28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 140/13738/21
адміністративне провадження № К/990/9526/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року у справі № 140/13738/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач, Другий ВДВС у місті Луцьку) про визнання протиправними та скасування постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №51004862, винесеної головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Арсенюк О.В., постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605, винесених головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Іщенко Г.С.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №51004862, постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605, винесених Головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк О.В.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частиною шостою статті 287 КАС України, а також несплатою судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 140/13738/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанов на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Другим відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) пропущено спеціальний строк звернення до суду, який встановлено статтею 287 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, відповідно до частини шостої вказаної статті, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 13 грудня 2021 року. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що копію оскаржуваного рішення скаржнику вручено 16 грудня 2021 року.
Таким чином, останнім днем строку апеляційного оскарження є 27 грудня 2021 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду першої інстанції лише 12 січня 2022 року.
Апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення отримав 16 грудня 2021 року, а тому апеляційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку з дня вручення оскаржуваного рішення.
Частиною третьою статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строків на апеляційне оскарження встановлених частиною шостою статті 287 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання відповідної заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, а також подання до суду доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що апелянт перебуває на території м.Луцька, у якому не ведуться активні військові дії, та яке в установленому порядку забезпечено всіма необхідними засобами зв'язку, в тому числі поштового та інтернет зв'язку. Будь-яких повідомлень від апелянта або від інших державних установ про припинення діяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до суду апеляційної інстанції не надходило у і засобах масової інформації не опубліковано. Будь-яких клопотань про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом не направлялись.
Згідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 140/13738/21.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Посилання у касаційній скарзі скаржника як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, визначених пунктом 1 частиною другою статті 295 КАС України суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки предметом оскарження у цьому спорі є постанова про визнання протиправними та скасування постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №51004862, постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605. Отже, останній був обізнаний про розгляд справи з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 КАС України.
При цьому, норми статті 287 КАС України є спеціальним по відношенню до норм статті 295 КАС України.
Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є обмеженим.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 287 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.
Так, суд апеляційної інстанції перевірив дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, встановив дату направлення та дату вручення копії оскаржуваного рішення скаржнику та надав оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги та наявності поважних причин пропущення строку її подання.
Разом з тим як вірно зазначено судом апеляційної інстанції скаржником не наведено непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року у справі № 140/13738/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанов.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов