27 квітня 2022 року м. Кропивницький справа №340/289/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
доБобринецької міської ради (вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кіровоградська область, 27200, код ЄДРПОУ - 04055239)
провизнання протиправними дій та зобов'язання винити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_2 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Бобринецької міської ради та скасувати рішення Бобринецької міської ради №1281 від 23.12.2021 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 ” в частині площі земельної ділянки, а саме 0,0010 га та місця її розташування;
- зобов'язати Бобринецьку міську раду змінити рішенням Бобринецької міської ради №1281 від 23.12.2021 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 ” в частині площі земельної ділянки та місця її розташування, зазначивши в ньому дані земельної ділянки, вказані в заяві ОСОБА_1 від 06.12.2021, а саме: загальною площею2,0 га, з них: 2,0 га - ріллі, для ведення особистого селянського господарства (КВУПЗ 01.03) за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, яка розташована згідно графічних матеріалів доданих до заяви;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши відповідача - Бобринецьку міську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняте відповідачем рішення жодних підстав, які можуть обмежувати або унеможливлювати безоплатну передачу запитуваної позивачем земельної ділянки у власність не містить. Відтак, надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га замість бажаної, орієнтовною площею 2 га, що призвело до безпідставного звуження обсягу її існуючого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах встановленого законом розміру..
Представником відповідача по справі подано до суду відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що прийняв одне із видів рішень визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, а сааме надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Пункт «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачає право громадян України отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.Тобто, вказана норма передбачає максимальний, а не обов'язковий розмір ділянки, який особа може безоплатно набути у власність для ведення особистого селянського господарства.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
11.03.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Інших додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
06.12.2021 позивачка звернулася до Бобринецької міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, яка розташована згідно графічних матеріалів доданих до заяви.
До вказаного клопотання додані копії документів згідно додатків.
Рішенням Бобринецької міської ради №1281 від 23.12.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) загальною площею 0,0010 га, з них: 0,0010 га - ріллі, для ведення особистого селянського господарства (КВУГІЗ 01.03) за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області згідно додатку до рішення (ділянка зазначена позначкою).
Вказані дії суб'єкта владних повноважень позивачка вважає протиправними, а прийняте рішення в частині площі земельної ділянки, а саме 0,0010 га та місця її розташування підлягає скасуванню. звернулася до суду з даним позовом, за захистом порушеного на її думку права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено судом, позивачка звернулася до відповідача із клопотанням 06.12.2021 року, в якій просила Бобринецьку міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 2 га, що не заперечується відповідачем.
Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.
Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.
Водночас, рішенням від 23.12.2021 з метою подальшого розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу було виділено земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, на яку відповідач посилається у відзиві в обґрунтування своїх заперечень, Верховний Суд дійсно дійшов висновку, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Разом з тим, вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що при прийнятті рішення про надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою у меншому розмірі, ніж просив позивач, відповідачем було враховано пропозицію № 2 від 28.03.2016 постійної комісії Петрівської сільської ради з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування.
Однак, оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтованих підстав, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 2га. Відповідачем не доведено обмеження позивачу права на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в заяві, і яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду заяви відповідачем.
Відтак, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, не стосуються спірних правовідносин, оскільки в даному випадку, відповідачем не доведено обґрунтованість підстав надання позивачу земельну ділянки у самостійно визначеному розмірі площі такої ділянки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач необґрунтовано зменшив оскаржуваним рішенням площу бажаної земельної ділянки у розмірі 2 га, на отримання якої позивач подав заяву, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині, що стосується надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бобринецької міської ради, не може відповідати критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання змінити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд виходить за наступного.
Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому, судом враховано, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в оскаржуваному рішенні відповідача. За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання, в тому числі на відповідність вимогам ст.118 Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги про зобов'язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.
Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.
Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування рішення Бобринецької міської ради №1281 від 23.12.2021 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 ” та з метою ефективного захисту прав позивачки, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, яка розташована згідно графічних матеріалів доданих до заяви, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради №1281 від 23.12.2021 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 ”.
Зобов'язати Бобринецьку міську раду на найближчому засіданні сесії ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, яка розташована згідно графічних матеріалів доданих до заяви, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (26600, Кіровоградська обл., Голованівський р-н. смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ - 04365595).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук