Єдиний унікальний номер 725/987/22
Номер провадження 2/725/134/22
27.04.2022 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Шевчук Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович (вул.Холодногірська,45 м.Суми) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (вул.Кудрявський Узвіз,5Б м.Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна (бульвар Лесі Українки, 9/134 м.Київ), приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський Андрій Іванович (вул.Мініна Кузьми,2, прим.2А,оф.2 м.Чернівці) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом.
Посилалась на те, що нещодавно їй стало відомо про те, що 28.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Скальським А.І. відкрито виконавче провадження №68411183 щодо виконання виконавчого напису №10684, вчиненого 05.10.2021 приватним нотіріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 28 016,99грн.
Вважає, що даний виконачий напис не підлягає виконанню, оскільки приватним нотарісом не перевірено безспірність вимог стягувача та вчинено його з грубим порушенням чинного законодавства.
Згідно виконавчого напису, підставою для його вчиненення нотаріусом слугувало невиконання нею зобов'язань за кредитним договором №0952543766 від 07.03.2020, укладеного між нею та ТОВ «Інфінанс», правонаступником якого, на підставі Договору про відступлення прав вимоги №14-07/21 від 14.07.2021, є ТОВ «Вердикт Капітал».
Однак вона взагалі не підписувала в будь-який спосіб вказаний кредитний договір, не отримувала жодних повідомлень про заміну кредитора (правонаступника), наявність заборгованості та про початок процедури позасудового стягнення за виконавчим написом нотаріуса.
Крім того, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, що є грубим порушенням та суперечить постанові КМУ "Про затвердження переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Оскільки нотаріус при вчинені оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального оскругу Сазонової О.М. Також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
27.04.2022 позивачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. У разі неявки в судове засідання представника відповідача, не заперечувала щодо ухвалення по справі заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт капітал» в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином неодноразово був повідомлений про час і місце розгляду справи. Причину своєї неявки суду не повідомив. Відзиву на позов та жодних клопотань, заяв до суду не подав.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Скальський А.І. не повідомили суду причини своєї неявки. Заперечень на позов та жодних клопотань, заяв до суду не подали.
Згідно вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також те, що позивачка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення.
Оскільки в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10684, яким стягнуто з позивачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №0952543766 від 07.03.2020, за період з 14.07.2021 по 17.08.2021 у розмірі 28016,99грн. (а.с.12).
Крім того, із вказаного виконавчого напису вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №0952543766 від 07.03.2020на підставі Договору про відступлення прав вимоги №14-07/21 від 14.07.2021, укладеного з ТОВ «Інфінанс».
Приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Скальським А.І. 28.01.2022 відкрито виконавче провадження №68411183 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису, в ході якого накладено арешт на кошти боржниці та звернуто стягнення на її заробітну плату (а.с.17-21).
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» право вчинення виконавчого напису належить до компетенції нотаріусів.
Сатеттю 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Законодавець також визначив, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Аналогічні положення містяться в п.3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі за текстом - Порядок).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі за текстом - Перелік).
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі -Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору: б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.
Як було встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом 05 жовтня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Водночас, з тексту виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за №1172.
Однак перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 15 квітня 2020 року (справа №158/2157/17) та від 21 вересня 2021 року (справа № 910/10374/17) зазначив, що «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
За таких обставин, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Сазонова О.М. не дотрималася встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.
Також, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового врегулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Таким чином, законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду від час винесення 13.10.2021 своєї постанови (справа 554/6777/17-ц) зазначив, що апеляційний суд, врахувавши висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені при попередньому касаційному перегляді справи, встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Законом визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Враховуючи те, що відповідач жодних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 не надав, суд виходить із наявних у справі доказів.
Так, в матеріалах справи міститься тільки копії виконавчого напису, кредитного договору та постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту.
Таким чином, суд, розглядаючи даний спір, не може встановити та дати оцінку документам, на підставі яких приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис та чи підтверджували вони безспірність заборгованості ОСОБА_1 .
Також відсутні і відомості про те, чи було надіслано боржниці повідомлення про відступлення прав вимоги, порушення основного зобов'язання із вимогою про добровільну сплату заборгованості та отримання нею таких листів, яке відповідно до вимог чинного законодавства є необхідною та обов'язковою дією перед вчиненням виконавчого напису.
За таких обставин, враховуючи вказані вимоги закону та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Так, ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, адвокатом Калініним С.К. на підтвердження надання ним послуг ОСОБА_1 та їх оплату надано суду: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 02.02.2022, Додаток №1 до вказаного Договору, акт виконаних робіт (надання послуг) від 10.02.2022 та платіжні доручення.
Як вбачається з акту виконаних робіт (наданих послуг), адвокатом Калініним С.К. надано ОСОБА_1 правову допомогу (надання консультації, збір інформації для подання позову до суду, складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову). Вартість наданої правничої допомоги становить 5000грн.
Факт сплати ОСОБА_1 вказаних послуг адвокату Калініну С.К. підтверджуєтьсяплатіжними дорученнями від 04.02.2022 та 07.02.2022 на суму 5000грн. (а.с.26-27).
Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачкою судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України).
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на користь останньої з відповідача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн., а також витрати понесені зі сплатою судового збору в розмірі 1488,60грн. (992,40грн. за подання позовної заяви та 496,20грн. за подання заяви про забезпечення позову).
На підставі вище викладеного та керуючись ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №10684, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 28016,99грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул.Кудрявський Узвіз,5Б м.Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч)грн. та 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім)грн. 60коп. судового збору за подання позовної заяви до суду та заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич