02 травня 2022 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В.П., за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бошелюк Ю.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Веретенка Є.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2022 року, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку Чернівецької області Сторожинецького району с. Снячів, не працюючу, визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. на користь держави.
Відповідно до постанови районного суду, ОСОБА_1 16.01.2022 року о 01:30 год., керуючи транспортним засобом марки «Рендж Ровер» н.з. НОМЕР_1 в м. Чернівці по вул. Івана Франка біля будинку №3, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу алкотестер Драгер, результат позитивний 0,42 проміле. Своїми діями порушила п. 2.9 А Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На вказану постанову адвокат Веретенко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ЄУНСС: 727/198/22 Головуючий у 1 інстанції: Літвінова О.Г.
НП: 33/822/267/22 Суддя-доповідач: Давній В.П.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням алкотестеру Драгер, на вулиці за тих погодних умов (-14 градусів Цельсія), працівники поліції не мали право проводити, оскільки за вказаних погодних умов, використовувати даний прилад заводом виробником не передбачено. Зазначає, що переглядом відеозапису з нагрудних бодікамер не підтверджується наявність ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. У справі відсутні допустимі та належні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі. У справі відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бошелюк Ю.М., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, скасувавши постанову районного суду, з підстав наведених в ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Апеляційний суд, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського.
Ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається з відеозапису, працівниками поліції під час бесіди із водієм ОСОБА_1 було повідомлено, що причиною зупинки її транспортного засобу стало те, що в неї із за снігу не видно державного номерного знаку.
Проте в порушення вимог вказаної статті, в матеріалах справи відсутні задокументовані дані про будь-яке порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а наявна в рапорті працівника поліції ОСОБА_2 інформація про те, що підставою зупинки слугувало повідомлення третіх осіб, що автомобілем керує нетверезий водій, на думку апеляційного суду, не є законною підставою в розумінні ст.35 вищезазначеного Закону. Крім того, причина зупинки зазначена в даному рапорті, суперечить тій, яку озвучив працівник поліції під час бесіди із водієм автомобіля, що на думку апеляційного суду, свідчить про її надуманість.
З огляду на зазначене апеляційний суд приходить до переконання, що працівниками патрульної поліції не було дотримано вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а автомобіль ОСОБА_1 було зупинено незаконно, в наслідок чого було порушено її права.
Доводи адвоката Веретенка Є.О. щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем також заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Так, у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Натомість, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 була відсторонена від керування транспортним засобом після скоєння адміністративного правопорушення, на що аргументовано послався в апеляційній скарзі адвокат і приймаються судом до уваги як додаткові докази щодо порушення працівниками поліції процедури огляду ОСОБА_1 ..
Оскільки автомобіль ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі результати огляду на стан сп'яніння, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведено та керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Веретенка Є.О. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду В.П. Давній