Справа № 538/385/22
Провадження № 2/538/196/22
про залишення позовної заяви без руху
02 травня 2022 року м. Лохвиця
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Цімбота Л.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Російської Федерації (адреса: Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, і просить стягнути з держави Російська Федерація на його користь відшкодування моральної шкоди завданої йому у зв'язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України в розмірі 800000 (вісімсот тисяч) гривень; справу розглядати в порядку спрощеного провадження. В обгрунтування позову посилається на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4,28,175,184 ЦПК України, а також на ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у справі № 308/9708/19 від 14 квітня 2022 р.
Дослідивши зміст та форму позовної заяви з додатками, суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, та містить недоліки, без усунення яких її розгляд неможливий, тому позовної заяви підлягає про залишення без руху.
Згідно ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, :
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту заявленого ОСОБА_1 позову слідує, що у останнього виник міжнародний цивільний публічно-правовий спір між ним, як громадянином України, та державою - Російська Федерація з приводу збройної агресії останньої, яка призвела до заподіяння йому, на його думку, моральної шкоди.
Відповідачем у позовній заяві позивач зазначив державу «Російська Федерація», при цьому адресою відповідача зазначив адресу: Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049, за якою перебувало Посольство Російської Федерації. Проте як загальновідомо, і про це в позовній заяві зазначає і сам позивач, «24 лютого 2022 р. Україна розірвала дипломатичні відносини з росією». Крім того, працівники вказаного посольства залишили територію України, про що повідомлялось в ЗМІ, офіційна веб-сторінка цього посольства недоступна.
Суд зауважує, держава може бути залучена у цивільній справі в якості відповідача в особі відповідних органів державної влади, діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, або в особі тих органів державної влади, які мають компетенцію за чинним законодавством захищати інтереси держави у судовому проваджені.
Приходячи до висновку про необхідність залишення позову без руху, суд зазначає, що відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно зі ст.1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, що укладена 15.11.1965 та набрала чинності 01.12.2001, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
А відповідно до ст. ст.2, 3 цієї Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом. Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» (в редакції від 26.11.2000) Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага, з такими заявами та застереженнями: 1) до статті 2 Конвенції: Центральним органом України є Міністерство юстиції України; 2) до статті 6 Конвенції: органами, компетентними складати підтвердження про вручення документів, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції; 3) до статті 8 Конвенції: вручення судових документів через дипломатичних або консульських агентів іншої держави на території України може здійснюватися лише громадянам держави походження цих документів; 4) до статті 9 Конвенції: органом, компетентним отримувати документи, які передаються консульськими каналами або, якщо цього вимагають надзвичайні обставини, дипломатичними каналами, є Міністерство юстиції України; 5) до статті 10 Конвенції: Україна не використовуватиме на своїй території способів передачі судових документів, передбачених статтею 10 Конвенції
Слід також зазначити, що представництво інтересів держави в судах України забезпечує Міністерство юстиції України (п.3 Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 02.07.2014 року №228).
Такого правового висновку щодо застосування норм права дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.03.2018 у справі №522/3454/16-ц (провадження №14-6цс18).
Отже, оскільки в позові зазначено відповідачем державу - Російська Федерація, як суб'єкта міжнародних цивільних приватно-правових відносин, при цьому не зазначено центральний орган цієї держави та межі його компетенції, встановленої законом, який має право здійснювати представництво цієї держави при розгляді цивільних справ в судах України, що має суттєве значення для подальшого прийняття процесуальних рішень та вирішення справи, позивачу необхідно уточнити відповідача у справі, зазначивши компетентний орган Російської Федерації, враховуючи вищезазначені положення норм процесуального закону, та зазначити правильну адресу для листування.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач звертаючись із позовом до Російської Федерації, не зазначив відповідного компетентного органу цієї держави та невірно зазначив адресу для листування (03049, м. Київ, Повітрофлоцький проспект, 27), яка є адресою Посольства Російської Федерації в України.
Оскільки позовна заява не містить зазначених вище відомостей, а отже, не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, то згідно ч.1 ст.185 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати позивачеві 10-денний строк для усунення виявлених недоліків, перебіг якого обчислювати з дня вручення копії даної ухвали.
Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду.
Керуючись ст.ст.175-177, 185, 257, 260 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України залишити без руху.
Копію ухвали направити позивачу через «електронний суд» для виконання.
Надати позивачу час для усунення недоліків - не більш як 10 днів з дня отримання ухвали, і роз'яснити, що в разі невиправлення недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Лохвицького
районного суду Л.Г.Цімбота