Справа №639/1174/22
Провадження №1-кп/639/259/22
02 травня 2022 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №62022170020000162 від 16.03.2022 року, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гоноратка Оратівського району Вінницької області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, водія автомобільного відділення, взводу матеріального забезпечення, батальйону забезпечення навчального процесу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, перебуваючи на посаді водія автомобільного відділення, взводу матеріального забезпечення, батальйону забезпечення навчального процесу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26 лютого 2022 року діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування, самовільно залишив місце проходження строкової військової служби, а саме розташування Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 192, та до 03.03.2022, в умовах воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.
22.04.2022 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , який на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 , його захисником ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно укладеної угоди, ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується:
а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України;
б) щиро каятися;
в) активно сприяти розгляду кримінального провадження судом.
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1800 (тисяча вісімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 30 600 грн. (тридцять тисяч шістсот гривень).
Вислухавши думку учасників підготовчого провадження, дослідивши наявні матеріали судової справи та кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступних обставин.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином. Потерпілих у кримінальному провадження немає, вчиненим злочином шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості, відповідно до ч.4 ст.469 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час проведення підготовчого судового засідання. Обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим та захисником під час підготовчого судового засідання.
Зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині першій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем строкової служби.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та має місце постійного проживання, раніше не судимий.
Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 22.04.2022 року по кримінальному провадженню №62022170020000162 від 16.03.2022 року, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , його захисником ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання і з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1800 (тисяча вісімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 30 600 грн. (тридцять тисяч шістсот гривень).
Відповідно до ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1