Справа № 362/1268/22
Провадження № 1-кс/362/250/22
26.04.2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
26.04.2022 року старший слідчий ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 24.04.2022 року, приблизно о 12 год. 50 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у приміщенні магазину, який розташований за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Тракторна, 36-А. В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи в приміщенні магазину, який розташований за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Тракторна, 36-А. ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Після чого словесно погрожуючи, застосовуючи фізичну силу, а саме викручував праву руку ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відкрито забрав мобільний телефон марки «Xiomi Redmi», моделі М1908С3IG, який знаходився в лівій руці потерпілої ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_6 з протиправно набутим мобільним телефоном марки «Xiomi Redmi» моделі М1908С3IG, вийшов з приміщення магазину, відкрито викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку.
Слідчим в клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду та незаконно впливати на свідків та потерпілу в даному кримінальні правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також відсутня можливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний може переховуватися від досудового слідства та впливати на потерпілу та свідків, а тому більш м'який запобіжний захід не є можливим.
Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив у його задоволенні відмовити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 просив в задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризиків передбачених ст. 177 КПК України прокурором та слідчим не доведено, його підзахисний має постійне місце проживання на території м. Києва де проживає разом з спільним сином потерпілої, раніше не судимий, потерпіла, яка являється дружиною підозрюваного претензій до нього не має, свідки по даному кримінальному провадженню є працівники поліції, а тому просив застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12022111140000214 від 24.04.2022 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захиснику 26.04.2022 року, о 12 год. 09 хв., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12022111140000214 від 24.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а саме грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану (а.с.5).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.04.2022 року, о 13 годині 45 хвилин, за адресою АДРЕСА_1 , затримано ОСОБА_6 (а.с.20-23).
25.04.2022 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру (а.с. 28-29).
Підозра ОСОБА_6 підтверджується протоколом огляду місця події від 24.04.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом огляду місця події від 24.04.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протоколом огляду предметів від 25.04.2022 р., протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_6 від 24.04.2022, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини(ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясуватисімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваногопостійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного,
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України; його вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, те що він розлучений зі слів, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де характеризується позитивно та проживає разом із сином та батьками; офіційно не працює у зв'язку із воєнним станом; відсутність негативних характеристик за місцем проживання; те, що він раніше не судимий, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_6 прокурор та слідчий не володіють; також прокурором та слідчим не надано слідчому судді реальних доказів, яким чином підозрюваний може незаконно впливати на свідків, які є працівниками поліції, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не було надано реальних доказів, що до нього раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, посилання ж слідчого на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеним, та спростовується матеріалами справи, оскільки останній раніше не судимий, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_6 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання
Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, а саме п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: нічний домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить незаконно впливати на потерпілу.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луб'янка, Поліського р-ну, Київської обл., українця, громадянина України, що має середню технічну освіту, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів, а саме до «22» червня 2022 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати житло за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_3 , в період часу з «19» год. 00 хв. по «07» год. 00 хв. кожного дня на період дії ухвали, строком на 60 днів, а саме до «22» червня 2022 року, включно
- з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;
- не відлучатись із місця проживання в зазначений час, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду негайно.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю до Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві (вулиця, Теодора Драйзера, 9 Б, м. Київ, 02000).
Згідно до вимог ч. 4 ст. 535 КПК України Деснянське управління поліції ГУНП у м. Києві повідомити слідчого суддю про результат виконання ухвали слідчого судді Васильківський міськрайонний суду Київської області від 26.04.2022 року.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення та до «22» червня 2022 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено «29» квітня 2022 року.
Суддя ОСОБА_10