Справа № 758/6062/21
3/758/674/22
11 лютого 2022 року суддя Подільського районного суду м. Києва Рибалка Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у м. Києві ДПП про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 30.03.2021р. о 22.40 годин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, керував транспортним засобом - автомобілем Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Стеценка, 19/23 в м. Києві, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 пояснив, що наявний в матеріалах справи висновок КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерпія» від 30.03.2021 року №001673, не ґрунтується на лабораторних дослідженнях будь якого взятого біологічного середовища, котрий належав би йому. Зазначив, що перебуваючи у цьому медичному закладі просив дати йому води та почекати 20 хвилин, щоб можна було здати сечу на дослідження. Однак лікарем таке прохання було проігнороване, натомість був складений висновок на підставі власних припущень, про те що він начебто перебував в стані наркотичного сп'яніння. Не погоджуючись з таким висновком та порядком визначення лікарем стану наркотичного сп'яніння він з власної ініціативи наступного дня 31.03.2021 року прибув у цей самий медзаклад і здав на дослідження зразки біологічного середовища (сечу), як того вимагає Інструкція. Відповідно до висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 04.04.2021 року № 001682 у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, дослідивши дані протоколу про адмінправопорушення, долучені до протоколу та надані суду матеріали встановлено, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВСУ, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, (Інструкція № 1452/735)при проведенні огляду на стан сп'яніння в закладах здоров'я і оформленні його результатів, проведення лабораторних досліджень зразків біологічного середовища на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, метою такого дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідження встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду на виявлення стану сп'яніння від 31.03.2021р. №001673 (складеного о 00 год. 00 хв.), який долучений до протоколу, ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (внаслідок вживання стимуляторів).
На запит суду КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» було надано Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001673 від 31.03.2021 р., відповідно до якого ОСОБА_1 дійсно був доставлений працівниками поліції до КМНКЛ «Соціотерапія» для проведення медичного огляду, однак лікар зробив висновок про те, що він знаходиться у наркотичному сп'янінні за результатами огляду на підставі виявлених у особи клінічних ознак, оскільки останній не здав зразок біологічного середовища (сеча) для проведення лабораторного дослідження.
Однак, відповідно до п.п. 12, 13 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Отже, лікар КМНКЛ «Соціотерапія», у разі неможливості відібрання у ОСОБА_1 сечі для проведення лабораторного дослідження, повинен був відібрати у нього для дослідження біологічного середовища слину, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, або кров.
В ході розгляду протоколу не встановлено, що під час перебування ОСОБА_1 в КМНКЛ «Соціотерапія» йому було запропоновано здати зразки біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження на стан наркотичного сп'яніння у прийнятний для нього спосіб з переліку визначених Інструкцією, однак він відмовився.
Згідно п. 7 Інструкції № 1457/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичних засобів або психотропних речовин обов'язкове.
Згідно з п. 22 ІІІ Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї інструкції, вважаються недійсними. Отже, висновок щодо результатів медичного огляду є недопустимим доказом.
Отже, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не надано.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 31.03.2021 року, не підтверджені у судовому засіданні, не доведені належним та допустимими доказами, а також спростовуються дослідженими судом доказами.
Таким чином, у ході розгляду справи не було здобуто достовірних та об'єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог 2.9а Правил дорожнього руху, а тому в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із п.1 ст. 247 КпАП України розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 283, 284, 290, 291 КпАП України, -
Закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ю. В. Рибалка