Справа № 726/526/22
Провадження №3/726/448/22
Категорія 156
28.04.2022 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України,
До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Так у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 335655 від 11.04.2022 року вказано, що 11.04.2022 року близько 22 години 40 хвилин, у м Чернівці по вул. Калинівській, 1 в, ОСОБА_1 керував автомобілем «Мерседес-бенс спринтер 313», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів), від проходження огляду у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючивище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП вказує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п 24. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено про необхідність звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність водія за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи викладені норми стає зрозумілим, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно встановити та беззаперечно довести факт керування транспортним засобом особою, в іншому випадку у діях особи, якій пред'явлено таке обвинувачення, буде відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До матеріалів справи, у якості доказу, додано відеозаписи з нагрудного відео реєстратора працівників поліції. На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції спілкуються із ОСОБА_1 та звинувачують його у керуванні автомобілем у стані алкогольного сяніння. Разом із тим, ОСОБА_1 заперечує факт керування ним автомобілем, вказує, що за кермом був його товариш, просить полісменів надати йому докази, на яких було б зафіксовано обставини керуванням ним транспортним засобом. Працівники поліції вказали, що нададуть йому такі докази, однак поки вони готуються, йому необхідно пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 не заперечував проти того, що він вживав алкоголь, однак відмовився від проходження огляду у зв'язку із тим, що він не керував автомобілем, неодноразово наголошуючи на тому, що у нього відсутній такий обов'язок. У подальшому працівники поліції усно вказали ОСОБА_1 що ними зібрано належний обсяг доказів, які доводять факт керування автомобілем, однак такі докази ОСОБА_1 пред'явлені не були. Після цього стосовно останнього було складено відповідний протокол.
Разом із тим, до матеріалів справи не було долучено доказів, які б фіксували керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Будь-яких інших доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 автомобілем у матеріалах справи не міститься.
Враховуючи викладене, існують обґрунтовані сумніви у доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Невідємною частиною складу правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП є суб'єкт правопорушення, тобто водій транспортного засобу, який вчинив дію чи бездіяльність, за що наступає адміністративна відповідальність. За відсутності доведеності належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто перебування його у статусі водія, не може бути констатовано, про те, що він є суб'єктом правопорушення. Як наслідок, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, за умов невиконання посадовою особою УПП в Чернівецькій області вимог нормативних актів, що регулюють провадження у справах, щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортних правопорушень, зважаючи на відсутність належних та достовірних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, беручи до уваги наявність обґрунтованих сумнівів у доведенні вини ОСОБА_1 , які трактуються на користь останнього та те, що його вина не випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, вважаю за необхідне провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 63 Конституції України, ст. 7, ч. 1 ст. 130, 245, 247, 278, 280, 251-252, 256, КпАП України,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КпАП України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.
СуддяС. В. Мілінчук