26.04.2022 року м. Дніпро Справа № 904/2166/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Білецької Л.М., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 (суддя Владимиренко І.В.; повне рішення складено 08.10.2021) у справі № 904/2166/20
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон», м. Дніпро
про визнання грошових вимог у сумі 2227545,85 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 30.12.2020 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою, відповідно до якої, з урахуванням уточнень, управління просить суд визнати грошові вимоги у загальному розмірі 2227545,85 грн у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон».
Заява мотивована наявністю у боржника обов'язку зі сплати податкової заборгованості, що з'явилася у товариства на підставі податкового повідомлення-рішення, ухваленого податковим органом за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки боржника за період до відкриття ліквідаційної процедури у даній справі, і наявністю заборгованості за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20 грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» у розмірі 2227545,85 грн відхилені.
Грошові вимоги у розмірі 2120162,65 грн відхилені місцевим господарським судом на підставі частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки зазначене грошове зобов'язання виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.04.2021, тобто після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 904/2166/20.
Відмову задоволенні грошових вимог у розмірі 107383,20 грн місцевий господарський суд відхилив, оскільки вказана заборгованість перед бюджетом у боржника за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007 відсутня, що встановлено рішенням суду у господарській справі № 904/2166/20 (904/5835/20), яке набрало законної сили 19.05.2021.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги задовольнити.
Скаржник зазначає, що податкові зобов'язання боржника у розмірі 2120162,65 грн, визначені контролюючим органом проведеною 10.03.2021 позаплановою документальною перевіркою, на підставі якої прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.04.2021, виникли до прийняття постанови від 18.11.2020 у справі № 904/2166/20, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксон» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у боржника заборгованості у сумі 107383,20 грн зі сплати орендної плати за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007, оскільки вказана сума відповідно до умов договору доручення № 10/09-20 від 10.09.2020 сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Промполітікс» (повірений) за рахунок власних грошових коштів, замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» (довіритель), що суперечить Податковому кодексу України і частині першій статті 1000 Цивільного кодексу України, якими не передбачено право повіреного погашати борг боржника за рахунок власних коштів.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксон» у відзиві на апеляційну скаргу, заперечило проти її доводів, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Боржник зазначив, що нараховані грошові зобов'язання відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15.04.2021 не відносяться ні до конкурсних ні до поточних зобов'язань, оскільки виникли після визнання боржника у даній справі банкрутом, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також, на думку боржника, є правомірною відмова місцевим господарським судом у задоволенні грошових вимог за зобов'язанням із внесення орендної плати за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007 у сумі 107383,20 грн, оскільки рішенням суду у господарській справі № 904/2166/20 (904/5835/20), яке набрало законної сили 19.05.2021 встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» заборгованості за цим договором, що згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальною обставиною по відношенню до боржника у даній справі.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20.
У судовому засіданні 26.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 відкрито провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон».
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» здійснено 14.05.2020 (номер публікації на сайті ВГСУ - 64786).
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020, крім іншого, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксон» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців.
Господарським судом Дніпропетровської області 18.11.2020 оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет.
За результатами проведеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області документальної позапланової виїзної перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» за період 01.01.2017 по 31.12.2020 складено акт від 10.03.2021 № 857/04-36-07-09/24423/171. За підсумками перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Діксон» направлено наступні податкові повідомлення-рішення: від 15.04.2021 № 0049600709 на суму 109305,15 грн (основний платіж - 87444,12грн, штрафна санкція - 21861,03грн); № 0049610709 на суму 32906,25 грн (основний платіж - 26325,00 грн, штрафна санкція - 6581,25грн); № 0049600709 на суму 1976591,25 грн (основний платіж - 1581273,00 грн, штрафна санкція - 395318,25грн); № 0049650709 на суму 1360,00 грн (штрафна санкція).
Загальна сума грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях становить 2120162,65 грн.
Також Головне управління ДПС у Дніпропетровській області заявило грошові вимоги у розмірі 107383,20 грн, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов договору оренди землі від 20.08.2007.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2021 залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20).
Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксон» сплатило заборгованість за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є дослідження наявності підстав для задоволення заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.
Згідно із статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
У статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства наведено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Таким чином, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Відповідно до частини третьої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Апеляційний господарський суд зазначає, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
У пункті 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Таким чином, з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури порядок погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Кодексом України з процедур банкрутства.
Однією з основних засад господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України є верховенство права.
У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі №1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України та частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, апеляційний господарський суд доходить висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Підпунктом 37.3.4 пункту 37.3 статті 37 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Оскільки, як зазначено вище, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які перебувають в процедурі банкрутства, а також передбачене положеннями статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства звільнення боржника з моменту визнання його банкрутом у від обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), апеляційний господарський суд доходить висновку, що відповідно до підпункту 37.3.4 пункту 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, податковий обов'язок боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, припиняється.
Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, матиме наслідком порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
Як встановлено матеріалами справи, 13.05.2020 відкрито провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон».
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» здійснено 14.05.2020 (номер публікації на сайті ВГСУ - 64786).
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксон» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській з заявою про визнання грошових вимог звернулося до місцевого господарського суду 30.12.2020, в якій, з урахуванням уточнень від 16.08.2021, просить задовольнити грошові вимоги до боржника у даній справі в загальному розмірі 2227545,85 грн.
При цьому, грошові вимоги у сумі 2120162,65 грн нараховані на підставі проведеної 10.03.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області документальної позапланової виїзної перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон», за підсумками якої контролюючим органом направлено боржнику податкові повідомлення-рішення від 15.04.2021.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, відповідно до положень статей 57-58 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.08.2019 за результатами розгляду справи № 913/412/16.
Оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 15.04.2021, грошове зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 15.04.2021, в той час як постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята місцевим господарським судом 18.11.2020, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні грошових вимог в цій частині на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання боржником вищевказаних податкових повідомлень-рішень, а ліквідатор боржника в судовому засіданні зазначив про їх оскарження в адміністративному суді.
Доводи скаржника щодо неправомірності відхилення місцевим господарським судом грошових вимог у розмірі 107383,20 грн, які виникли за договором оренди землі № 5529 від 20.08.2007, також не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки рішенням суду у господарській справі № 904/2166/20 (904/5835/20), яке набрало законної сили, встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» відсутня заборгованість за вказаним договором, що з урахуванням положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення при розгляді даної справи.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20 залишити без задоволення
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.05.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко