вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2022 р. Справа№ 910/3232/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 03.06.2021 (повний текст складено 08.06.2021)
у справі № 910/3232/21 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 432, 24 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 432, 24 грн. безпідставно списаних коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-14564379/2020-001 від 06.03.2020 було безакцептно списано грошові кошти у розмірі 10 432, 24 грн. з рахунку позивача, незважаючи на те, що позивачем було підписано накопичувальні картки № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 із запереченнями у межах строку, передбаченого абз.2 п.2.1.7 договору та на виконання п.2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 прийняті безпосередньо станціями, які нараховували такі платежі, що підтверджується відтисками печаток та календарних штемпелів цих станцій.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 910/3232/21 позов задоволено повністю.
На підставі рішення суду з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 10432 грн. 24 коп. безпідставно списаних грошових коштів, а також 2270 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно (безакцептно) списав грошові кошти у сукупному розмірі 10 432, 24 грн. за накопичувальними картками № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, оскільки останні підписані позивачем із зауваженням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначає, що надані до позовної заяви накопичувальні картки не містять підпису працівника станції на паперовій копії. На даних примірниках накопичувальних карток наявний лише електронно - цифровий підпис працівників станції, отже відповідач надав роздруковані версії первинних документів, які були надіслані в електронному вигляді залізницею. На переконання апелянт позивач необґрунтовано відмовляється від сплати платежів та зборів, належних залізниці.
Крім того, пунктом 4.9 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено порядок, відповідно до якого у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
Апелянт вважає, що виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку суми, як використаної, позивач мав звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку. На переконання апелянта, позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає спірним правовідносинам сторін, оскільки грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу на підставі укладеного договору та не можуть вважатися безпідставним отриманням.
Узагальнені доводи заперечення на апеляційну скаргу
Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, а тому ваажає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач зазначає, що Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", як замовником, та Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником, укладено договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажі залізничним транспортом, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.1.6, 9.4 договору, зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті:http://uz-eargo.com/.
28.10.2020 відповідачем оприлюднена нова редакція договору, яка введена в дію з 28.11.2020.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації якого використовуються власні інформаційні системи відповідача. Перелік документів, які оформлюються з накладенням КЕП (кваліфікований електронний підпис) закріплено у п.8.2 догвоору.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору та повідомлення про укладення договору перевізник відкриває замовнику для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника 2829531 та відкриттям особового рахунку з ідентичним номером, коду вантажовідправника /вантажоодержувача 8104.
Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору.
В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця". Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору.
За умовами договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.4 договору).
Як вбачається з накопичувальних карток № НОМЕР_3 від 01.12.2020, № НОМЕР_2 від 01.12.2020 (а.с.29-30), останні підписані позивачем із запереченнями щодо неправдивої інформації, яка зазначена в актах затримки. Накопичувальна картка № НОМЕР_4 від 04.12.2020 підписана позивачем із запереченнями у зв'язку із відсутністю затримки вагонів при переадресуванні (а.с.35). Накопичувальна картка № НОМЕР_5 від 16.12.2020 підписана позивачем із запереченнями суми маневрової роботи у зв'язку із відсутністю затримки вагонів при їх переадресуванні.
У грудні 2020 року відповідач згідно відомостей з Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень списав з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 грошові кошти, зокрема, в розмірі 10432,24 грн., з яких: по накопичувальним карткам № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 на загальну суму 7236,52 грн., по накопичувальній картці № НОМЕР_4 на суму 1072,92 грн., по накопичувальній картці № НОМЕР_5 на суму 2112,80 грн.
Не погоджуючись з безакцептним списанням грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 10 432, 24 грн. безпідставно списаних грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) (далі - Правила), якими встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (пункт 2.3).
Згідно пункту 2.5 вказаних Правил розрахунків за перевезення вантажів платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
Пунктом 2.6 Правил визначено, що розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Відповідно до п. 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що накопичувальні картки № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, по яким відповідачем здійснено списання грошових коштів, підписані позивачем із зауваженнями, у зв'язку із чим відповідач не мав права списувати кошти в частині наданих спірних послуг. У даному випадку в разі недосягнення домовленості відповідач мав звернутися з відповідним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем безпідставного (безакцептного) списання відповідачем грошових коштів у сукупному розмірі 10432,24 грн. за накопичувальними картками № НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_5, оскільки останні підписані позивачем із зауваженнями.
Колегія не приймає до уваги заперечення апелянта проти обраного позивачем способу захисту з посиланням на встановлений пунктом 4.9 договору порядок, відповідно до якого у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення безпідставно списаних грошових коштів є ефективним способом відновлення прав та інтересів позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на намаганнях здійснити переоцінку обставин справи, об'єктивно встановлених судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для його скасування або зімни не вбачається.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2021 у справі № 910/3232/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2021 у справі № 910/3232/21 залишити без задоволення.
Матеріали справи № 910/3232/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська