вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2022 р. Справа№ 910/12110/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дарка Мехмета
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021, повний текст якого складено 16.11.2021
у справі №910/12110/21 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дарка Мехмета
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна"
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн.
Фізична особа-підприємець Дарк Мехмет (далі - ФОП Дарк Мехмет, позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна», відповідач) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням неправомірних дій з боку головного бухгалтера ОСОБА_1 (яка працювала у ФОП Дарк Мехмет) щодо перерахування з рахунку позивача на рахунок відповідача грошових коштів на виконання умов договору № 557602 від 14.03.2019, який позивач не укладав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/12110/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на відсутність безпосередніх зобов'язальних правовідносин з відповідачем, позивач перерахував кошти не помилково, а саме в рахунок погашення кредитної заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 557602 від 18.01.2019, з огляду на що такі кошти не можуть витребувані на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ФОП Дарк Мехмет звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/12110/21, позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
На переконання скаржника суд першої інстанції:
- неправильно врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду;
- не врахував, що недотримано форми правочину про зміну боржника (з урахуванням ст. 511 ЦК України);
- відсутні жодні підстави, які давали б право ФОП Дарку Мехмет виконати зобов'язання ОСОБА_1 без її згоди;
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021, вказану вище апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В. В., Тищенко А. І.
З огляду на недоплату судового збору, суд ухвалою від 21.12.2021 залишив апеляційну скаргу без руху.
З урахуванням сплати судового збору в належному розмірі, ухвалою суду від 12.01.2022 поновлено ФОП Дарку Мехмету пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/12110/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Дарка Мехмета; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
31.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій ТОВ «Авентус Україна» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ «Авентус Україна» у відзиві наголосило на тому, що 14.03.2019 на виконання умов кредитного договору в рахунок погашення заборгованості надійшов платіж в сумі 7 700,00 грн, де чітко вказано призначення платежу: «оплата по договору № 557602, код 2616216302 (належить позичальнику). З огляду на такі обставини, керуючись ст. 1068 ЦК України, відповідач зазначає, що у нього були відсутні підстави не зараховувати кошти в рахунок погашення заборгованості за договором.
Окрім того, враховуючи частину першу ст. 528 ЦК України, на переконання скаржника, з огляду на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем, остання цілком могла домовитися про порядок погашення заборгованості за кредитом саме позивачем.
17.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якому на те, що твердження відповідача про застосування ст.1068 ЦК України щодо правомірного отримання коштів з рахунку ФОП Дарк Мехмет спростовується положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Крім того, позивач вказує на те, що перерахування коштів у сукупному розмірі 7 700,00 грн з його розрахункового рахунку на рахунок відповідача відбулося безпідставно, без додержання договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем і не можуть розглядатися як такі, що вчинені належним чином в якості погашення заборгованості третіх осіб.
Також позивач вказує на відсутність у представника відповідача повноважень на подання відзиву на апеляційну скаргу.
З урахуванням частини першої ст. 270 ГПК України та частини першої ст. 269 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження».
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Суд установив, що ФОП Дарк Мехмет перерахував на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти у розмірі 7 700,00 грн.
Перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 642 від 14.03.2019 в сумі 7 700,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «Оплата по договору 557602; код 2616216302 Оплата без НДС».
Згідно з матеріалами справи, ще у лютому 2020 року ФОП Дарк Мехмет здійснив внутрішню фінансову перевірку.
За результатами проведеної перевірки виявлено, що з розрахункового рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» перераховано грошові кошти в сумі 7 700,00 грн.
З огляду на те, що грошові кошти були перераховані в рахунок погашення заборгованості за договором фінансового кредиту № 557602 від 14.03.2019, який укладений з ОСОБА_1 , на переконання позивача відповідач отримав кошти безпідставно.
Суд установив, що 10 січня 2017 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено трудовий договір як з головним бухгалтером.
До обов'язків ОСОБА_1 відповідно до п. 2.2.3 Трудового договору, належало, зокрема, для проведення банківських операцій, здійснення оплат використання платежів, логінів, паролів тощо її власних електронно-цифрового підпису та електронного ключа доступу та /або електронного підпису до будь-яких програм електронного банкінгу.
Окрім того, ОСОБА_1 як головний бухгалтер мала повноваження розпоряджатися рахунками ФОП Дарк Мехмет для проведення відповідних платежів та оплат, згідно з п. 2.2.3 Трудового договору.
Згідно з посадовою інструкцією головного бухгалтера ФОП Дарк Мехмет (що затверджена уповноваженою особою ФОП Дарк Мехмет Глущенко К. А. 10.01.2017), бухгалтер самостійно веде фінансові, матеріальні, виробничі, господарські розрахунки та за письмовим погодженням з власником (керівником підприємства проводить розрахунки з іншими кредиторами; відповідно до договірних зобов'язань отримує доступ до рахунків підприємства для проведення оплат; оформлює платежі за послуги.
У розділі IV посадової інструкції встановлено відповідальність бухгалтера, порядок притягнення до відповідальності.
Суд установив, що укладення трудового договору та надалі доказом припинення трудового договору є наявність записів у трудовому договорі на останньому доданому аркуші тексту «Трудовий договір припинений Сторонами» і «Підстави припинення Договору» рукописний текст « 06.12.2019», «згідно заяви про звільнення».
Окрім того, у копії посадової інструкції міститься підпис ОСОБА_2 про ознайомлення.
Суд установив, що у заяві, написаній власноручно ОСОБА_1, зазначено, що остання отримувала у борг он-лайн кредити, повідомити про них не змогла, неодноразово сплачувала борг з рахунків компанії, сподіваючись вирішити кредитні негаразди, а у подальшому повернути кошти компанії, кошти зобов'язувалася повернути у строки визначені директором готелю Глущенко Крістіною Анатоліївною та власником Дарком Мехметом .
Неправомірне використання ОСОБА_1 коштів в сумі 7 700,00 грн на погашення зобов'язань за кредитом зумовили звернення позивача до суду.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другої статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 908/1518/20.
Згідно зі статтею 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Суд установив, що 18.01.2019 ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 Договір про надання фінансового кредиту № 557602.
Водночас платіжним дорученням № 642 від 14.03.2019 на суму 7 700,00 грн підтверджується перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок ТОВ «Авентус Україна» із призначенням платежу «Оплата по Договору 557602; код 2616216302 Оплата без НДС».
Виконання обов'язку на підставі ст. 528 ЦК України може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.
Покладення виконання зобов'язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
За наведених підстав, колегія суддів, з урахуванням виконання функцій ОСОБА_1, відсутності безпосередніх зобов'язальних правовідносин з ТОВ «Авентус Україна» вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач перерахував кошти не помилково, а саме в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 557602 від 18.01.2019.
Такі обставини не можуть вважатися підставою для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України та вважатися безпідставним збагаченням з боку ТОВ «Авентус Україна».
Що стосується арґументів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то частиною першою статті 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Цивільний кодекс України надає боржнику право покласти на іншу особу виконання його обов'язку перед кредитором, в свою чергу покладення боржником на іншу особу виконання обов'язку перед кредитором закон обмежує лише у випадку, коли відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 910/13529/19.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Посилання скаржника на відсутність повноважень у представника відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу відхиляється, оскільки в матеріалах справи наявна копія як ордера, який містить всі визначені законодавством реквізити, так і копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.45-46 т.1)
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/12110/21 без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дарка Мехмета на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/12110/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/12110/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/12110/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов