Провадження № 11-кп/803/1455/22 Справа № 937/4787/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 травня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого
ОСОБА_6 на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від
01 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140001467 щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Мелітополь
Запорізької області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від
01 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2022 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що йому не було відомо про направлення матеріалів кримінального провадження відносно нього з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до Томаківського районного суду Дніпропетровської області. Вказує на те, що про продовження строку тримання під вартою йому стало відомо лише 02 квітня 2022 року. Зазначає, що суд на власний розсуд призначив йому захисника, який не ознайомлений з матеріалами даного кримінального провадження. Вважає клопотання прокурора незаконним та необґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та захисник ОСОБА_7 про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяви про розгляд апеляційної скарги за його участю не надали, обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та захисника, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та захисника.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів провадження до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, що виразились: у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою групою осіб; у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному у житло; у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від
01 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2022 року включно.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду корисливих злочинів проти власності, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, не одружений, дітей на утриманні не має, зареєстрованого місця проживання не має, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Крім того, в ході судового розгляду безпосередньо судом не допитано всіх свідків та потерпілих, що надає можливість обвинуваченому, у разі не продовження йому запобіжного заходу, незаконно впливати на них з метою змін їх показань на його користь.
Також, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, джерел доходів не має, відносно нього в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на розгляді знаходяться чотири обвинувальні акти за вчинення тяжких корисливих злочинів, що вказує на те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та обвинуваченим і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Щодо посилання обвинуваченого на відсутність підстав розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Томаківським районним судом Дніпропетровської області, слід зазначити, що відповідно до розпорядження Верховного Суду від 10 березня 2022 року “Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визначено за Томаківським районним судом Дніпропетровської області.
Посилання обвинуваченого на те, що судом не було повідомлено про розгляд клопотання прокурора його захисника, не свідчать про не дотримання судом першої інстанції приписів КПК України щодо належної реалізації права обвинуваченого на захист, оскільки з наданих матеріалів слідує, що місце перебування раніше призначеного захисника на час розгляду клопотання не відоме, у зв'язку з чим судом першої інстанції 31 березня 2022 року було постановлено ухвалу про призначення ОСОБА_6 захисника з регіонального центру з надання безплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, та 01 квітня 2022 року при розгляді клопотання прокурора в суді першої інстанції була присутня захисник ОСОБА_7 .
Доводи обвинуваченого про відсутність підстав щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим не наведено.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, не свідчать про прийняття судом необґрунтованого рішення.
Також, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від
01 квітня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4