року, згідно якого Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області та акт по встановленню меж ділянки в натурі від 09.06.1993, в якому встановлено, що на виконання рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації Яроменка В.С., голови Ярузької сільської ради народних депутатів Цимбалюк Г.Г. та фермера Пшеничко В.Г. пред'явивши свої повноваження встановлено межі в натурі.
Водночас Державний акт складено у чотирьох примірниках, зокрема з яких перший видано землекористувачеві ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , другий зберігається у Могилів-Подільській районній раді народних депутатів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23 (а.с.13 Т1).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21.07.1993 р. на підставі рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів - Подільського району Вінницької області від 27.05.1993 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею № 23 та про зобов'язання ФГ "Ганна Плюс" повернути Могилів - Подільській міській раді Вінницької області земельну ділянку загальною площею 9, 4251 га з кадастровим номером 0522688000:01:000:0339.
Судом встановлено, що власником та розпорядником земельних ділянок, розташованих на території бувшої Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району в тому числі спірної земельної ділянки є Могилів - Подільська міська рада Вінницької області.
З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов'язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (правонаступником якого є Могилів - Подільська міська рада Вінницької області) ніяких дій щодо захисту свого порушеного права не вчинило, позов про визнання акта на право постійного користування земельною ділянкою недійсним та повернення земельної ділянки у розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (правонаступником якого є Могилів - Подільска міська рада) не подало, що порушує інтереси держави, тому Заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.
Суд зазначає, що за доводами Прокурора оскаржуваний державний акт виданий з порушенням земельного законодавства, оскільки рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів від 27.05.1993 р. про надання у користування Пшеничку В.Г. земельної ділянки для ведення фермерського господарства сільською радою не приймалося, при цьому мотивує його відсутністю у відповідних органах, а також тим, що 14 сесія 21 скликання не проводилася, на що також посилається Ярузька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області у відповіді на запит прокурора. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав на земельні ділянки (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Як встановлено судом, згідно Державного акту серії ВН від 21.07.1993 р. на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27.05.1993 р. надається Пшеничко В.Г., правонаступником якого є ОСОБА_1 ,у постійне користування земельна ділянка площею 10 га в межах згідно з планом.
Земельна ділянка розташована на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства).
Як слідує, з матеріалів справи Державний акт складено у чотирьох примірниках, зокрема: землекористувачеві Пшеничко В.Г., правонаступником якого є ОСОБА_1 , Могилів-Подільській районній раді народних депутатів, Ярузькій сільській раді. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна технічна документація, де на аркуші 13 якої по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акту на право постійного користування землею в с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств №5 від 04.01.1993 наявний опис меж здійснений землевпорядною організацією Інституту землеустрою Вінницький філіал на земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району та який знайшов своє відображення і в державному акті на право користування землею серії ВН від 21.07.1993, примірник якого знаходиться у відповідача та в архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області. Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з посиланням на рішення №7 від 30 березня 1993 року, згідно якого Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області та акт по встановленню меж ділянки в натурі від 09.06.1993 р., в якому встановлено, що на виконання рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації Яроменка В.С., голови Ярузької сільської ради народних депутатів Цимбалюк Г.Г. та фермера Пшеничко В.Г. пред'явивши свої повноваження встановлено межі в натурі.
У відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31) в редакції станом на 27.05.1993 р. - встановлено наступне:
пунктом 1.7. - на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки;
пунктом 1.10. - технічна документація при складанні державних актів включає: при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами;
пунктом 3.1. - державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.
Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.
пунктом 3.2. - державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно:
- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю за формою згідно з додатком № 1;
- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2;
- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком № 3;
- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.
пунктом 3.3.- договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за формою згідно з додатком № 5.
пунктом 3.4. - книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради.
пунктом 4.1. - власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання.
пунктом 4.2. - другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.
Згідно із ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.07.1993 р.) було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Відповідно до ст. 23 того ж Кодексу право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Після набрання чинності ст. 92 Земельного Кодексу 2001 року свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.
Таким чином, право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування в тому числі для ведення селянсько (фермерського) господарства, зберігається й зараз.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про не доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при його видачі, оскільки саме посилання на відсутність рішення Ярузької сілької ради 14 сесії 21 скликання від 27.05.2003 р. у відповідних органах, не спростовує факту правомірного набуття державного акту відповідно до вимог доказів які містяться в матеріалах справи та у відповідності чинного законодавства діючого на той час, що за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову.
Крім того, з урахуванням викладеного вище саме орган, який видав відповідний державний акт покладено обов'язок його зберігання, що останнім не здійснено.
Водночас, відповідачем ОСОБА_2 правонаступником якого є ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури.
Суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і має застосовуватися до вимог зі спорів, що виникають у цивільних правовідносинах, визначених у частині першій ст. 1 ЦК України.
Оскільки, положеннями господарського законодавства строки позовної давності у спорах, що виникають із господарських правовідносин, окремо не визначені, в порядку застосування законодавства за аналогією під час розгляду спорів в порядку господарського судочинства підлягають застосуванню положення цивільного законодавства що визначають строки позовної давності та наслідки їх пропущення.
Суд зауважує, що предметом позову, поданого прокурором в інтересах позивача, є: визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21.07.1993 р. на підставі рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів - Подільського району Вінницької області від 27.05.1993 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею № 23 та про зобов'язання ФГ "Ганна Плюс" повернути Могилів - Подільській міській раді Вінницької області земельну ділянку загальною площею 9, 4251 га з кадастровим номером 0522688000:01:000:0339.
Суд зазначає, що віндикаційним позовом є позов неволодіючого власника до незаконно володіючого не власника про витребування майна. Умовами звернення з таким позовом є те, що:
1) позивач вважає себе власником майна;
2) особа, яка вважає себе власником фактично втратила володіння річчю;
3) позивач вважає, що відповідач є незаконним володільцем;
4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах;
5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ;
6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.
Тобто, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Негаторним же позовом є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння (стаття 391 ЦК України).
Отже, можна зробити висновок, що негаторний позов - це позов про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Умовами його пред'явлення є наступні: 1) позивач є власником речі; 2) поведінка відповідача є протиправною; 3) на момент пред'явлення позову протиправна поведінка має тривати і перешкоджати користуватися майном його власнику.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Під час вирішення питання про віднесення заявленого у справі позову до віндикаційного чи негаторного, які є різновидами способів захисту права власності, поняття володіння потрібно розглядати як складову змісту такого права у розумінні положень частини першої статті 317 ЦК України.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.
На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб'єктів порівняно з іншими суб'єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів (позиція Великої Палати Верховного Суду, виражена в постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.
Як зазначено вище, рішенням 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27.05.1993 р. було надано у постійне користування земельна ділянка площею 10 га в межах згідно з планом, як наслідок 21.07.1993 р. ОСОБА_2 правонаступник якого є ОСОБА_1 бло оформлено державний акт.
Тобто зазначеною інформацією позивач головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (правонаступник Могилів - Подільська міська рада Вінницької області) володів як мінімум із моменту отримання винесення рішення та одержаного акту на право користування земельною ділянкою із від 21.07.1993 р., тобто на момент прийняття рішення позивач мав повне та точне уявлення про те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 .
Крім того, інформація про формування земельної ділянки з кадастровим номером , її межі та про її статус як ділянки, що перебуває у приватній власності, була доступна на сайті Публічної кадастрової карти України.
З урахуванням вищевикладеного, позивач Держгеокадастру у Вінницькій області (правонаступник Могилів - Подільська міська рада Вінницької області) не лише міг бути обізнаний про порушення свого права, але й був зобов'язаний знати про стан власності земельних ділянок, на яких, відповідно до наявної у нього інформації, знаходились пам'ятки місцевого значення.
Отже, строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду за оскарженням оспорюваного державного акту, становив 3 роки та сплив 22.07.1996 р. Проте, прокурор звернувся до суду в 2021 році, посилаючись на перевірку з пропуском строку позовної давності більш ніж на 15 років.
Водночас суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява №3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов'язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом встановлений факт не обґрунтованості позовних вимог, відповідно до чого суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на адресу електронної пошти позивача: та на електронні адреси: prok-mp@ukr.net.; mpmvk@mpmr.gov.ua.
Повне рішення складено 02 травня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2, 3 - прокурору, позивачу (вул. Покровська, 5, м. Могилів - Подільський, Вінницькаобл., 24000; (пл. Шевченка, 6/16, м.Могилів-Подільський, Вінницька обл.,) 3,4,5 - відповідачам (вул. Фізкультурна, буд. 8, м. Могилів - Подільський, Вінницька
обл.) (вул. Виноградна, 46, с. Яруга, Могилів-Подільський р-н., Вінницька обл.)(24000,
м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка,1)