вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2022 р. Справа№ 910/15156/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Чорногуза М.Г.
Куксова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 (повний текст складено 16.12.2021)
у справі № 910/15156/21 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Солюшинз", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД", м. Київ
про стягнення 54 931,80 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Солюшинз" (далі - ТОВ "Рітейл Солюшинз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД" (далі - ТОВ "Стандарт-Профі ЛТД", відповідач) про стягнення 54 931,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором купівлі-продажу № 13042021/4-1 не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення попередньої оплати товару у сумі 54931,80 грн, яке не була виконана відповідачем.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/15156/21 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Стандарт-Профі ЛТД" на користь ТОВ "Рітейл Солюшинз" грошові кошти у розмірі 54 931,80 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, здійснення позивачем попередньої оплати за договором у сумі 54 931,80 грн, та не виконання відповідачем вимог за договором в частині поставки товару.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД" 05.01.2022 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/15156/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Солюшинз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД" про стягнення коштів в розмірі 54 931,80 грн основного боргу та 2 270,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, на думку відповідача, є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги обставини виконання відповідачем обов'язків з поставки замовленого позивачем товару у строки та в кількості, узгодженими між сторонами. Місцевим господарським судом не враховано доводи відповідача та долучені до матеріалів справи документи:
- скановану видаткову накладну №59 від 16.04.2021;
- довіреність №71 від 14.05.2021, видану на директора ТОВ "Рітейл Солюшинз".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 справу № 910/15156/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Чорногуз М.Г., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15156/21.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/15156/21 до надходження матеріалів справи.
17.01.2022 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13900/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Стандарт-Профі ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/15156/21, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив.
Позиції учасників справи.
15.02.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, прийнятим з повним дослідженням обставин справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2021 між ТОВ "Рітейл Солюшинз" (покупець) та ТОВ "Стандарт-Профі ЛТД" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 13042021/4-1 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві металопрокат, іменований надалі "продукція", в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору та рахунках.
Покупець зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договром та додатками до нього (п.1.2. договору).
Право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній, що підтверджує факт прийняття продукції покупцем (п. 2.5. договору).
Згідно з п. 2.6. договору термін поставки продукції - 5 (п'ять) банківських днів після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях до договору.
У п. 3.3. договору сторонами визначено умови оплати - передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 7.1. даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2021 але у будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань.
За доводами позивача, покупцем на виконання умов договору та на підставі, виставленого відповідачем рахунку на оплату №2603 від 13.04.2021, здійснено оплату за продукцію у сумі 54 931,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1570 від 14.04.2021. Проте, відповідачем в порушення умов договору продукція не поставлена у визначений, умовами договору строк.
Оскільки товар відповідачем не був поставлений, позивач 25.06.2021 направив на адресу відповідача вимогу від 22.06.2021 про повернення грошових коштів у сумі 54 931,80 грн протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем 30.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4907500514787.
Однак, відповідачем не вчинялися жодні дії щодо повернення грошових коштів на рахунок позивача, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 54 931,80 грн, згідно з платіжним дорученням № 1570 від 14.04.2021. Однак, як вказує позивач, товар так і не був поставлений як і не були повернуті кошти.
Стосовно доводів відповідача щодо поставки товару за видатковою накладною 16.04.2021 № 59 та довіреності № 71 від 14.04.2021Ю колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено завірені копії видаткової накладної від 16.04.2021 № 59 та довіреності № 71 від 14.04.2021Ю.
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Оскільки, на долучених відповідачем документах зазначено "копія вірна, 12.10.2021" а також міститься підпис та печатка підприємства відповідача, то в силу ст. 91 ГПК України відповідач своїми діями підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього.
Однак, на вимогу суду першої інстанції, відповідачем так і не було надано суду для огляду оригінали видаткової накладної від 16.04.2021 № 59 та довіреності № 71 від 14.04.2021Ю, в той же час надано пояснення, що всі первинні документи сторонами оформлялися у спрощений спосіб через додаток VIBER шляхом відправки файлу в форматі PDF, а тому оригіналів у відповідача не існує. Проте, будь-яких доказів щодо отримання таких документів, у вказаний вище спосіб, останнім не надано.
Крім того колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що умовами договору № 13042021/4-1 від 13.04.2021 сторонами не обумовлено такого способу оформлення документів як "спрощений спосіб через додаток VIBER шляхом відправки файлу в форматі PDF". Зокрема у п. 8.2. договору визначено, що сторони визнають дійсність текстів та печаток, відправлених факсимільним зв'язком з подальшим підтвердженням їх оригіналами протягом 5 (п'яти) календарних днів.
В той же час, відповідачем не надано жодних належних доказів на виконання умов визначених п. 8.2. договору, а саме направлення оригіналів документів на підтвердження поставки товару на адресу позивача.
Разом з цим ухвалою суду першої інстанції від 01.12.2021 витребувано у відповідача оригінал претензії про нестачу продукції від 24.05.2021, яка також була завірена відповідачем як "копія вірна" та долучена до відзиву на позовну заяву. Однак, відповідачем вимоги ухвали суду не виконано як і не надано жодних пояснень щодо неможливості виконання вимог суду.
В той же час, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару, долучено претензію від 22.06.2021 щодо повернення грошових коштів, яка отримана відповідачем, належні докази містяться у матеріалах справи. Також останнім заперечується факт підписання будь-яких довіреностей та видаткових накладних, а також претензії про нестачу продукції від 24.05.2021 та існування таких документів в оригіналі, у підтвердження чого було долучено до матеріалів справи оригінал нотаріально посвідчену заяви директора позивача - Ватченко Анастасії Валентинівни.
Крім цього, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що податкова накладна № 11 від 14.04.2021, жодним чином не може підтверджувати поставку товару відповідачем за накладною від 16.04.2021 № 59 з огляду га таке.
Так, відповідно до приписів п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було виписано податкову накладну № 11 від 14.04.2021 за першою подією, а саме за передоплатою, яка надійшла від позивача згідно з платіжним дорученням 14.04.2021, тобто згідно з приписами п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що жодним чином не може підтверджувати поставку товару, яка за доводами відповідача відбулася 16.04.2021.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі N 923/875/19).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів поставки товару у відповідності до умов договору на суму 54 931,80 грн.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з вимогою від 22.06.2021 повернути грошові кошти. Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що вказана вимога направлена на юридичну адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139 (належним чином завірені копії фіскального чеку від 25.06.2021 та опису вкладення у листі з оголошеною цінністю долучені до матеріалів позовної заяви), та отримана відповідачем 30.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4907500514787.
Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи той факт, що позивачем здійснено попередню оплату за договором у сумі 54 931,80 грн, а відповідачем в свою чергу вимоги за договором не виконано, продукцію не поставлено, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 931,24 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 13042021/4-1 від 13.04.2021 є такими, що підлягали задоволенню.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
При цьому, апеляційний господарський суд враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Зважаючи на викладене, решту аргументів та доводів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно приписів ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені під час її вирішення, підтверджують висновки, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Рітейл Солюшинз".
Отже рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/15156/21 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (скаржника).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Профі ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/15156/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/15156/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15156/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді М.Г. Чорногуз
В.В. Куксов