02.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/6058/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 р., суддя Васильєв О.Ю., у справі №904/6058/21
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
м. Кривий Ріг
про стягнення 135 607, 48 грн.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ «Інгулецький ГЗК» (відповідач) 135 607, 48 грн. (в т.ч.: 128 437,60 грн. (з ПДВ) - плата за користування вагонами та 7 169,88грн.(з ПДВ) збір за зберігання вантажу) заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : в лютому 2021 року залізницею на адресу одержувача - ПрАТ «Інгулецький ГЗК» були прийняті до перевезення порожні власні вагони ; проте вони були затримані на підходах до станції призначення у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем на свою під'їзну колію. На підтвердження фактів затримки вагонів на коліях станції призначення з вини відповідача позивач надав акти загальної форми ГУ-23, відомості плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 18029008.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 у справі №904/6058/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивова тим, що затримка вагонів, що прямували на адресу ПРАТ №ІНГЗК», на підходах до станції Інгулець на підставі наказів №№ 88,89,90,91,92 відбувалась з причин, що залежать від залізниці, вини відповідача в затримці вагонів немає. В зв'язку з чим нарахування плати за користування вагонами та збору за хберігання вантажу відповідачеві є безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що суд надав правову оцінку аргументів сторін на зробив правомірні висновки, дослідивши всі докази у справі, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності та прийняв законне та обгрунтоване рішення у справі.
Так, позивач зазначає про те, що п. 2 Договору визначено, що розгорнута довжина під'їзної колії Відповідача складає 50624,66 погонних метрів. Це означає, що відповідач має достатній колійний розвиток своєї під'їзної колії. Тому його посилання на те, що він не має можливості прийняти від залізниці вагони, які прибули на його адресу, через те, що залізниця не забрала кілька вагонів після вивантаження є безпідставним.
Так, акти загальної форми містять зауваження щодо незабраних залізницею вагонів. Але наявність такої незначної кількості вагонів, що не забрані залізницею, не виключає технічної можливості для приймання відповідачем на свою під'їзну колію порожніх вагонів, що прибули на його адресу.
Відмова відповідача приймати вагони понад заплановану кількість також є безпідставною, оскільки договори про забезпечення порожніми вагонами відповідач укладає з власниками вагонів та операторами без участі залізниці і сам планує кількість їх та строки.
Задача залізниці полягає у тому, аби доставити відправлені вагони на адресу вантажоодержувача - у даному випадку Відповідача, та передати йому у встановленому порядку. Тому у випадку надходження на його адресу від власників надмірної кількості порожніх вагонів, вина залізниці відсутня.
Також відповідач відмовляється від сплати нарахованих коштів у зв'язку із здаванням на під'їзну колію відповідача не всіх вагонів, що прибули на його адресу, при цьому посилається на п. 7 Договору.
Дійсно, відповідно до п. 7 Договору всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон.
Таким чином у договорі визначено верхню межу кількості вагонів (за кількістю осей та вагою вантажу), тобто відповідач не має технічної можливості приймати одночасно більше вагонів, ніж передбачено цим пунктом договору.
Будь-яка інша партія вагонів, що не перевищує верхню межу, може бути подана на під'їзну колію, і відповідач не має жодних технічних перешкод для прийому цих вагонів.
Разом з тим, під час технічного огляду вагонів працівниками залізниці перед подаванням їх на під'їзну колію відповідача, можуть бути виявлені вагони з такими технічними несправностями, які не можуть бути усунені на місці. Такі вагони вилучаються та направляються для здійснення ремонту на ПТО або в депо.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Тому зауваження відповідача про те, що залізниця за будь-яких умов зобов'язана подавати на під'їзну колію всі вагони, що прибули на його адресу одним поїздом, суперечить вимогам Статуту.
Разом з тим відмова відповідача від своєчасного прийому вагонів, що прибули на його адресу однією групою, через те, що під час технічних операцій від них було від'єднано кілька несправних вагонів, також не ґрунтується на вимогах закону або інших нормативних документів, а свідчить лише про довільне тлумачення ним положень одного з пунктів Договору.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В. ( доповідач ), судді - Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 р. у справі №904/6058/21, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.20р. між РФ «Придніпровська залізниця АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Інгулецький ГЗК» було укладено договір №ПР/М-2024-/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станцій Інгулець Регіональної філії «Придніпровська залізниця».
Пунктом 1 цього договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП «Придніпровська залізниця»: стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2 ( п.1 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки «Межа під'їзної колії», які встановлено продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу «Н-І», на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу «Н-ІІ» ( п.1 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Пунктом 4 цього договору передбачено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику залізничного цеху ПрАТ «ІнГЗК» не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у «Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження» форми ГУ-2 (п. 5 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (п.6 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці (п. 10 договору про ксплуатацію під'їзної колії).
Власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок спеціальним режимом використання філії « СРЦД » (п. 14 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами , скріплення печатками Сторін, і діє з 01 квітня 2020 до 31 березня 2021 року. (п. 21 договору про експлуатацію під'їзної колії) ( т.3, а.с.51-55).
Так, у лютому 2021р. за відповідними накладними на адресу ПрАТ «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» були прийняті до перевезення порожні власні вагони. Згідно зазначених накладних станція та залізниця призначення Інгулець Придніпровської залізниці. (т.1 , а.с. 90-250 ; т.2, а.с. 1 - 250; т.3, а.с.1-20).
У зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу з колій станції призначення, вищезазначений вантаж було затримано на шляху прямування за наказами №№ 88, 89, 90, 91 від 15.02.2021р., № 92 від 16.02.21р. про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення. За цим фактом на станції затримки Кривий Ріг Західний, Мусіївка, Чортомлик у порядку , передбаченому п.п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23 № 29 від 17.02.21р., № 31 від 15.02.21р., № 7 від 16.02.21р., № 7 від 15.02.21р., № 30 від 17.02.21р., № 32 від 15.02.21р., № 31 від 17.02.21р., № 33 від 16.02.21р., № 2 від 17.02.21р., № 2 від 15.02.21р., акти загальної форми ГУ-23 та станцією призначення Інгулець вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Накази на початок і кінець затримок надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства (т.1, а.с.51-89).
По прибуттю на станцію призначення вагонів на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК у відповідності з п.4 Правил користування вагонами вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи в книзі ф.ГУ-2. Але, прибулі на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вагони своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 557, 567, 571, 573, 575, 576 від 17.02.2021р., № 580, 583, 584, 586, 587, 588 від 18.02.021р., № 595, 596, 598, 601, 602 від 19.02.2021р.
Несвоєчасне забирання з колій станції Інгулець одержувачем -ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вантажів , які прибували на його адресу є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу та ст.ст.46,47,125 Статуту залізниць України та п.5 Договору № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч від 20.03.20р.
Підтвердженням зайнятості колій станції призначення Інгулець під час затримки вищевказаного вантажу на шляху прямування є акти загальної форми ГУ-23, які були складені про несвоєчасне забирання ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Інгулець.
Враховуючи викладені обставини, позивачем розраховано плату за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 №№ ф.ГУ-46 №№ 18029264, 18029265, 18029266, 18029267, 18029268, 18029269, 19029270, 19029271, 19029272, 19029273, 19029275, 19029277, 19029278, 19029281, 21029286 на суму 128 437,60грн.(з ПДВ) та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 18029008 в сумі 7 169,88грн.(з ПДВ) на загальну суму 135 607,48грн.(з ПДВ). (т.1, а.с.17-48, 49).
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка зі сторони відповідача підписані із запереченнями. Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 128 437, 60 грн. та збір за зберігання вантажу у сумі 7 169, 88 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з ст.36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру
Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Пунктами 3, 6, 8 - 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6)…
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій (п.6).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8).
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п.9).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.
Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п.10).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.12).
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п.13).
Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п. 5, п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці - з моменту затримки.
Метеріалами справи встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Інгулець Придніпровської залізниці. (т.3., а.с.21-49).
Станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки відповідно до наказів № 88 від 15.02.21р., №89 від 15.02.21р., №90 від 15.02.21р. , №91 від 15.02.21р., №92 від 16.02.21р., №93 від 16.02.21р., згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 128 437, 60 та збір за зберігання вантажів за накопичувальним картками ф. ФДУ-92 в розмірі 7 169, 88 грн. В той же час, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення.
Таким чином, відмова ПрАТ «Інгулецький ГЗК» від сплати нарахованої суми безпідставна з наступних обставин.
Відповідно до п.9 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.20: з під'їзної колії вагони здаються: вагони навантажені концентратом - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів, інші - у тій кількості, у якій були передані за повідомленнями, які передає прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПрАТ «ІнГЗК» по телефону прийомоздавальнику станції. Вагони подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець. Тобто здавання вагонів з під'їзної колії здійснюється локомотивом власника під'їзної колії. Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів працівниками відправника і залізниці. При цьому Пам'ятки про забирання вагонів ф.ГУ-45 підписані представником відповідача без заперечення.
Вище зазначене спростовує твердження щодо несвоєчасного забирання готових маршрутів з під'їзної колії, що і спричинило затримку вагонів на коліях станції призначення.
Виходячи з положень до п.1.2 ЄТП, під'їзна колія ПрАТ «Інгулецький ГЗК» має відповідний колійний розвиток: операції з вагонами виконуються переважно на станціях Промислова, Навантажувальна. Кожна з наведених станцій має достатньо колій для розміщення вагонів, щодо яких здійснюються навантажувально-розвантажувальні операції. Але при цьому комбінат не забирає з колій станції Інгулець вагони, що прибули на його адресу, чим спричиняє ситуацію, за якої залізниця не має можливості доставити на станцію призначення інші вагони, які слідкують на адресу підприємства.
З урахуванням приписів п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів комбінату, його контрагентів. Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів. Жодним законодавчим актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути зайнято. Визначеної договором домовленості між залізницею та ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про займання всіх або певних колій також не існує.
Заперечення ПрАТ «Інгулецький ГЗК» від сплати нарахованої суми також безпідставні, так як не існує норми права, яка б звільняла вантажовласників від сплати нарахованої плати за користування вагонами у разі, коли порожні вагони одержувач забирає на свою під'їзну колію своїм локомотивом та згідно договору в тій кількості, в якій вони прибули на станцію Інгулець.
В пункті 14 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.20 р. зазначено, що власник колії сплачує залізниці збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника під'їзної колії згідно з діючими нормативно - правовими актами.
Статтею 121 Статуту залізниць України, п.16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачене звільнення вантажовласників від плати за користування вагонами: «б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.»
Тож, даний пункт Правил жодним чином не стосується до вищевказаних обставин, так як вагони ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на свою під'їзну колію забирає своїм власним локомотивом.
В даному випадку відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведені вище норми права та обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 у справі №904/6058/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна